Десь між темними кронами, між подихом Дніпра і золотим сяйвом міських вогнів, народжується відчуття, ніби Київ — це не просто місто. Ніби він є живою істотою, що дрімає на своїх пагорбах уже багато століть, а Маріїнський парк — це його пам’ять, тиха й невтомна, яка береже сни про все, що було, і про все, що ще має настати.