Місцем, обранним для величного Колізею, стала серцевина самого Риму — земля, що колись належала імператору Нерону і була зайнята його розкішним палацовим комплексом Domus Aurea, Золотим домом. Після смерті тирана у 68 році н. е. палац був частково розібраний, а простори, що колись належали одній людині, повернулися до рук держави.
Серед пишних садів, павільйонів та декоративних споруд штучне озеро відбивало небесну блакить, мов дзеркало, що підкреслювало розкіш і марнотратство Нерона. Тепер же його води були осушені, а берег озера став фундаментом для нової арени — місця, де народ Риму знову міг збиратися під відкритим небом. Такий вибір місця був не лише практичним; він ніс у собі гучний символ: колись приватна власність, що втілювала владу однієї людини, перетворювалася на публічний простір, доступний усім.
Після буремних років громадянської війни 68–69 років династія Флавіїв прагнула стерти слід Нерона і відновити авторитет влади. Перетворення частини Domus Aurea на амфітеатр було чітким політичним жестом: тепер сила і багатство імперії служили народу, а не марнотратним примхам одного імператора.
Колізей, Рим, Італія.
