Саркофаг Іусанх — дерев’яний розписаний саркофаг жриці храму Амона на ім’я Іусанх, створений у період XXI династії (близько 1070–945 рр. до н. е.). Він походить із знаменитого фіванського некрополя Баб ель-Газус, де було виявлено сотні поховань жерців і жриць Амона. Саркофаг є цінним свідченням релігійних уявлень давніх єгиптян про смерть, загробне життя та божественний захист душі.
Власниця саркофага
Іусанх була жрицею та співачкою бога Амона-Ра — одного з найшанованіших божеств Давнього Єгипту. У написах її називають «господинею дому» та «співачкою Амона-Ра, царя богів». Такі титули свідчать про її належність до впливового жрецького середовища Фів.
Після смерті Іусанх, як і багатьох інших померлих єгиптян, ототожнювали з Осірісом — богом воскресіння та володарем загробного світу. Тому в текстах вона часто згадується як «Осіріс Іусанх».
Походження та місце знахідки
Саркофаг походить із некрополя Баб ель-Газус поблизу Фів. Назва цього поховального комплексу перекладається як «Брама жерців». Тут наприкінці XIX століття було знайдено одну з найбільших колекцій поховань жерців і жриць XXI династії.
Баб ель-Газус став своєрідною усипальницею жрецької еліти, яка фактично керувала Верхнім Єгиптом у часи політичної нестабільності після занепаду Нового царства.
Опис саркофага
Саркофаг виготовлений із дерева та прикрашений кольоровим розписом.
Основні характеристики:
- дата створення: 1070–945 рр. до н. е.;
- місце виготовлення: Фіви, Баб ель-Газус;
- матеріал: дерево;
- техніка: різьблення та розпис;
- довжина: 198 см;
- ширина: 89 см;
- висота: 56 см.
За своїми розмірами саркофаг належить до великих антропоморфних трун, характерних для жрецьких поховань XXI династії.
Усі написи та зображення на саркофазі мають одну головну мету — забезпечити Іусанх безпечний перехід до загробного світу та дарувати їй вічне життя.
Тексти являють собою молитви, гімни та звернення до богів, які повинні були захищати душу покійної на всіх етапах її посмертньої подорожі.
Ісіда та Селкет — захисниці покійної
На нижній частині саркофага містяться звернення до богинь Ісіди та Селкет.
Ісіда постає як володарка Заходу — символічної країни мертвих. Вона дарує Іусанх можливість вільно пересуватися загробним світом, входити та виходити через його брами за власним бажанням.
Селкет, богиня-захисниця, забезпечує покійній усе необхідне для існування після смерті: їжу, напої та божественне заступництво.
У текстах також згадується можливість споглядати бога Хепрі — ранкове втілення сонця, що символізує відродження та нове життя.
Звернення до Осіріса
На бічних стінках саркофага розміщені довгі гімни Осірісу.
Іусанх вітає Осіріса в його різних іпостасях:
- володаря вічності;
- правителя Абідоса;
- господаря Дуату;
- володаря Заходу;
- правителя Бусіріса;
- володаря священних озер загробного світу.
Подібні тексти мали засвідчити знання покійною священних імен та епітетів Осіріса, що вважалося важливим для проходження випробувань у потойбіччі.
Подорож через загробний світ
Особливий інтерес становить сцена біля головної частини саркофага. Тут Іусанх зображена перед таємничим привратником із головою зайця.
У написі цей персонаж називає себе:
«Володарем повноти, багатоликим богом, Хенті-Аментіу, володарем таємниць».
Подібні привратники відомі з давньоєгипетських поховальних текстів. Вони охороняли проходи між різними областями Дуату, а душа померлого повинна була знати їхні імена та магічні формули, щоб продовжити свій шлях.