Полікриза — це сучасне поняття, що використовується для опису складної, взаємопов’язаної ситуації, в якій одночасно відбувається низка різних криз (економічних, екологічних, політичних, соціальних та інших), які не просто співіснують, але взаємодіють одна з одною, посилюючи загальні наслідки та створюючи ефекти, які перевищують суму впливів окремих криз. Така ситуація викликає серйозні виклики для управління, політики й прогнозування, оскільки традиційні інструменти вирішення окремих проблем часто виявляються неефективними у взаємозалежному середовищі полікризи.
Визначення та суть поняття
Полікриза (polycrisis) походить від французького слова polycrise і позначає стан, у якому кілька різних кризових процесів відбуваються водночас і є структурно пов’язаними між собою, формуючи складну систему криз, що мають взаємні впливи та підсилюють негативні наслідки. Головна характеристика — не просто множинність криз, а їхня каузальна взаємопов’язаність, що створює нові масштаби проблем у глобальних системах.
Поняття часто підкреслює, що кризи не можна ефективно вирішувати окремо, оскільки вони взаємно впливають одне на одне (наприклад, зміна клімату, пандемії, економічні потрясіння, політична нестабільність), і це робить традиційні підходи недостатніми.
Історія терміну
Термін полікриза виник у 1990‑х роках у працях французького філософа та соціолога Едгара Морена (Edgar Morin) і його співавторки Анн‑Бріджіт Керн (Anne‑Brigitte Kern). Вони вперше сформулювали ідею, що сучасні виклики — економічні, екологічні та соціальні — не можуть розглядатися окремо, оскільки вони утворюють єдину зв’язну мережу взаємних впливів. Спочатку цей концепт залишався більше теоретичним, але з початку XXI століття, особливо в 2020‑х роках, полікриза набуває значного поширення у наукових, політичних та громадських дискусіях.
Основні характеристики
Полікриза має низку ключових ознак:
- Множинність кризових процесів: одночасне існування кількох різних криз (економічної, політичної, екологічної, соціальної тощо).
- Взаємна впливовість: ці кризи не просто співіснують, а мають причинно‑наслідкові звʼязки, коли розвиток однієї кризової ситуації підсилює або трансформує іншу.
- Синергетичний ефект негативу: загальний ефект полікризи значно перевищує суму впливів окремих кризових подій.
- Складність для вирішення: неможливість вирішити полікризу через ізольовані заходи щодо окремих криз, що вимагає системного підходу.
Деякі дослідники також підкреслюють, що полікриза може бути повʼязана із поняттям системного ризику, але ширша за нього, оскільки враховує не просто ризики у межах певної системи, а взаємоповʼязані кризи в багатьох системах одночасно.
Приклади та актуальність
Концепція полікризи особливо актуальна у XXI столітті, коли глобалізовані системи (економіка, фінанси, екологія, суспільство) стають все більш взаємоповʼязаними. Приклади сучасних тенденцій, які часто розглядають у контексті полікризи:
- пандемія COVID‑19 і її довгострокові економічні, соціальні та політичні наслідки;
- зміна клімату й екстремальні погодні явища;
- геополітичні конфлікти і напруження;
- зростання нерівності та політична поляризація;
- технологічні зміни та їхній вплив на ринки праці та безпеку.
У багатьох випадках ці події не лише відбуваються одночасно, але і взаємно впливають одна на одну, створюючи нові загрози, які не існували б без їхньої взаємодії.
Відмінність від простого поєднання криз
Важливо розрізняти полікризу від простого одночасного виникнення кількох окремих криз. У полікризі ключовим є елемент взаємного впливу та зворотних звʼязків, які створюють нові інтегровані ефекти, що значно складніші та важче піддаються вирішенню.
Критика та дискусії
Поняття полікризи не позбавлене критики. Дехто стверджує, що термін є надмірно загальним або навіть модним словом, яке може розмивати конкретні причини та механізми окремих криз, замість того щоб спрямовувати увагу на реальні, локальні проблеми та їхнє вирішення. Інші зауважують, що концепція інколи більше описує відчуття хаосу, ніж теоретично обґрунтовану систему.
Значення для науки, політики і суспільства
Концепція полікризи сприяє переходу від традиційних підходів до розуміння ризиків і криз до системного мислення, яке враховує множинність звʼязків між окремими елементами глобальної системи. Це важливо для:
- аналізу складних глобальних ризиків;
- розробки інтегрованих політик реагування;
- формування нових підходів до прогнозування та управління ризиками.
Сучасні дослідження
Наукові праці останніх років розвивають поняття полікризи як дослідницького напрямку, в якому увага приділяється причинним механізмам звʼязків між кризами, їхній динаміці, масштабам та шляхам помʼякшення наслідків.