Апостолове | Січеславщина

Апостолове — місто у Криворізькому районі Дніпропетровської області України, адміністративний центр Апостолівської міської територіальної громади. Розташоване на південному заході області, у степовій зоні, поблизу межиріччя Дніпра, Інгульця та Базавлука. Історія міста бере початок у XVIII столітті; у різні періоди воно називалося Вошиве, Новопокровське та Покровське. Вирішальним чинником його перетворення на міський осередок стало будівництво залізниці та виникнення 1904 року великої вузлової станції Апостолове. Статус міста населений пункт отримав 1956 року.

Географічне положення

Апостолове розташоване в південно-західній частині Дніпропетровської області, у межиріччі Дніпра, Інгульця та Базавлука. Місто лежить у степовій частині Придніпров’я та належить до Криворізького району.

Відстань до обласного центру — Дніпра — за різними джерелами становить приблизно 158–190 км, залежно від способу вимірювання; до Кривого Рогу — близько 30–40 км. Історично вигідне положення між великими промисловими та сільськогосподарськими районами стало важливим чинником розвитку населеного пункту.

Площа самого міста в сучасних довідкових даних становить приблизно 15,8 км²; у старішій енциклопедичній статті ЕСУ наведено 13,7 км², що пов’язано з відмінностями адміністративних меж та методик обліку.

Природні умови

Апостолове знаходиться в зоні степових ландшафтів. Поверхня території переважно рівнинна, місцями хвиляста, з долинами річок, балками та вододілами.

Регіон характеризується помірно континентальним кліматом. Літо переважно тепле й посушливе, зима — відносно м’яка та малосніжна. Для степової частини Дніпропетровщини характерні посухи, суховії та значна мінливість кількості опадів.

Природні умови сприяли розвитку землеробства. Водночас близькість Криворізького залізорудного басейну та проходження залізниць визначили індустріальне значення міста.

Походження назви

Сучасна назва Апостолове походить від прізвища Апостол.

У XVIII–XIX століттях значна частина земель навколо поселення належала представникам козацько-старшинського роду Апостолів. За історичними джерелами, населений пункт Вошиве був власністю відставного офіцера М. Апостола.

Особливого значення прізвище набуло після спорудження залізничної станції. За історичною версією, спадкоємці власників земель погодилися на прокладання залізниці через їхні землі за умови, що станція носитиме назву Апостолове.

Історичні назви

У ході історії населений пункт мав кілька назв:

Вошиве — до 1818 року;
Новопокровське — 1818–1853 роки;
Покровське — 1853–1923 роки;
Апостолове — від 1923 року.

У джерелах існують певні розбіжності щодо хронології перейменувань: Енциклопедія сучасної України подає Новопокровське до 1853 року, тоді як частина місцевих історичних матеріалів використовує іншу схему. Основна історична послідовність Вошиве → Новопокровське → Покровське → Апостолове підтверджується енциклопедичними джерелами.

Давня історія території

Територія сучасної Апостолівщини була заселена задовго до виникнення міста.

Поблизу Апостолового та в межах сучасної громади виявлено кургани доби бронзи, датовані III–I тисячоліттями до н. е. Відомі також скіфські кургани IV–III століть до н. е., зокрема Баби та Розкопана Могила. У похованнях виявляли золоті прикраси, зброю, посуд та інші археологічні предмети. Відомі також поховання кочовиків XIII–XIV століть.

Таким чином, історія заселення Апостолівщини охоплює кілька тисячоліть і пов’язана з різними археологічними культурами степової України.

Козацька доба

У ранньомодерний період територія майбутнього Апостолового перебувала в межах степового прикордоння, пов’язаного із Запорозьким козацтвом.

Через південне Придніпров’я проходили шляхи між запорозькими землями, Кримом, Причорномор’ям і центральними районами України. Після ліквідації Запорозької Січі 1775 року та подальшого освоєння степу Російською імперією почалося активніше заселення території.

Заснування поселення

Історію Апостолового зазвичай відлічують від XVIII століття. Офіційна історична традиція громади використовує 1793 рік як дату заснування міста. Водночас «Енциклопедія історії України» зазначає, що місто засноване у XVIII столітті, а перша документальна згадка про Вошиве належить до 1812 року.

Саме тому 1793 рік доцільно розглядати як традиційну дату заснування поселення, тоді як 1812 рік — як одну з найраніших документально засвідчених дат, що фігурують в енциклопедичній історіографії.

За місцевими матеріалами, 1793 року Катерина II надала М. Апостолу близько 12 тис. десятин землі обабіч степової річки Вошивої. На початку XIX століття сюди почали переселятися люди, зокрема з Харківської та Чернігівської губерній.

Вошиве

Первісна назва поселення — Вошиве — була пов’язана з місцевою річкою Вошивою.

За поширеним поясненням, назва річки походила від великої кількості дрібних ракоподібних, яких у народній мові називали «водяними вошами». Саме від назви водотоку отримало назву й поселення.

Новопокровське і Покровське

У 1818 році у Вошивому було споруджено церкву на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Після цього населений пункт отримав назву Новопокровське.

У 1853 році поселення було включене до системи військових поселень і отримало назву

Протягом XIX століття Покровське залишалося переважно сільським поселенням, населення якого займалося землеробством і тваринництвом.

Населення XIX століття

У XIX столітті поселення поступово зростало.

Відомі такі показники:

1835 рік — 1 290 мешканців;
1859 рік — 2 088 мешканців;
1896 рік — 4 419 мешканців;
1904 рік — 5 581 мешканець;
1912 рік — 6 929 мешканців у 886 дворах.

Зростання наприкінці XIX — на початку XX століття було пов’язане не тільки з природним приростом, а й із розвитком товарного землеробства, торгівлі та будівництвом залізниці.

Освіта в XIX столітті

Перші освітні установи з’явилися в селі ще до перетворення його на залізничний вузол.

У 1871 році в Покровському відкрили трикласну церковно-парафіяльну школу.

Розвиток освіти був частиною загального процесу формування соціальної інфраструктури сільського поселення.

Залізниця

Вирішальним моментом в історії Апостолового стало будівництво залізниці наприкінці XIX — на початку XX століття.

У регіоні прокладалася залізнична лінія Довгинцеве — Олександрівськ (сучасний Запоріжжя), яка забезпечувала сполучення між Криворізьким залізорудним басейном, Придніпров’ям та іншими промисловими районами. У 1904 році неподалік Покровського спорудили вузлову станцію та вокзал Апостолове. Д Апостолове | Січеславщина Дніпропетровська обласна бібліотека+1

Навколо станції швидко сформувалося робітниче селище. Тут оселялися залізничники, службовці, торговці та представники інших професій.

Залізниця фактично створила передумови для перетворення Покровського на міський центр.

Формування залізничного вузла

Станція Апостолове поступово стала важливим транспортним вузлом.

Її значення визначалося перетином напрямків:

Кривий Ріг — Запоріжжя;
Дніпропетровськ — Херсон;
Запоріжжя — Долгінцеве;
пізніше — інших напрямків Придніпровської та Південної залізниць.

Через станцію перевозили зерно та іншу сільськогосподарську продукцію, залізну руду, промислові товари, будівельні матеріали та пасажирів.

Залізничний вузол став основою економічної спеціалізації міста на багато десятиліть.

Об’єднання Покровського та станційного селища

У 1923 році село Покровське та пристанційне селище біля станції Апостолове об’єднали в один населений пункт. Новий населений пункт отримав назву Апостолове і став районним центром.

Ця подія фактично визначила сучасну структуру міста: історичне сільське ядро та сформований навколо залізничної станції робітничий район стали частинами одного населеного пункту.

Апостолове у 1920-х роках

Після революції 1917 року та подій Української революції територія Апостолівщини стала ареною боротьби різних політичних і військових сил.

У роки громадянської війни 1917–1920 років залізнична станція була важливим місцем політичної агітації та військово-транспортних операцій. Навесні 1918 року тут перебували австро-угорські війська; за історичними матеріалами, на території вокзалу відбувалися розстріли.

Після встановлення радянської влади розпочалася перебудова місцевої економіки відповідно до радянської моделі.

У 1920-х роках в Апостоловому працював, зокрема, шкіряний завод, а також інші промислові підприємства.

Колективізація та Голодомор

На початку 1930-х років Апостолове та навколишні села були охоплені примусовою колективізацією.

У 1921 році тут створювалися товариства спільного обробітку землі — «Молот», «Сталь», «Рекорд», «Перемога», «Метеор». У 1924 році частина з них була реорганізована в сільськогосподарські артілі. У 1930–1931 роках селянські господарства були практично повністю об’єднані в колгоспи.

Колективізація супроводжувалася вилученням майна, розкуркуленням та репресіями.

Як і інші райони Дніпропетровщини, Апостолівщина постраждала від Голодомору 1932–1933 років. Демографічні втрати регіону були значними, хоча точну кількість жертв саме в межах сучасного міста встановити складно.

Адміністративний розвиток

У 1923 році Апостолове стало районним центром. Від цього часу воно відігравало адміністративну роль у південно-західній частині Дніпропетровщини.

Апостолівський район існував у різних адміністративних формах протягом радянського та пострадянського періодів.

До адміністративної реформи 2020 року Апостолове було районним центром Апостолівського району.

Друга світова війна

У роки Другої світової війни Апостолове зазнало німецької окупації.

За даними місцевих історичних матеріалів, місто та район були окуповані 17 серпня 1941 року. Апостолове було звільнене 6 лютого 1944 року.

Окупація супроводжувалася репресіями, примусовою працею, пограбуванням господарств та руйнуванням інфраструктури. На території району діяли партизанські загони.

Під час бойових дій було пошкоджено залізничне господарство та інші об’єкти.

Відбудова після війни

Після звільнення Апостолового розпочалася масштабна відбудова.

У 1944 році було відновлено залізничний рух, цегельний завод, машинно-тракторну станцію та інші об’єкти. У наступні роки реконструювали й розширили залізничний вузол, спорудили паровозне депо та службові приміщення дистанції колії.

Відбудова залізниці мала стратегічне значення, оскільки саме вона забезпечувала транспортний зв’язок між промисловими центрами Придніпров’я та південними районами України.

Надання статусу міста

1956 року Апостолове отримало статус міста.

Це стало результатом тривалого розвитку населеного пункту як залізничного вузла, районного адміністративного центру та промислового осередку.

У другій половині XX століття місто активно забудовувалося. З’являлися нові житлові квартали, школи, лікарні, культурні установи та промислові підприємства.

Промисловість

Економіка Апостолового формувалася під впливом двох основних чинників — сільськогосподарського оточення та залізничного транспорту.

У різні періоди тут працювали:

маслозавод;
комбікормовий завод;
завод металоконструкцій;
завод залізобетонних виробів;
консервний завод;
комбінат промисловості будівельних матеріалів;
цегельний завод;
елеватор;
млин;
підприємства залізничного транспорту;
ремонтні та механічні майстерні.

У 1940-х роках у місті діяли елеватор, маслозавод, паровий млин та майстерні МТС.

Наприкінці XX — на початку XXI століття серед основних підприємств згадувалися комбінат промислових будівельних матеріалів, завод металоконструкцій, маслозавод і комбікормовий завод.

Сільське господарство

Апостолове оточене територіями з переважно аграрною спеціалізацією.

Традиційними напрямами сільського господарства були:

вирощування зернових культур;
виробництво соняшнику;
тваринництво;
молочне виробництво;
переробка сільськогосподарської продукції.

Розвиток залізниці сприяв перетворенню Апостолового на пункт накопичення та відправлення сільськогосподарських вантажів.

Залізничний транспорт

Залізниця є одним із головних елементів міської ідентичності Апостолового.

Станція Апостолове належить до вузлових станцій Придніпровської залізниці. Її виникнення 1904 року стало фактично переломним моментом у розвитку населеного пункту.

Історичний залізничний комплекс включає вокзал, колії, службові споруди та інші об’єкти залізничної інфраструктури. Частина комплексу має статус пам’яток містобудування та архітектури. В офіційних матеріалах охорони культурної спадщини окремо зазначено будинок залізничного вокзалу як складову комплексу станції.

Автомобільний транспорт

Апостолове має автомобільне сполучення з Кривим Рогом, Нікополем, Зеленодольськом, Криворізьким районом та іншими населеними пунктами Дніпропетровської області.

Приблизно за 2 км від міста проходить автомобільна дорога Нікополь — Кривий Ріг. У місті функціонувала автостанція та автобусний вокзал.

Історично автобусні маршрути сполучали Апостолове з Дніпром, Кривим Рогом, Харковом та населеними пунктами району.

Населення

Чисельність населення Апостолового значно змінювалася протягом його історії.

У XIX столітті населення зростало:

1835 — 1 290;
1859 — 2 088;
1896 — 4 419;
1904 — 5 581;
1912 — 6 929.

Залізничний бум на початку XX століття суттєво прискорив урбанізацію.

За даними, наведеними ДНАББ, 1 січня 2012 року в місті проживало 14 480 осіб.

За сучасними довідковими даними, 2022 року населення Апостолового становило близько 13 069 осіб.

Демографічна ситуація міста в XXI столітті характеризується поступовим скороченням чисельності населення, що відповідає загальним тенденціям для багатьох малих міст Дніпропетровщини.

Національний склад

Апостолове історично формувалося як переважно українське поселення.

Внаслідок міграційних процесів XIX–XX століть населення стало етнічно різноманітнішим. У ширшому Апостолівському районі проживали українці, росіяни, білоруси, болгари, греки, євреї, представники інших етнічних груп.

За даними ЕСУ для колишнього Апостолівського району, у 2000 році українці становили більшість населення; водночас джерело містить технічну неузгодженість у відсотках, тому наведені там цифри не варто використовувати як точну характеристику сучасного міста.

Апостолівська міська територіальна громада

Після адміністративно-територіальної реформи Апостолове стало центром Апостолівської міської територіальної громади.

Громада розташована в Криворізькому районі Дніпропетровської області.

За офіційною стратегією розвитку громади, її площа становить 679,49 км², населення — 21 827 осіб, а густота населення — приблизно 32,2 особи на км².

До складу громади входять:

місто Апостолове;
селище Українка;
села Новомар’янівка;
Михайлівка;
Михайло-Заводське;
Широчани;
Катеринівка;
Володимирівка;
Шевченко;
Сергіївка;
Перше Травня;
Запорізьке;
Нова Січ;
Новосеменівка;
Кам’янка;
Новоіванівка та інші населені пункти.

У статуті громади зазначається, що до її первісного складу після добровільного об’єднання увійшли міська та чотири сільські ради.

Адміністративна реформа 2020 року

До 2020 року Апостолове було адміністративним центром Апостолівського району.

У результаті адміністративно-територіальної реформи 2020 року Апостолівський район ліквідовано, а його територію перерозподілено між новими районами. Апостолове увійшло до складу Криворізького району.

Місто при цьому зберегло значення адміністративного центру своєї територіальної громади.

Апостолове під час російсько-української війни

Після початку повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року Апостолове опинилося в зоні підвищеної воєнної небезпеки через близькість до Херсонського напрямку.

У червні 2022 року місто зазнало російських ракетно-артилерійських ударів.

Зокрема, вночі 22 червня 2022 року Апостолове було обстріляне, після чого на території міста виявили та знешкодили касетні елементи боєприпасів. За даними ДСНС, до 24 червня було знищено 168 касетних боєприпасів, а того дня — ще 69. Внаслідок попереднього обстрілу були пошкоджені дахи та вікна приблизно 20 приватних будинків.

15 червня 2022 року внаслідок російського обстрілу Апостолового загинули четверо людей. За повідомленнями того часу, місто було обстріляне з реактивних систем «Ураган».

Російські обстріли були частиною ширшої кампанії ударів по населених пунктах Дніпропетровщини, особливо тих, що розташовані поблизу адміністративної межі з Херсонською областю.

Міська інфраструктура

Історично міська інфраструктура Апостолового формувалася навколо залізничного вузла та районних адміністративних функцій.

У місті діяли:

загальноосвітні школи;
професійно-технічний навчальний заклад;
музична школа;
спортивна школа;
будинок культури;
бібліотеки;
будинок дитячої творчості;
лікарня;
підприємства торгівлі;
заклади побутового обслуговування;
залізничні підприємства.

У 1960-х роках в Апостоловому працювали районний Будинок культури, три клуби та чотири бібліотеки.

Охорона здоров’я

Медична інфраструктура міста має давню історію.

Апостолівська лікарня була споруджена 1913 року і стала одним із найстаріших великих об’єктів соціальної інфраструктури міста.

У XX столітті система охорони здоров’я розширювалася відповідно до зростання населення та статусу Апостолового як районного центру.

Освіта

Система освіти Апостолового формувалася поступово, починаючи з церковно-парафіяльної школи XIX століття.

У XX столітті з’явилася мережа загальноосвітніх шкіл, професійних навчальних закладів, музичної та спортивної шкіл.

Професійна освіта традиційно була орієнтована на потреби місцевої промисловості, залізничного транспорту, будівництва та аграрного сектору.

Культура

Важливими осередками культурного життя міста є Будинок культури, бібліотека та історико-краєзнавчий музей.

Культурна традиція Апостолового значною мірою пов’язана з краєзнавством, історією залізниці, місцевою промисловістю, археологічною спадщиною та пам’яттю про Другу світову війну.

Апостолівський історико-краєзнавчий музей

У місті діє Апостолівський історико-краєзнавчий музей, експозиції якого присвячені історії міста та району.

Музейна робота має особливе значення через багатошарову історію території: від археологічних пам’яток степової доби до історії козацтва, залізничного будівництва, радянської індустріалізації та подій новітньої історії.

Архітектурна спадщина

Архітектурний образ Апостолового сформувався переважно у XIX–XX століттях.

Серед найбільш важливих об’єктів — комплекс залізничної станції, до якого входить історична будівля вокзалу. У документах з охорони культурної спадщини комплекс станції Апостолове внесений до переліку пам’яток архітектури та містобудування.

Важливими історичними об’єктами також є старі житлові та громадські споруди, пов’язані з періодом формування міста як залізничного вузла.

Археологічна спадщина

Археологічна спадщина Апостолівщини є значно давнішою за саме місто.

Поблизу Апостолового та в межах сучасної громади відомі:

кургани доби бронзи;
скіфські кургани;
поховання кочових народів середньовіччя;
інші археологічні об’єкти.

Особливо відомими є Баба та Розкопана Могила — скіфські кургани IV–III століть до н. е., де було знайдено предмети озброєння, прикраси та посуд.

Ці пам’ятки є частиною ширшого археологічного ландшафту степового Придніпров’я.

Пам’ятники та меморіали

У місті представлені пам’ятники та меморіальні об’єкти, пов’язані насамперед із Другою світовою війною та історією міста.

Серед відомих об’єктів, зафіксованих у відкритих фотодокументальних матеріалах, — меморіал у Центральному парку та пам’ятник визволителям Апостолового у вигляді бойової техніки.

Меморіальні об’єкти є частиною історичної топографії міста.

Символіка

Апостолове має власні герб і прапор. Офіційна символіка міста є складовою місцевої ідентичності та пов’язана з його історією, природними особливостями й залізничним минулим. Зображення герба та прапора міста зберігаються, зокрема, у відкритих історико-культурних фотоколекціях.

На рівні територіальної громади офіційною символікою є прапор, герб і гімн, порядок використання яких визначає статут громади.

Засоби масової інформації

Історично в Апостоловому діяла районна газета «Апостолівські новини».

Видання започатковане 1931 року під назвою «Комунар степу». У 1941–1962 роках, із перервою, виходило як «Вперед», у 1962–1992 роках — як «Будівник комунізму», у 1992–1998 роках — «Вісник Апостолівщини». Від 1998 року використовувалася назва «Апостолівські новини».

Газета висвітлювала суспільне життя району, місцеві події, діяльність органів влади та питання господарського розвитку.

Міська забудова

Історична структура Апостолового значною мірою визначена двома центрами розвитку.

Перший — старе поселення Покровське, сформоване ще до залізничної доби.

Другий — станційне робітниче селище, що виникло після 1904 року навколо вокзалу та залізничного вузла.

Після об’єднання цих поселень у 1923 році місто продовжило розвиватися в напрямку залізничних колій, промислових підприємств та основних автомобільних шляхів.

Економічна роль

Апостолове виконує роль локального економічного центру для навколишніх сільських територій.

Історично місто спеціалізувалося на:

транспорті — завдяки вузловій залізничній станції;

агропереробці — завдяки маслозаводу, комбікормовому виробництву, млинам, елеватору та іншим підприємствам;

будівельній промисловості — завдяки виробництву будматеріалів, залізобетонних виробів і металоконструкцій;

торгівлі та послугах — як районний адміністративний центр.

Зв’язки з Криворізьким залізорудним басейном

Економічна історія Апостолового тісно пов’язана з Криворізьким залізорудним басейном.

Будівництво залізниці відбувалося, зокрема, під впливом необхідності забезпечити перевезення продукції Кривбасу. Розвиток залізорудної промисловості Кривого Рогу збільшував попит на транспортні потужності та сприяв економічному розвитку прилеглих населених пунктів.

Апостолове стало одним із важливих пунктів, через які здійснювався рух промислових і сільськогосподарських вантажів.

Міський транспорт і залізничне сполучення

Транспортне значення Апостолового виходить далеко за межі його розмірів.

Вузлова станція забезпечувала сполучення між різними напрямками Придніпров’я та півдня України. У різні періоди через неї курсували пасажирські, поштові, вантажні та поштово-товарні поїзди.

Після 1991 року значення частини напрямків змінилося через перебудову транспортної системи України, проте залізниця залишилася одним із головних інфраструктурних активів міста.

Апостолове у XXI столітті

На початку XXI століття Апостолове залишалося невеликим промислово-транспортним містом із населенням близько 14–15 тисяч осіб.

Основними проблемами стали:

скорочення населення;
старіння демографічної структури;
зменшення зайнятості у традиційній промисловості;
потреба в модернізації комунальної інфраструктури;
стан місцевих автомобільних доріг;
необхідність модернізації залізничного господарства;
потреба у збереженні історико-культурної спадщини.

Стратегія розвитку Апостолівської громади окремо відзначає незадовільний стан частини автомобільних доріг місцевого значення.

Апостолове під час повномасштабної війни

Після 24 лютого 2022 року близькість Апостолового до південного фронту зробила місто потенційно вразливим для ракетних та артилерійських ударів.

Обстріли червня 2022 року показали, що бойові дії можуть безпосередньо впливати на міську інфраструктуру навіть без наземної окупації міста.

Особливо небезпечним наслідком стали касетні боєприпаси, які залишалися на території міста після обстрілів і потребували масштабної роботи піротехніків.

Сучасний статус

Станом на вересень 2026 року Апостолове є містом України у складі Криворізького району Дніпропетровської області, адміністративним центром Апостолівської міської територіальної громади.

На відміну від багатьох населених пунктів півдня та сходу України, які опинилися під російською окупацією після 2022 року, Апостолове не перебуває під російською окупацією. Місто залишається під контролем України.

Водночас через близькість до районів бойових дій громада зазнавала російських обстрілів, особливо у 2022 році.

Значення Апостолового

Історичне значення Апостолового визначається насамперед його транспортним положенням.

Якщо первісне поселення було типовим степовим землеробським селом, то будівництво залізниці 1904 року докорінно змінило його долю. Навколо станції виникло робітниче селище, а після об’єднання з Покровським 1923 року сформувалося місто, яке стало районним центром.

Таким чином, Апостолове є характерним прикладом міста, чий розвиток був визначений поєднанням сільськогосподарського освоєння степу, залізничного будівництва, промислового розвитку Кривбасу та адміністративної ролі.

Туристичний потенціал

Апостолове не належить до найбільших туристичних центрів Дніпропетровщини, проте має кілька напрямів для історико-культурного туризму.

Найважливішими ресурсами є:

історичний залізничний вузол;
будівля старого вокзалу;
історико-краєзнавчий музей;
археологічні пам’ятки;
кургани;
меморіали Другої світової війни;
історична забудова;
природні ландшафти степового Придніпров’я.

Окремий інтерес становить можливість простежити на невеликій території кілька тисячоліть історії — від скіфських курганів до залізничної модернізації XX століття.

Охорона культурної спадщини

Збереження історичної спадщини Апостолового є одним із напрямів роботи Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей.

Для території колишнього Апостолівського району підготовлені матеріали «Зводу пам’яток історії та культури України», що охоплюють археологічні, історичні, архітектурні та інші пам’ятки.

Особливого значення набуває збереження історичного залізничного комплексу, оскільки саме він є матеріальним свідченням події, яка перетворила село Покровське на важливий транспортний центр.

Відомі уродженці та пов’язані з містом особи

З Апостоловим пов’язані діячі місцевого самоврядування, залізничники, працівники промисловості, військовослужбовці, освітяни та представники культури.

Через характер міста особливе місце в його історичній пам’яті займають залізничники, ветерани промисловості, працівники сільського господарства та захисники України.

Назви мешканців

Мешканців Апостолового називають апостолівці; в однині — апостолівець і апостолівка.

Основні дати

XVIII століття — виникнення поселення на території сучасного міста.

1793 — традиційна дата заснування Апостолового.

1812 — одна з перших документальних згадок про село Вошиве.

1818 — спорудження Покровської церкви та перейменування поселення на Новопокровське.

1853 — назва Покровське.

1871 — відкриття трикласної церковно-парафіяльної школи.

1904 — спорудження залізничної станції Апостолове та виникнення станційного робітничого селища.

1913 — спорудження лікарні.

1923 — об’єднання Покровського зі станційним селищем; Апостолове стає районним центром.

1930–1931 — завершення колективізації селянських господарств.

1932–1933 — Голодомор, від якого постраждало населення Апостолівщини.

17 серпня 1941 року — початок німецької окупації.

6 лютого 1944 року — звільнення Апостолового від німецьких військ.

1944 — відновлення залізничного руху та початок масштабної післявоєнної відбудови.

1956 — отримання статусу міста.

2020 — ліквідація Апостолівського району та включення міста до складу Криворізького району.

2022 — російські ракетно-артилерійські обстріли міста, загибель цивільних та масштабне розмінування території.

Довідкові дані

Показник	Відомості
Назва	Апостолове
Область	Дніпропетровська
Район	Криворізький
Громада	Апостолівська міська територіальна громада
Статус	місто
Традиційна дата заснування	1793
Перша документальна згадка про Вошиве	1812
Історичні назви	Вошиве, Новопокровське, Покровське
Сучасна назва	від 1923 року
Статус міста	від 1956 року
Площа міста	близько 15,8 км²
Населення, 2012	14 480
Населення, 2022	близько 13 069
Площа громади	679,49 км²
Населення громади	21 827
Головна історична спеціалізація	залізничний транспорт, агропереробка, промисловість
Залізничний вузол	Апостолове
Найважливіша транспортна подія	відкриття станції 1904 року
Найдавніші пам’ятки околиць	кургани доби бронзи та скіфського часу
Сучасний статус	місто України, підконтрольне Україні