Середнє царство Стародавнього Єгипту — період політичного відновлення, економічного піднесення та культурного розквіту, що тривав приблизно з 2055 до 1650 року до н. е. Воно починається з об’єднання країни фіванськими правителями після Першого перехідного періоду і завершується занепадом центральної влади та початком Другого перехідного періоду. Ця епоха вважається класичним «золотим віком стабільності» між двома кризовими періодами.

Загальна характеристика епохи

Середнє царство стало часом відновлення державної єдності та зміцнення влади фараона.

Основні риси:

  • відновлення централізованої монархії;
  • розвиток іригаційних систем;
  • розширення впливу Єгипту в Нубії;
  • розквіт літератури та мистецтва;
  • посилення адміністративного апарату.

Столицею спочатку були Фіви, пізніше — Іті-Тауї в регіоні Фаюм.

XI династія — відновлення єдності

Засновником Середнього царства вважається фараон Ментухотеп II.

Він:

  • об’єднав Верхній і Нижній Єгипет;
  • переміг правителів Гераклеополя;
  • відновив центральну владу;
  • започаткував нову державну систему.

Його правління стало символом завершення Першого перехідного періоду.

XII династія — класичний період Середнього царства

Найвищий розквіт епохи пов’язаний із XII династією.

Відомі фараони:

  • Аменемхет I;
  • Сенусерт I;
  • Сенусерт III;
  • Аменемхет III.

Адміністративні реформи

Фараони:

  • обмежили владу номархів;
  • створили централізовану бюрократію;
  • зміцнили контроль над провінціями;
  • реформували податкову систему.

Сенусерт III — реформатор і завойовник

Сенусерт III:

  • провів військові кампанії в Нубії;
  • укріпив південні кордони;
  • реформував адміністрацію;
  • посилив царську владу.

Економіка Середнього царства

Економіка була стабільною та організованою.

Основні галузі:

  • землеробство (основа добробуту);
  • іригаційні проєкти у Фаюмі;
  • видобуток золота та каменю;
  • торгівля з Нубією, Левантом і Пунтом;
  • ремісниче виробництво.

Держава контролювала розподіл ресурсів і податки.

Суспільство

Соціальна структура залишалася ієрархічною:

  • фараон;
  • візир і чиновники;
  • жерці;
  • писарі;
  • ремісники;
  • селяни.

Водночас зросла соціальна мобільність: більше людей могли отримати освіту та стати писарями.

Релігія

Релігійна система залишалася політеїстичною, але еволюціонувала.

Основні риси:

  • посилення культу Осіріс;
  • розвиток віри в індивідуальне спасіння;
  • поширення «Текстів саркофагів»;
  • демократизація загробного життя (доступного не лише фараонам).

Також важливі божества:

  • Амон — стає державним богом;
  • місцеві культи продовжують існувати.

Література та культура

Середнє царство — один із найважливіших літературних періодів Єгипту.

Відомі твори:

  • «Історія Сінухета»;
  • «Повчання Аменемхета»;
  • «Суперечка людини з її Ба»;
  • «Повчання Птаххотепа» (пізні редакції).

Теми:

  • мораль і порядок (маат);
  • вірність фараону;
  • роздуми про смерть і долю;
  • особистий досвід.

Архітектура

Архітектура Середнього царства менш монументальна, ніж у Давньому царстві, але функціональна.

Основні споруди:

  • піраміди з сирцевої цегли;
  • храми Амона у Фівах;
  • фортеці в Нубії;
  • іригаційні споруди.

Особливо відомий храмовий комплекс в Фаюм.

Військова політика

Єгипет стає активною регіональною державою.

Основні напрямки:

  • контроль Нубії;
  • захист південних кордонів;
  • будівництво фортець (Бухен, Семна);
  • експедиції до Синайського півострова.

Армія стає більш професійною.

Фортеці Нубії

Одним із досягнень є система укріплень уздовж Нілу.

Функції:

  • контроль торгівлі золотом;
  • захист кордонів;
  • військова присутність;
  • адміністративні центри.

Зовнішня торгівля

Єгипет активно торгує з:

  • Нубією (золото, слонова кістка);
  • Левантом (деревина, оливкова олія);
  • Пунтом (ладан, екзотичні товари).

Занепад Середнього царства

Причини занепаду:

  • послаблення центральної влади;
  • внутрішні конфлікти;
  • зростання впливу місцевих еліт;
  • зовнішній тиск гіксосів;
  • економічна нестабільність.

Це призвело до початку Другого перехідного періоду.

Значення Середнього царства

Середнє царство має важливе історичне значення:

  • відновлення єгипетської державності;
  • розвиток бюрократії;
  • розквіт літератури;
  • посилення культури Осіріса;
  • формування класичної моделі «ідеального правління».

Середнє царство Стародавнього Єгипту стало епохою стабільності, реформ і культурного розквіту між двома кризовими періодами. Воно відновило силу єгипетської держави, розширило її вплив і залишило значну літературну та архітектурну спадщину, що вплинула на подальший розвиток цивілізації.

Стародавній Єгипет. Артефакти

Дещо інше: