У перші роки другого десятиліття після початку нового століття Римська імперія стояла на краю хаосу. Політичні бурі, що гуркотіли після смерті Нерона у 68 році, залишили місто та його провінції спустошеними й розгубленими. Наступний рік, що ввійшов в історію під іменем «Року чотирьох імператорів», приніс із собою стрімку зміну влади: Гальба, Отон, Вітеллій і нарешті Веспасіан, кожен із яких прагнув захопити Рим, відчуваючи, що трон, як дим над полум’ям, вислизає з рук. Лише Веспасіан здобув остаточну перемогу, проклавши шлях новій династії Флавіїв.
Після громадянської війни скарбниця держави була спустошена, а місто, колись серце світу, потребувало відновлення. Веспасіан провів реформи, що зміцнювали фінанси, обкладав податками провінції, наводив лад у скарбницях і поволі повертав місту його велич. Але найбільше він прагнув залишити слід, який бачили б не лише його сучасники, а й покоління, що прийдуть після нього.
Символом нової епохи стала грандіозна будівельна програма. На місці штучного озера Domus Aurea, що колись відбивало надмірності Нерона, виріс величний амфітеатр — Колізей.
Колізей, Рим, Італія.
