Понад дві тисячі років це місто живе серед лісів, ніби вони оберігають його від поспіху світу. Щоранку туман спускається з дерев і лагідно вкриває старі мури, немов прагне приховати їх від часу. Та час давно перестав бути ворогом Сенліса. Він оселився тут, як поважний старий мешканець, що повільно прогулюється вздовж римських стін, торкається готичного собору і вітається з кожним каменем на бруківці.