Sandia National Laboratories

https://www.sandia.gov/

Sandia National Laboratories (SNL) — національна лабораторія США та федеральний дослідницько-конструкторський центр (Federally Funded Research and Development Center, FFRDC), що спеціалізується передусім на національній безпеці, ядерному стримуванні, інженерії складних систем, високопродуктивних обчисленнях, матеріалознавстві, мікроелектроніці, енергетиці, кібербезпеці та глобальній безпеці. Лабораторія входить до системи Міністерства енергетики США (DOE) і Національного управління ядерної безпеки (NNSA), а її головні науково-дослідні майданчики розташовані в Альбукерке, штат Нью-Мексико, та Ліверморі, штат Каліфорнія. Додаткові випробувальні й дослідницькі об’єкти розташовані в Неваді та на Гаваях.

Сучасна Sandia походить від Z Division Лос-Аламоської національної лабораторії, створеної в липні 1945 року для інженерного проєктування, випробувань та складання неядерних компонентів атомної зброї. У 1948 році підрозділ став самостійнішою Sandia Laboratory, а 1949 року — окремою організацією під управлінням Sandia Corporation, дочірньої структури Western Electric. У 1979 році Конгрес офіційно надав установі назву Sandia National Laboratories. З 1 травня 2017 року лабораторією керує National Technology and Engineering Solutions of Sandia, LLC (NTESS), дочірня компанія Honeywell International, за контрактом із NNSA. (

Станом на 2025 рік Sandia мала приблизно 16 000 працівників; лабораторія залишається одним із найбільших науково-інженерних комплексів США.

Назва

Назва Sandia походить від географічного розташування основного комплексу біля гір Сандія (Sandia Mountains) на схід від Альбукерке в Нью-Мексико. У 1945 році створений там підрозділ Z Division був частиною Лос-Аламоської лабораторії, але поступово перетворився на окрему інженерну установу.

Офіційна назва Sandia National Laboratories закріпилася законодавчо наприкінці 1979 року. Закон Public Law 96-164 передбачив, що лабораторії в Альбукерке та Ліверморі надалі мають називатися Sandia National Laboratories.

Організаційний статус

Sandia не є приватною лабораторією у звичайному розумінні. Федеральний уряд США володіє інфраструктурою та визначає основні державні місії, а управління та експлуатацію здійснює приватний підрядник за довгостроковим management and operating contract.

Нинішній оператор — National Technology and Engineering Solutions of Sandia, LLC (NTESS), повністю належна Honeywell International дочірня компанія. Лабораторія працює за контрактом DE-NA0003525 з NNSA. (

Такий формат характерний для американської системи національних лабораторій: федеральна держава фінансує та визначає стратегічні завдання, тоді як спеціалізована організація забезпечує щоденне управління, наукову діяльність, експлуатацію обладнання та кадрову політику.

Головна місія

Формулювання місії Sandia — «Exceptional service in the national interest», тобто «виняткова служба в національних інтересах». Цей принцип використовується лабораторією з 1949 року.

Сучасна місія охоплює:

підтримку безпеки, надійності та модернізації ядерного арсеналу США;
інженерію ядерних систем;
нерозповсюдження ядерної зброї;
контроль і верифікацію міжнародних угод;
протидію хімічним, біологічним та іншим загрозам;
кібербезпеку;
енергетичну безпеку;
захист критичної інфраструктури;
передові обчислення та моделювання;
матеріалознавство;
мікроелектроніку та фотоніку;
дослідження енергетики та довкілля;
фундаментальну й прикладну фізику;
розроблення технологій для інших федеральних відомств.

Основні напрями діяльності

Sandia офіційно групує свою роботу у чотири великі програмні сфери: ядерна зброя, програми національної безпеки, енергетика та глобальна безпека. Наукова база лабораторії при цьому значно ширша й охоплює біологію, математику, комп’ютерні науки, геонауки, матеріали, мікросистеми, фізику та дослідження радіаційних ефектів.

Ядерне стримування

Ядерна безпека та ядерне стримування є історичною і нині однією з головних місій Sandia.

Лабораторія відповідає переважно за неядерну частину американських ядерних систем та за загальну системну інтеграцію. До таких компонентів належать системи керування, електроніка, датчики, механічні компоненти, системи безпеки, захисту, зв’язку та інші елементи, які забезпечують функціонування зброї безпосередньо ядерною частиною не будучи.

Sandia також виконує роль системного інтегратора: окремі компоненти можуть створюватися різними лабораторіями, підприємствами та підрядниками, а Sandia оцінює систему в цілому — чи відповідає вона вимогам безпеки, надійності, функціональності та експлуатації.

Ця робота особливо важлива після припинення американських повномасштабних ядерних випробувань. Останнє випробування США відбулося 23 вересня 1992 року. Відтоді значна частина підтримання ядерного арсеналу здійснюється за допомогою комп’ютерного моделювання, експериментів із неядерними матеріалами, випробувань компонентів та інших методів stockpile stewardship.

Програма Stockpile Stewardship

Stockpile Stewardship — довгострокова американська програма підтримання ядерного арсеналу без проведення повномасштабних ядерних вибухів.

Для Sandia вона означає постійне дослідження старіння компонентів, оцінювання їхньої надійності, розроблення заміни застарілих технологій, випробування неядерних систем та комп’ютерне моделювання складних фізичних процесів.

Одним із найважливіших напрямів є life extension programs (LEP) — програми продовження ресурсу конкретних систем. У їхніх рамках придатні компоненти можуть повторно кваліфікуватися, старі — відтворюватися або замінюватися сучасними конструкціями. Sandia, наприклад, відіграє провідну роль у системній інженерії програми модернізації B61-12.

Безпека та захист ядерної зброї

Окремий напрям — surety, тобто сукупність властивостей, що мають забезпечити безпеку, захищеність, контрольованість і надійність ядерної системи.

Sandia розробляє системи, які мають запобігати небажаному або несанкціонованому спрацюванню ядерної зброї. Це включає фізичні, електронні та системні засоби захисту. Конкретні характеристики сучасних систем значною мірою засекречені.

Системна інженерія

Однією з найхарактерніших особливостей Sandia є системна інженерія. На відміну від лабораторій, зосереджених переважно на фундаментальній фізиці або виробництві ядерних матеріалів, Sandia історично спеціалізувалася на перетворенні наукових принципів на складні працездатні системи.

Це включає:

вимоги до систем;
архітектуру;
моделювання;
аналіз надійності;
випробування;
кваліфікацію;
аналіз старіння;
інтеграцію електроніки, механіки, матеріалів і програмного забезпечення;
оцінювання поведінки системи в екстремальних умовах.

Високопродуктивні обчислення

Обчислювальна наука є одним із фундаментів сучасної роботи Sandia.

Лабораторія бере участь у програмі Advanced Simulation and Computing (ASC) NNSA. Її завданням є створення високопродуктивних обчислювальних систем, програмного забезпечення та наукових моделей, необхідних для оцінювання складних фізичних процесів і підтримання ядерного арсеналу.

Комп’ютерне моделювання дає змогу досліджувати поведінку складних систем у ситуаціях, які неможливо або недоцільно відтворювати повномасштабним експериментом.

Sandia також має потужну інфраструктуру суперкомп’ютерів. У листопаді 2024 року шість її обчислювальних систем потрапили до міжнародного рейтингу TOP500, а одна посіла 20-те місце. Інфраструктура, описана лабораторією, включала близько 15 000 обчислювальних вузлів, 1,3 млн процесорних ядер і приблизно 145 петафлопсів обчислювальної потужності на трьох центрах обробки даних.

Z Machine

Одним із найвідоміших об’єктів Sandia є Z Pulsed Power Facility, або Z Machine, у Нью-Мексико.

Z — найбільша у світі установка імпульсної потужності такого типу та один із найважливіших експериментальних інструментів лабораторії для досліджень високих густин енергії. Вона використовує короткочасні надзвичайно потужні електричні імпульси для створення екстремальних температур, тисків, магнітних полів та інтенсивного рентгенівського випромінювання.

За даними Sandia, установка працює приблизно у 200 експериментах на рік, використовує струми близько 26 млн ампер, а максимальна потужність рентгенівського випромінювання може сягати приблизно 350 ТВт за імпульсу з енергією рентгенівського випромінювання до 2,7 МДж.

Z використовується для:

фізики високих густин енергії;
дослідження матеріалів при надвисоких тисках;
отримання потужного рентгенівського випромінювання;
дослідження ефектів, релевантних ядерному стримуванню;
досліджень інерційного термоядерного синтезу;
магнітоінерційного термоядерного синтезу.

Імпульсна потужність

Програма імпульсної потужності Sandia бере початок із 1960-х років. Її суть полягає в накопиченні електричної енергії та її вивільненні за надзвичайно короткий проміжок часу. Таким чином можна отримувати потужності, які неможливо забезпечити звичайною електричною мережею.

Ці технології мають як оборонне, так і фундаментальне застосування. Вони дозволяють створювати контрольовані лабораторні умови, що імітують деякі фізичні процеси, характерні для екстремальних подій.

Мікроелектроніка та MESA

Одним із ключових технологічних комплексів Sandia є Microsystems Engineering, Science and Applications (MESA).

MESA об’єднує виробництво та дослідження мікроелектроніки, фотоніки, MEMS, матеріалів, сенсорів і передових корпусних технологій. Комплекс включає чисті приміщення, лабораторії та виробничі потужності.

Sandia особливо спеціалізується на радіаційно стійкій електроніці (radiation-hardened electronics) та так званих trusted microsystems — мікросистемах, для яких особливо важливі контроль походження, надійність, стійкість і передбачувана поведінка.

MESA працює з кремнієвими технологіями, III–V напівпровідниками, кремнієвою фотонікою, MEMS, квантовими технологіями та 3D-пакуванням.

Фотоніка

Фотоніка є ще одним важливим напрямом Sandia. Дослідження охоплюють оптичні міжз’єднання, фотонні інтегральні схеми, інфрачервоні сенсори, оптичні MEMS, плазмоніку та метаматеріали.

Такі технології мають застосування в системах зв’язку, космічній техніці, дистанційному зондуванні, військових системах, енергетиці та цивільній електроніці.

Матеріалознавство

Sandia має одну з найширших у США інженерних баз для дослідження матеріалів.

Вивчаються:

метали;
кераміка;
полімери;
напівпровідники;
композити;
наноматеріали;
матеріали для високих температур;
матеріали, що зазнають радіаційного опромінення;
матеріали, що працюють під високими механічними навантаженнями.

Матеріалознавство є критично важливим для ядерних систем, енергетики, електроніки, авіації та космічних технологій. Воно входить до офіційних основних напрямів досліджень Sandia.

Радіаційні ефекти та фізика високих енергій

Sandia досліджує поведінку електроніки, матеріалів та інших систем під дією інтенсивного радіаційного випромінювання.

Цей напрям має безпосередній зв’язок із ядерним стримуванням, але його методи застосовуються також у космічній техніці, супутниках, електроніці та інших системах, які мають працювати в радіаційно складних середовищах.

Енергетичні дослідження

Sandia має великий портфель досліджень у галузі енергетики.

Лабораторія працює над:

сонячною енергетикою;
накопиченням енергії;
акумуляторами;
геотермальною енергетикою;
воднем;
паливними системами;
енергетичними мережами;
енергетичною стійкістю;
тепловими системами;
енергоефективністю;
системами керування енергетичними ресурсами.

Сонячна енергетика

Sandia займається фотовольтаїкою понад 40 років.

Ще в 1976 році лабораторія брала участь у випробуванні перших наземних фотоелектричних систем у межах спільної програми DOE, NASA та Jet Propulsion Laboratory. Сьогодні дослідження охоплюють характеристики та деградацію сонячних модулів, нові архітектури елементів, матеріали, силову електроніку та надійність систем.

Sandia також координує PV Performance Modeling Collaborative, до якого входять понад 5 300 учасників із 50 країн, і бере участь у дослідженнях перовскітних фотоелектричних технологій.

Дослідження горіння

У Ліверморі розташований Combustion Research Facility (CRF) — один із найвідоміших дослідницьких центрів Sandia.

CRF був створений для фундаментального та прикладного дослідження процесів горіння. Дослідники вивчають хімічні реакції, турбулентність, кінетику, поведінку полум’я, водень, двигуни та методи лазерної діагностики.

Центр має особливе значення як приклад переходу технологій із оборонних досліджень у цивільну сферу: лазерні методи, розроблені для досліджень ядерної зброї, були адаптовані для вивчення процесів у двигунах внутрішнього згоряння.

CRF є відкритим дослідницьким центром, у роботі якого беруть участь університети, промисловість та інші наукові організації. Щороку він приймає понад 150 зовнішніх дослідників і співробітників.

Біологічні науки

Біологічні дослідження Sandia охоплюють клітинні та біомолекулярні процеси, біоенергетику, біобезпеку та захист від біологічних загроз. Біологія є одним із восьми офіційних фундаментальних напрямів досліджень лабораторії.

Особливістю Sandia є поєднання біології з інженерією, обчислювальними методами, матеріалознавством і національною безпекою.

Кібербезпека

Кібербезпека стала важливою частиною діяльності Sandia після розширення її місії за межі традиційної ядерної тематики.

Лабораторія досліджує захист комп’ютерних систем, мереж, критичної інфраструктури, промислових систем управління та інформаційних ресурсів. Кібернетичні технології також інтегруються з енергетикою, оборонними системами та системами національної безпеки.

Глобальна безпека

Sandia бере участь у міжнародних програмах, спрямованих на зменшення ризиків, пов’язаних із ядерною, радіологічною, хімічною та біологічною зброєю.

Серед напрямів — нерозповсюдження ядерної зброї, фізична безпека ядерних матеріалів, реагування на ядерні надзвичайні ситуації, технології моніторингу та верифікації міжнародних домовленостей.

Нерозповсюдження ядерної зброї

Після завершення холодної війни Sandia істотно розширила роботу з nonproliferation.

У 1991–1992 роках почалися програми співпраці між американськими та колишніми радянськими лабораторіями в рамках Cooperative Threat Reduction. Sandia, зокрема, брала участь у розробленні технологій безпечного поводження з матеріалами та обладнанням, пов’язаними з демонтованими ядерними системами.

Верифікація договорів

Sandia також розробляє технології, здатні допомагати в технічному контролі за виконанням міжнародних договорів.

До відповідних сфер належать сенсори, дистанційний моніторинг, аналіз даних, інформаційні системи та методи виявлення ознак ядерної діяльності. Частина конкретних технологій і програм має обмежений або засекречений характер.

Супутникові та космічні технології

Історично Sandia розробляла різноманітні сенсорні, електронні та телеметричні системи для космічних і військових застосувань.

Розвиток цих напрямів почався ще в період холодної війни, коли лабораторія поступово диверсифікувалася від суто ядерно-боєприпасної інженерії до супутників, космічної енергетики, сенсорів та передових систем телеметрії.

Локація в Альбукерке

Головний комплекс Sandia розташований в Альбукерке, штат Нью-Мексико, на території, пов’язаній із Kirtland Air Force Base.

Саме тут знаходиться значна частина інженерних, обчислювальних, експериментальних і адміністративних потужностей лабораторії, а також Z Machine та комплекс MESA.

За даними Sandia, майданчик у Нью-Мексико має сотні будівель і площу понад 13 000 акрів за показниками, опублікованими для FY2021.

Ліверморський комплекс

Другий головний комплекс Sandia розташований у Ліверморі, Каліфорнія, поруч із Lawrence Livermore National Laboratory.

Ліверморський майданчик особливо важливий для досліджень у галузі високих енергій, матеріалознавства, енергетики, мікроелектроніки та хімії. Тут розташований Combustion Research Facility.

Livermore Valley Open Campus

На межі Sandia та Lawrence Livermore National Laboratory створено Livermore Valley Open Campus (LVOC) — простір для спільної роботи національних лабораторій, університетів, промисловості та інших партнерів.

Його завдання — полегшити співпрацю в галузях енергетики, екології, кібербезпеки, ядерної та економічної безпеки, а також прискорити перетворення фундаментальних досліджень у практичні технології.

Tonopah Test Range

Sandia використовує Tonopah Test Range у Неваді для масштабних випробувань та вимірювань.

Полігон історично відіграє важливу роль у випробуваннях систем, пов’язаних із ядерною зброєю та її носіями. Ще в 1940-х роках керівник випробувального напряму Sandia Glenn Fowler сформував традицію польових випробувань, яка стала характерною рисою лабораторії.

Kauai Test Facility

Sandia також має Kauai Test Facility на Гаваях.

Він використовується для випробувань, пов’язаних із системами доставки, ракетними технологіями, сенсорами та іншими національно-безпековими завданнями. Наявність віддаленого полігону дозволяє проводити експерименти, які потребують значних безпечних зон.

Інші об’єкти

Окрім основних комплексів у Нью-Мексико та Каліфорнії, Sandia має або використовує об’єкти в різних штатах США, а також співпрацює з міжнародними партнерами.

До основних офіційно зазначених локацій належать Альбукерке, Лівермор, Tonopah Test Range та Kauai Test Facility; лабораторія також має офіси та орендовані приміщення в інших місцях.

Історія створення

Коріння Sandia сягає Манхеттенського проєкту та американської програми створення першої атомної бомби.

Після завершення Другої світової війни стало очевидно, що ядерна зброя потребує окремої інженерної організації, яка займалася б не самим ядерним зарядом, а інтеграцією його численних механічних, електричних, вибухотехнічних та інших компонентів. У липні 1945 року в структурі Los Alamos Scientific Laboratory було створено Z Division.

Z Division

Z Division відповідала за проєктування, випробування та виробництво неядерних компонентів ядерної зброї, а також за військовий зв’язок і польові випробування.

Перші співробітники почали переміщатися на майбутній майданчик Sandia поблизу Альбукерке у вересні 1945 року. Остаточне переміщення підрозділів із Лос-Аламоса завершилося у 1947 році.

Operation Crossroads

Одним із перших великих завдань Z Division стала участь у Operation Crossroads — серії американських післявоєнних ядерних випробувань на атолі Бікіні.

У 1946 році Z Division підтримувала випробування Able та Baker, які досліджували вплив ядерних вибухів на кораблі та інші об’єкти. Це були випробування ефектів зброї, а не створення принципово нової конструкції ядерного заряду. (

Sandia Laboratory

У 1948 році Z Division стала Sandia Laboratory, залишаючись пов’язаною з Los Alamos.

У цей період різко збільшилися штат і матеріальна база. Відносно невелика інженерна група перетворювалася на велику організацію, що могла одночасно проєктувати, випробовувати, контролювати якість та супроводжувати ядерні системи.

Відокремлення від Лос-Аламоса

У 1949 році Sandia остаточно відокремилася від Los Alamos і перейшла під управління Sandia Corporation, створеної Western Electric.

Ця модель управління стала однією з характерних особливостей лабораторії: приватна компанія керувала федеральним дослідницьким об’єктом для уряду США.

Western Electric та Bell Labs

Протягом десятиліть Sandia перебувала під управлінням організацій, пов’язаних із Bell System та AT&T.

Це суттєво вплинуло на культуру лабораторії. Вона поєднувала військово-оборонну спрямованість із традиціями промислової інженерії, контролю якості, фундаментальної науки та довгострокових досліджень.

Створення каліфорнійського комплексу

У 1956 році Sandia відкрила другий великий майданчик у Каліфорнії, у Ліверморській долині.

Його створення було пов’язане зі зростанням потреб ядерної програми США та необхідністю розширити науково-інженерну базу лабораторії. Згодом каліфорнійський комплекс став важливим центром досліджень матеріалів, високих енергій, енергетики та фундаментальної науки.

Розширення на фундаментальну науку

Починаючи з 1957 року, Sandia поступово розширювала фундаментальні наукові дослідження, спочатку для підтримки своєї основної ядерної місії.

У 1974 році почалося фінансування фундаментальної науки через Office of Science Міністерства енергетики США. Згодом цей напрям охопив фізику, матеріалознавство, хімію, обчислення та інші дисципліни.

Енергетична криза та диверсифікація

Енергетична криза 1970-х років стала важливим поштовхом для диверсифікації Sandia.

Лабораторія почала активно працювати над сонячною енергетикою, енергозбереженням, дослідженнями горіння, матеріалами, атмосферними процесами та іншими цивільними технологіями.

У 1970-х роках Sandia також започаткувала дослідження забруднення атмосфери та кліматичних процесів. Проєкт da Vinci став одним із ранніх прикладів її роботи в галузі екології та атмосферних наук.

Статус національної лабораторії

У 1979 році Конгрес США законодавчо закріпив назву Sandia National Laboratories.

Це стало важливим етапом переходу від організації, яку суспільство асоціювало переважно з ядерною зброєю, до багатопрограмної національної лабораторії.

Після холодної війни

Завершення холодної війни радикально змінило середовище діяльності Sandia.

Замість безперервного нарощування ядерного арсеналу дедалі більшого значення набули:

підтримання існуючого запасу;
нерозповсюдження;
демонтаж і безпечне поводження з ядерними системами;
контроль озброєнь;
кібербезпека;
енергетика;
захист критичної інфраструктури;
глобальна безпека.

Stockpile Stewardship після 1992 року

Після останнього американського ядерного випробування у вересні 1992 року Sandia стала одним із центральних учасників нової моделі підтримання ядерного арсеналу без вибухових випробувань.

Зросло значення суперкомп’ютерів, фізичного моделювання, високоточної діагностики, матеріалознавства та експериментальних установок на кшталт Z Machine.

Martin Marietta та Lockheed Martin

У 1993 році Sandia Corporation стала повністю належною Martin Marietta.

Після об’єднання Martin Marietta та Lockheed Corporation у 1995 році структура управління Sandia перейшла до Lockheed Martin. Ця компанія керувала лабораторією до 2017 року.

Honeywell

У 2017 році управління Sandia перейшло до National Technology and Engineering Solutions of Sandia, LLC, дочірньої компанії Honeywell International.

Новий контракт почав діяти 1 травня 2017 року. У 2022 році NNSA продовжила контрактні опції NTESS до 30 квітня 2027 року.

2000-ті роки

Після терактів 11 вересня 2001 року Sandia розширила роботу у сфері внутрішньої безпеки, боротьби з тероризмом, біологічних та хімічних загроз, кібербезпеки та захисту критичної інфраструктури.

У 2001 році лабораторія та Pantex розробили роботизовану систему Weigh and Leak-Check System, яка стала першою роботизованою системою для поводження з певними радіоактивними ядерними матеріалами в лабораторному середовищі Pantex.

Обчислення та Red Storm

У 2000-х роках Sandia стала одним із провідних американських центрів високопродуктивних обчислень.

Її суперкомп’ютер Red Storm використовувався, зокрема, для складного моделювання військових та інженерних задач. У 2008 році його розрахунки допомагали планувати операцію зі знищення несправного супутника, що втрачав орбіту.

2010-ті роки

У 2010-х Sandia продовжила розширення у сферах:

кібербезпеки;
енергетики;
передових матеріалів;
мікроелектроніки;
біобезпеки;
штучного інтелекту;
високопродуктивних обчислень;
ядерної модернізації;
нерозповсюдження.

Паралельно продовжувалася модернізація традиційної ядерної інженерної бази.

2020-ті роки

У 2020 році директором Sandia став James S. Peery, який до цього працював у Sandia та Los Alamos National Laboratory.

У 2025 році директором стала Laura McGill, яка до призначення була заступницею директора з ядерного стримування та головною технологічною директоркою Sandia. Вона має понад чотири десятиліття досвіду в оборонній промисловості та раніше працювала в Raytheon.

Керівництво

Станом на 2026 рік директор Sandia — Laura McGill.

Її основним завданням є керівництво лабораторією та забезпечення безпечного й захищеного виконання всіх її місій. Заступником директора та головним операційним директором є David Gibson.

Наукові напрями

Офіційна система дослідницьких напрямів Sandia включає вісім великих категорій:

біологічні науки;
обчислення, інформаційні науки та математика;
науки про Землю, енергетику та довкілля;
інженерні науки;
матеріали та передове виробництво;
нанопристрої та мікросистеми;
фізичні науки;
радіаційні ефекти та фізика високих енергій.

Лабораторні користувацькі комплекси

Частина інфраструктури Sandia доступна зовнішнім науковцям.

Особливо важливим прикладом є Combustion Research Facility, який функціонує як користувацький об’єкт DOE та дозволяє дослідникам університетів, промисловості й інших лабораторій працювати разом із Sandia.

Це створює міст між федеральними дослідженнями, академічною наукою та промисловістю.

Технологічний трансфер

Sandia активно займається передачею технологій за межі лабораторії.

Розробки можуть передаватися промисловості через ліцензування, спільні дослідження, партнерські програми, угоди з університетами та інші механізми.

Лабораторія регулярно отримує нагороди R&D 100 Awards, які відзначають найвизначніші прикладні технологічні розробки року. Станом на 2018 рік Sandia отримала щонайменше 124 такі нагороди з моменту початку участі в конкурсі в 1976 році.

Економічне значення

Sandia є великим роботодавцем і одним із ключових економічних інститутів Нью-Мексико.

У 2025 році лабораторія мала приблизно 16 000 працівників, а витрати на оплату праці становили близько 2,95 млрд доларів. Середня зарплата, наведена лабораторією, становила приблизно 145 000 доларів.

Sandia також співпрацює з малими підприємствами, університетами та місцевими організаціями, створюючи додатковий економічний ефект через закупівлі, субпідряди та технологічний трансфер.

Освіта та підготовка кадрів

Sandia підтримує студентські програми, стажування, постдокторські дослідження, співпрацю з університетами та STEM-освіту.

У 2025 році лабораторія повідомила про охоплення близько 14 000 школярів STEM-програмами та участь приблизно 700 учителів і представників громадськості.

Публікації

Попри значний обсяг секретних або контрольованих досліджень, Sandia публікує велику кількість відкритих наукових праць.

Лабораторія має власну систему публікацій, технічних звітів Sandia (SAND Reports), статей у наукових журналах та матеріалів конференцій. Відкриті публікації охоплюють фізику, хімію, матеріалознавство, енергетику, обчислення, клімат, біологію та інші дисципліни.

Секретність

Через участь у ядерній програмі США Sandia має значний обсяг інформації з обмеженим доступом.

Водночас лабораторія є не просто секретним військовим об’єктом. Значна частина фундаментальних досліджень, енергетичних програм, матеріалознавства, обчислювальних технологій та роботи користувацьких центрів публікується відкрито.

Таким чином, Sandia одночасно функціонує як високозахищена інженерна організація для ядерної безпеки та як великий науковий центр із широким відкритим науковим портфелем.

Відносини з іншими національними лабораторіями

Sandia є частиною американської системи національних лабораторій, але має специфічну роль.

Los Alamos National Laboratory традиційно має сильну компетенцію у фізиці ядерної зброї та ядерних матеріалах, Lawrence Livermore National Laboratory — у високих густинах енергії, ядерному моделюванні та фізиці, а Sandia — особливо сильну позицію в неядерній інженерії, системній інтеграції, електроніці, матеріалах, механіці, випробуваннях і надійності.

Водночас ці лабораторії тісно співпрацюють у межах National Nuclear Security Enterprise.

Відносини з NNSA

NNSA є головним федеральним замовником Sandia у сфері ядерної безпеки.

Лабораторія підтримує NNSA у питаннях проєктування, кваліфікації, модернізації та експлуатаційного супроводу неядерних компонентів ядерних систем, а також у сфері нерозповсюдження, ядерної безпеки та технологічного розвитку.

Військовий зв’язок

Особливим історичним напрямом Sandia є Military Liaison.

Ця функція була створена ще 1947 року в Z Division для підтримання зв’язку між лабораторією та військовими службами, відповідальними за експлуатацію ядерної зброї. Сьогодні вона забезпечує оперативну взаємодію між Nuclear Security Enterprise та військовими структурами щодо систем, що перебувають у запасі.

Випробування та кваліфікація

Sandia відома культурою масштабних польових і лабораторних випробувань.

Її інженерний підхід передбачає, що комп’ютерне моделювання не завжди є достатнім: критичні компоненти повинні проходити фізичні випробування, а результати — порівнюватися з моделями.

Саме ця комбінація теорія → моделювання → експеримент → кваліфікація → системна інтеграція стала однією з визначальних характеристик лабораторії.

Внесок у технології

За свою історію Sandia створила або спільно розробила велику кількість технологій.

Серед напрямів, у яких її внесок особливо помітний:

радіаційно стійка мікроелектроніка;
MEMS;
фотоніка;
передові сенсори;
системи високошвидкісної діагностики;
технології імпульсної потужності;
високопродуктивні обчислення;
моделювання складних фізичних систем;
сонячна енергетика;
акумуляторні технології;
матеріали для екстремальних умов;
технології безпеки ядерних систем.

Значення для науки

Sandia займає проміжне положення між фундаментальною наукою та інженерією.

Її завданням рідко є лише відкриття нового фізичного явища. Значно частіше лабораторія намагається перетворити фундаментальне розуміння на працездатну технологію, здатну функціонувати в реальному складному середовищі.

Саме тому в Sandia поруч можуть працювати фізики, хіміки, матеріалознавці, інженери-механіки, електротехніки, програмісти, математики та фахівці з кібербезпеки.

Значення для США

Для Сполучених Штатів Sandia має стратегічне значення з кількох причин.

По-перше, лабораторія є одним із ключових елементів National Nuclear Security Enterprise. По-друге, вона забезпечує унікальні інженерні компетенції, які важко відтворити в університетському або комерційному середовищі. По-третє, її технології застосовуються в енергетиці, кібербезпеці, космічних системах, матеріалознавстві та інших сферах.

Значення для світової науки

Хоча значна частина місії Sandia має американський національно-безпековий характер, її відкриті наукові програми мають міжнародний масштаб.

Це особливо помітно у фізиці високих енергій, горінні, енергетиці, сонячній енергетиці, матеріалознавстві, обчисленнях та фундаментальній хімії. Дослідники Sandia співпрацюють з університетами, міжнародними лабораторіями та промисловістю.

Ключові дати

Рік	Подія
1945	Створено Z Division у складі Los Alamos
1946	Участь у Operation Crossroads
1947	Завершення переміщення Z Division до Альбукерке
1948	Z Division перетворено на Sandia Laboratory
1949	Створено Sandia Corporation; лабораторія відокремлена від Los Alamos
1956	Відкрито каліфорнійський майданчик
1957	Початок програми фундаментальної науки
1960-ті	Розвиток імпульсної потужності
1970-ті	Розширення досліджень енергетики та довкілля
1974	Початок програм фундаментальної науки за підтримки DOE Office of Science
1979	Офіційно закріплено назву Sandia National Laboratories
1980–1981	Відкрито Combustion Research Facility
1992	Останнє ядерне випробування США; початок нової ери stockpile stewardship
1993	Sandia Corporation переходить до Martin Marietta
1995	Управління переходить до структури Lockheed Martin
2001	Розширення місії після терактів 11 вересня
2008	Red Storm використано для моделювання операції зі знищення супутника
2017	Управління Sandia переходить до NTESS/Honeywell
2020	James Peery стає директором
2025	Laura McGill стає директором
2025	Чисельність персоналу досягає приблизно 16 000 осіб

Основні характеристики

Параметр	Характеристика
Повна назва	Sandia National Laboratories
Скорочення	SNL, Sandia
Країна	США
Тип	Національна лабораторія, FFRDC
Основний федеральний замовник	U.S. Department of Energy / NNSA
Оператор	National Technology and Engineering Solutions of Sandia, LLC
Материнська компанія оператора	Honeywell International Inc.
Контракт	DE-NA0003525
Головний комплекс	Альбукерке, Нью-Мексико
Другий головний комплекс	Лівермор, Каліфорнія
Основні полігони	Tonopah Test Range, Nevada; Kauai Test Facility, Hawaii
Заснування-попередник	Z Division, 1945
Самостійна організація	1949
Статус National Laboratory	1979
Основна історична місія	неядерні компоненти та системна інженерія ядерної зброї
Сучасна основна місія	національна безпека та передова наука й інженерія
Чисельність персоналу	близько 16 000 у 2025 році
Директор	Laura McGill
Один із головних наукових об’єктів	Z Machine
Один із головних технологічних комплексів	MESA
Великий відкритий користувацький центр	Combustion Research Facility

Sandia у сучасній американській науковій системі

Сьогодні Sandia National Laboratories — це значно більше, ніж колишня лабораторія проєктування атомної зброї. Її історична спеціалізація сформувала унікальну інженерну культуру, але сучасний портфель охоплює практично весь спектр передової науки й технологій, необхідних для національної безпеки США.

Її особливість полягає у поєднанні фундаментальної науки, прикладних досліджень, системної інженерії, виробничих технологій, випробувань і високопродуктивних обчислень. Саме ця комбінація дозволяє лабораторії працювати як над довгостроковими фундаментальними проблемами, так і над конкретними технологічними системами державного значення.

Водночас Sandia залишається одним із центральних американських інститутів підтримання ядерного стримування: лабораторія відповідає за широкий спектр неядерних компонентів і системну інтеграцію американських ядерних озброєнь, їхню безпеку, надійність та модернізацію. Після припинення ядерних випробувань ця діяльність дедалі більше спирається на моделювання, високопродуктивні обчислення, матеріалознавство, імпульсну потужність та складні експериментальні установки.

Одночасно лабораторія стала великим центром досліджень енергетики, клімату, матеріалів, мікроелектроніки, фотоніки, штучного інтелекту, кібербезпеки та глобальної безпеки. Саме ця багатопрофільність визначає Sandia National Laboratories як одну з ключових національних лабораторій США XXI століття. (Sandia National Laboratories)