Селера соснова (Phyllocladus aspleniifolius) — вічнозелене хвойне дерево родини подокарпових (Podocarpaceae), ендемік острова Тасманія та південного сходу Австралії. Незважаючи на українську назву, ця рослина не має відношення до справжньої селери. Вона є одним із найцікавіших представників хвойних рослин завдяки незвичайним листкоподібним пагонам — філокладіям, які виконують функції листків. Вид є важливою складовою помірних дощових лісів Тасманії та цінується за високоякісну деревину.
Систематичне положення
- Царство: Рослини (Plantae)
- Відділ: Хвойні (Pinophyta)
- Клас: Pinopsida
- Порядок: Araucariales
- Родина: Podocarpaceae (Подокарпові)
- Рід: Phyllocladus
- Вид: Phyllocladus aspleniifolius
Таксономія
Рід Phyllocladus включає кілька видів, поширених у Новій Зеландії, Тасманії та на островах Тихого океану.
Phyllocladus aspleniifolius є найбільшим і найвідомішим представником роду.
Наукова назва походить від:
- phyllon — листок
- klados — пагін
- aspleniifolius — «з листками, схожими на листя костенця (Asplenium)»
Історія вивчення
Європейські ботаніки вперше описали вид наприкінці XVIII століття під час дослідження флори Тасманії.
Через незвичайну будову рослини її довгий час вважали проміжною формою між хвойними та листяними деревами. Лише детальні морфологічні дослідження підтвердили її належність до хвойних.
Походження та поширення
Природний ареал охоплює:
- острів Тасманія
- південно-східні райони Австралії
- окремі високогірні регіони штату Вікторія
Найбільші популяції зосереджені в дощових лісах західної та центральної Тасманії.
Середовище існування
Вид росте:
- у помірних дощових лісах
- у вологих гірських районах
- у долинах річок
- на схилах гір
Зустрічається на висотах від рівня моря до приблизно 1200 м.
Морфологічна характеристика
Загальний вигляд
Залежно від умов зростання рослина може бути:
- великим кущем
- невеликим деревом
- високим лісовим деревом
Типові розміри:
- висота 10–30 м
- іноді до 35–40 м
- діаметр стовбура до 1,5 м
Крона густа, конічна або яйцеподібна.
Коренева система
Коренева система добре розвинена.
Особливості:
- висока пристосованість до вологих ґрунтів
- ефективне закріплення на схилах
- симбіоз із ґрунтовими грибами
Стовбур і кора
Стовбур прямий або слабко викривлений.
Кора:
- сіро-коричнева
- волокниста
- тонка у молодих дерев
- з віком стає товстішою та розтріскується
Особливість будови: філокладії
Найхарактерніша риса виду — майже повна відсутність звичайної хвої.
Функцію листків виконують філокладії — сплощені видозмінені пагони.
Філокладії:
- зелені
- шкірясті
- фотосинтезуючі
- зовні нагадують листки папоротей
Саме вони забезпечують основну частину фотосинтезу.
Справжні листки
Справжні листки:
- дуже дрібні
- лускоподібні
- швидко відмирають
У дорослих рослин майже непомітні.
Репродуктивна система
Рослина переважно однодомна.
Чоловічі та жіночі репродуктивні органи формуються на одному дереві.
Чоловічі шишки
Чоловічі стробіли:
- дрібні
- циліндричні
- утворюють значну кількість пилку
Запилення здійснюється вітром.
Жіночі шишки
Жіночі репродуктивні структури сильно редуковані.
Вони не утворюють класичних дерев’янистих шишок, характерних для соснових.
Насіння
Насіння:
- невелике
- оточене м’ясистим покривом
- частково нагадує ягоду
Яскраві насінні покриви приваблюють птахів.
Поширення насіння
Основними поширювачами є:
- лісові птахи
- дрібні ссавці
- гравітаційне осипання
Біологічні особливості
Вид характеризується:
- повільним ростом
- високою тіньовитривалістю
- значною довговічністю
- добрим відновленням після пошкоджень
Окремі дерева живуть кілька сотень років.
Екологічні вимоги
Для нормального розвитку необхідні:
- висока вологість повітря
- значна кількість опадів
- прохолодний клімат
- добре дреновані кислі ґрунти
Вид погано переносить посуху.
Роль у природних екосистемах
Селера соснова є важливим компонентом тасманійських дощових лісів.
Вона:
- бере участь у формуванні верхнього ярусу лісу
- створює місця існування для птахів
- стабілізує ґрунти
- сприяє накопиченню органічної речовини
Деревина
Деревина належить до найцінніших лісових ресурсів Тасманії.
Характеристики:
- світло-жовта
- дрібноволокниста
- міцна
- легка в обробці
- стійка до деформацій
Господарське використання
Історично деревину використовували для:
- суднобудування
- меблевого виробництва
- виготовлення музичних інструментів
- оздоблення інтер’єрів
- столярних робіт
Особливо високо цінувалася в колоніальній Австралії.
Використання в декоративному садівництві
Через незвичайний зовнішній вигляд вид іноді вирощують:
- у ботанічних садах
- дендропарках
- колекціях рідкісних хвойних
Особливо привабливими є ажурні філокладії.
Хімічний склад
У тканинах містяться:
- смолисті речовини
- терпеноїди
- фенольні сполуки
- природні антиоксиданти
Ці речовини підвищують стійкість рослини до грибкових інфекцій.
Розмноження
У природі розмножується:
- насінням
У культурі можливі:
- живцювання
- вирощування з насіння
- мікроклональне розмноження
Швидкість росту
У молодому віці росте повільно.
Максимальні темпи росту спостерігаються в умовах:
- високої вологості
- родючих ґрунтів
- помірних температур
Хвороби та шкідники
Завдяки ізольованості тасманійських лісів вид має відносно небагато природних ворогів.
Основні загрози:
- кореневі гнилі
- грибкові захворювання
- пошкодження молодих сіянців
Охоронний статус
На глобальному рівні вид поки не належить до найбільш загрожених хвойних.
Однак локальні популяції можуть потерпати від:
- зміни клімату
- лісових пожеж
- вирубування старовікових лісів
- фрагментації середовища існування
Значення для науки
Phyllocladus aspleniifolius становить великий інтерес для ботаніків через:
- незвичайну еволюцію філокладій
- адаптацію хвойних до вологих лісів
- особливості розвитку пагонів
- еволюцію подокарпових
Цікаві факти
- Селера соснова не має справжнього листя в дорослому стані — його функцію виконують видозмінені пагони.
- Це одна з небагатьох хвойних рослин, зовнішній вигляд якої нагадує листяне дерево або велику папороть.
- Вид є ендеміком Тасманії та належить до характерних елементів її дощових лісів.
- Філокладії можуть залишатися функціональними протягом багатьох років.
- Деревина історично вважалася однією з найкращих серед місцевих порід Австралії.
- Рід Phyllocladus є унікальним прикладом того, як хвойні рослини можуть замінювати листки фотосинтезуючими пагонами.