Червоний кедр — загальна назва кількох видів хвойних дерев, деревина яких має характерне червонувато-буре забарвлення та високу природну стійкість до гниття. Незважаючи на поширену назву, більшість «червоних кедрів» не належать до роду справжніх кедрів (Cedrus). Найчастіше під цією назвою мають на увазі два види: західний червоний кедр (Thuja plicata), який належить до родини кипарисових (Cupressaceae), та східний червоний кедр (Juniperus virginiana), що є видом ялівцю. Обидва дерева мають велике екологічне, господарське та культурне значення, але відрізняються походженням, біологією та властивостями.
Таксономічне положення
Назва «червоний кедр» охоплює два основні види.
Західний червоний кедр
- Царство: Рослини (Plantae)
- Відділ: Голонасінні (Pinophyta)
- Клас: Хвойні (Pinopsida)
- Порядок: Сосноподібні (Pinales)
- Родина: Кипарисові (Cupressaceae)
- Рід: Thuja
- Вид: Thuja plicata
Східний червоний кедр
- Царство: Рослини (Plantae)
- Відділ: Голонасінні (Pinophyta)
- Клас: Хвойні (Pinopsida)
- Порядок: Сосноподібні (Pinales)
- Родина: Кипарисові (Cupressaceae)
- Рід: Juniperus
- Вид: Juniperus virginiana
Таким чином, жоден із них не є справжнім кедром роду Cedrus.
Походження назви
Назва «червоний кедр» виникла завдяки:
- червонувато-бурому кольору ядрової деревини;
- сильному приємному аромату;
- схожості деревини зі справжнім кедром.
Європейські переселенці Північної Америки назвали ці дерева «кедрами», хоча ботанічно вони належать до інших родів.
Походження та еволюція
Представники родини кипарисових існують понад 180 мільйонів років. Роди Thuja і Juniperus сформувалися значно пізніше, але також належать до давніх ліній хвойних рослин.
Західний червоний кедр еволюціонував у вологих дощових лісах тихоокеанського узбережжя, тоді як східний червоний кедр пристосувався до сухіших континентальних умов Північної Америки.
Поширення
Західний червоний кедр (Thuja plicata)
Природний ареал охоплює:
- південний схід Аляски;
- Британську Колумбію;
- штат Вашингтон;
- Орегон;
- захід Монтани;
- північ Айдахо;
- північ Каліфорнії.
Також широко культивується в Європі та Новій Зеландії.
Східний червоний кедр (Juniperus virginiana)
Росте:
- від південного сходу Канади;
- на більшій частині східної половини США;
- до Мексиканської затоки.
Є одним із найпоширеніших хвойних дерев східної Північної Америки.
Середовище існування
Західний червоний кедр віддає перевагу:
- вологим лісам;
- долинам річок;
- берегам струмків;
- глибоким родючим ґрунтам;
- районам із великою кількістю опадів.
Східний червоний кедр росте:
- на сухих схилах;
- кам’янистих ґрунтах;
- луках;
- старих пасовищах;
- вапнякових відслоненнях;
- узліссях.
Морфологічна характеристика
Обидва дерева — вічнозелені хвойні.
Основні характеристики:
- висота від 10 до 70 м;
- прямий стовбур;
- густа конічна або колоноподібна крона;
- довговічність;
- ароматна деревина.
Західний червоний кедр є найбільшим представником роду Thuja.
Розміри
Західний червоний кедр:
- висота 50–70 м;
- діаметр стовбура понад 3–5 м;
- окремі дерева живуть понад 1000 років.
Східний червоний кедр:
- висота 10–25 м;
- діаметр до 1 м;
- вік понад 500 років.
Кора
Кора:
- тонка;
- волокниста;
- червонувато-коричнева;
- легко відділяється довгими смугами.
У старих дерев вона стає товстішою та глибоко борознистою.
Листки
У дорослих рослин листки:
- лускоподібні;
- щільно притиснуті до пагонів;
- вічнозелені;
- містять ефірні олії.
У молодих рослин вони можуть бути голчастими.
Західний червоний кедр має плоскі віялоподібні пагони, тоді як східний часто поєднує лускоподібне й колюче ювенільне листя.
Шишки
Західний червоний кедр
Шишки:
- довжиною 10–18 мм;
- видовжені;
- складаються з 8–12 тонких лусок.
Східний червоний кедр
Жіночі шишки:
- кулясті;
- синювато-блакитні;
- вкриті восковим нальотом;
- нагадують ягоди.
Саме ці «ягоди» широко поїдають птахи.
Коренева система
Коренева система:
- добре розвинена;
- поверхнева або глибока залежно від ґрунтових умов;
- забезпечує високу стійкість дерев.
У вологих районах корені західного червоного кедра часто залишаються поверхневими.
Розмноження
Розмножуються:
- насінням;
- живцюванням (у декоративному садівництві).
Запилення здійснюється вітром.
Насіння поширюється:
- вітром;
- птахами (у східного червоного кедра).
Тривалість життя
Середня тривалість життя:
- 300–800 років;
- окремі західні червоні кедри живуть понад 1000 років.
Деякі дерева тихоокеанських дощових лісів належать до найстаріших представників родини кипарисових.
Деревина
Деревина червоного кедра має виняткові властивості:
- легка;
- м’яка;
- прямоволокниста;
- дуже ароматна;
- надзвичайно стійка до гниття;
- мало деформується;
- легко обробляється.
Її природна довговічність зумовлена високим вмістом ефірних олій і фенольних сполук.
Господарське значення
Червоний кедр широко використовують для виробництва:
- будівельної деревини;
- фасадного облицювання;
- покрівельної дранки;
- терас;
- парканів;
- човнів;
- меблів;
- музичних інструментів;
- олівців (деревина східного червоного кедра історично широко застосовувалася для їх виготовлення);
- саун;
- шаф і скринь.
Завдяки природній стійкості до комах деревина в багатьох сферах застосування не потребує хімічної обробки.
Ефірні олії
З деревини отримують ароматичні ефірні олії.
Їх використовують:
- у парфумерії;
- косметиці;
- ароматерапії;
- як природний репелент проти молі та інших комах.
Екологічне значення
Червоні кедри:
- формують важливі лісові екосистеми;
- стабілізують ґрунти;
- накопичують великі запаси вуглецю;
- забезпечують місця гніздування птахів;
- є джерелом корму для багатьох ссавців.
Плоди східного червоного кедра поїдають десятки видів птахів.
Значення для корінних народів
Особливе місце західний червоний кедр займає в культурі народів тихоокеанського узбережжя Північної Америки.
Його використовували для:
- будівництва будинків;
- виготовлення каное;
- тотемних стовпів;
- плетіння кошиків;
- виробництва тканин із внутрішньої кори;
- виготовлення мотузок;
- церемоніальних предметів.
Через універсальність його часто називали «деревом життя».
Вирощування
Оптимальні умови:
- сонячне або напівзатінене місце;
- добре дренований ґрунт;
- достатня вологість (для Thuja plicata);
- помірний полив;
- захист молодих рослин від тривалих посух.
Хвороби та шкідники
Основні проблеми:
- кореневі гнилі;
- грибкові інфекції;
- щитівки;
- павутинні кліщі;
- мінуючі комахи;
- пошкодження оленями та іншими травоїдними тваринами.
Охорона
Більшість популяцій не перебуває під глобальною загрозою, однак площа старовікових лісів західного червоного кедра значно скоротилася через інтенсивні вирубки. У багатьох регіонах реалізуються програми зі збереження пралісів і сталого лісокористування.
Цікаві факти
- Назва «червоний кедр» стосується дерев, які ботанічно не є справжніми кедрами.
- Західний червоний кедр є найбільшим видом роду Thuja і може перевищувати 70 м заввишки.
- Східний червоний кедр насправді є видом ялівцю (Juniperus virginiana).
- Деревина західного червоного кедра широко використовується для виготовлення фасадів, покрівлі, човнів і саун завдяки природній стійкості до вологи.
- Ягодоподібні шишки східного червоного кедра є важливим джерелом їжі для багатьох видів птахів.
- Аромат деревини відлякує міль, тому її традиційно використовують для виготовлення шаф і скринь для зберігання одягу.