Бар — місто у Жмеринському районі Вінницької області України, адміністративний центр Барської міської територіальної громади. Розташований на річці Рів — лівій притоці Південного Бугу, приблизно за 68 км на захід від Вінниці та за 6 км від залізничної станції Бар. Місто є одним із важливих історичних центрів Поділля. Його історія простежується щонайменше від XV століття, коли поселення називалося Ровом. У XVI столітті польська королева Бона Сфорца заснувала на новому місці укріплене місто Бар, назване на честь її родового міста Барі в Італії. Бар отримав Магдебурзьке право 1540 року, був важливим торговельним і оборонним центром Речі Посполитої, а 1768 року став місцем проголошення Барської конфедерації. У новітній час місто відоме промисловістю, багатою багатонаціональною історією, пам’ятками архітектури та традицією Барської кераміки.
Географічне положення
Бар розташований у західній частині Вінницької області, в історико-географічному регіоні Поділля. Місто лежить у долині річки Рів, яка належить до басейну Південного Бугу. Відстань до Вінниці становить приблизно 68 км, до залізничної станції Бар — близько 6 км.
Через своє розташування Бар історично перебував на перетині шляхів, що сполучали Поділля з Брацлавщиною, Кам’янцем-Подільським, Молдавією та іншими регіонами. У XVII столітті через місто проходив торговий шлях на Кам’янець-Подільський і Молдавію.
Природні умови
Територія Бара лежить у межах Подільської височини. Місцевість характеризується хвилястим, місцями розчленованим рельєфом із долинами річок та балками.
Основною водною артерією міста є Рів. Долина річки та прилеглі природні території визначають значну частину міського ландшафту.
Природні умови історично сприяли розвитку землеробства, садівництва, тваринництва, ремесел і торгівлі.
Походження назви
Первісна назва поселення — Рів або Ров — пов’язана з місцевою річкою.
У XVI столітті нове місто отримало назву Бар. Її пов’язують із містом Барі в Італії — родовим містом Бони Сфорци, дружини польського короля Сигізмунда I Старого. Саме Бона Сфорца придбала Ров та започаткувала будівництво нового укріпленого міста.
Таким чином, сучасний Бар має незвичайну для українського міста назву італійського походження, хоча його історичне населення, культура та територія були переважно пов’язані з Поділлям.
Давня історія території
Територія Барщини заселена з прадавніх часів.
Археологічні дослідження регіону виявили понад 80 давніх поселень і курганів. Серед них є пам’ятки Буго-Дністровського неоліту VI–V тисячоліть до н. е., трипільської культури IV–III тисячоліть до н. е., бронзової доби, доскіфського та скіфського періодів.
У самому Барі та його околицях відомі пам’ятки доби бронзи, скіфського часу та пізніших археологічних культур.
Середньовічний Ров
Найдавніша достовірна письмова згадка про поселення під назвою Ров датується 1425 роком. На той час це було прикордонне укріплене поселення з замком. HHolodomor Digital Archives+1
У XV столітті Ров неодноразово зазнавав нападів кримських татар. За історичними джерелами, замок був зруйнований татарами у 1452 та 1528 роках.
Після руйнувань укріплення відбудовували, оскільки поселення мало важливе стратегічне значення для оборони Поділля.
Бона Сфорца і заснування Бара
Ключовий етап історії міста розпочався в XVI столітті.
1537 року Бона Сфорца придбала Ров у родини Одровонжів. На іншому березі Рову вона започаткувала будівництво нового укріпленого міста, якому дала назву Бар.
Нове місто мало стати потужним адміністративним, торговельним та оборонним центром.
Бона Сфорца була однією з найвпливовіших жінок Центральної Європи XVI століття. Її діяльність на Поділлі пов’язана не лише з Баром, а й з перебудовою адміністративного та господарського життя королівських володінь.
Магдебурзьке право
1540 року Бар отримав Магдебурзьке право. Перед цим, 1538 року, мешканцям було надано податковий привілей строком на 16 років.
Магдебурзьке право сприяло розвитку міського самоврядування, ремесел, торгівлі та міської інфраструктури.
Бар поступово перетворився на один із найбільших міських центрів Поділля.
Барська фортеця
Фортеця була головним військовим об’єктом міста.
У XVII столітті укріплення Бара перебудовували й посилювали. До його історії пов’язують французького військового інженера Гійома Ле Вассера де Боплана, який працював над фортифікаціями міста.
Барська фортеця мала важливе значення через прикордонне розташування Поділля та постійну загрозу нападів татарських військ.
Рештки фортеці збереглися донині й належать до найважливіших історичних пам’яток міста. У 2025 році фортецю внесено до переліку пам’яток архітектури національного значення.
Бар у XVI–XVII століттях
У XVI–XVII століттях місто було важливим торговельним і військовим центром.
Через Бар проходили торговельні маршрути до Кам’янця-Подільського та Молдавії. У 1638 році тут перебували купці з Брянська, а джерела характеризують Бар як людне місто. 1648 року в ньому налічувалося близько 5200 мешканців.
Економічне життя спиралося на торгівлю, ремесла, землеробство та обслуговування військово-адміністративного центру.
Бар у добу Хмельниччини
Під час Національно-визвольної війни українського народу 1648–1657 років Бар став одним із важливих об’єктів боротьби.
У липні 1648 року козацький загін Максима Кривоноса підійшов до міста. Після підготовки козацькі війська розпочали штурм укріплень.
Бар мав стратегічне значення, тому контроль над ним був важливим для обох сторін конфлікту.
Річ Посполита
У період існування Речі Посполитої Бар входив до системи королівських володінь Поділля.
Місто поєднувало польські, українські, єврейські, вірменські та інші культурні впливи. Його багатонаціональність стала однією з характерних рис історичного розвитку.
Єврейська громада
Єврейська громада Бара має багатовікову історію.
За даними дослідників, її історія нараховує близько 500 років. Під час подій 1648 року до добре укріпленого Бара прибували євреї з інших міст Поділля, рятуючись від насильства. Уже 1654 року в місті існувало єврейське поховальне товариство Хевра Кадіша.
У наступні століття єврейське населення стало важливою складовою міського життя. Єврейські мешканці займалися торгівлею, ремеслами, фінансовими операціями та іншими видами міської діяльності.
Єврейська спадщина є важливою складовою історичної пам’яті сучасного Бара.
Вірменська громада
У розвитку міста брали участь також вірмени.
Як і в інших торговельних містах Поділля, вірменська присутність була пов’язана передусім із торгівлею та ремеслами.
Багатонаціональне середовище сприяло формуванню Бара як міста з різноманітною культурною та конфесійною традицією.
Релігійне життя
Історичний Бар був містом із кількома християнськими конфесіями та значною єврейською громадою.
У різні періоди тут діяли римо-католицькі, православні та інші релігійні громади.
Особливе місце в архітектурній спадщині міста займають костел Святої Анни, Успенська церква та колишній кармелітський монастир.
Барська конфедерація
Найвідомішою історичною подією, пов’язаною з Баром, стало створення Барської конфедерації.
29 лютого 1768 року в Барі було проголошено військово-політичний союз частини польської шляхти та магнатів, спрямований проти політичного втручання Російської імперії у справи Речі Посполитої та проти реформ короля Станіслава Августа Понятовського.
До числа провідних діячів конфедерації належали Адам Станіслав Красінський, Міхал Красінський та Юзеф Пуласький.
Барська конфедерація стала одним із найважливіших політичних рухів Центрально-Східної Європи другої половини XVIII століття.
Війна Барської конфедерації
Боротьба конфедератів тривала в 1768–1772 роках.
У червні 1768 року Бар був захоплений російськими військами та коронною армією, що підтримувала короля. Фортеця зазнала штурму.
Конфедерація продовжувала боротьбу проти російських та королівських військ до 1772 року, коли рух зазнав остаточної поразки.
Події Барської конфедерації мали далекосяжні наслідки для політичної історії Речі Посполитої та були одним із чинників, що передували її першому поділу.
Бар і Коліївщина
Події Барської конфедерації відбувалися одночасно з Коліївщиною 1768 року.
Конфедерати, захищаючи привілеї польської шляхти та католицької церкви, вступили в конфлікт із частиною православного населення Правобережної України. У свою чергу, гайдамацький рух поширився Поділлям та Брацлавщиною.
Тому історія Бара XVIII століття пов’язана одночасно з польським шляхетським рухом, російським військовим втручанням та українським гайдамацьким рухом.
Бар у складі Російської імперії
Після другого та третього поділів Речі Посполитої Бар опинився у складі Російської імперії.
Місто стало частиною Подільської губернії та зберігало значення адміністративного і торговельного центру.
У XIX столітті Бар поступово змінював свій характер: оборонне значення зменшувалося, натомість посилювалися торгівля, ремесла та промисловість.
Населення XIX століття
У XIX столітті населення Бара поступово збільшувалося.
За різними статистичними даними, 1861 року в місті проживало 7965 осіб, 1880 року — 8277, 1905 року — 19 438, а 1911 року — 22 620. ККостели і каплиці України
Швидке зростання наприкінці XIX — на початку XX століття було пов’язане з розвитком торгівлі, ремесел, промисловості та транспортних зв’язків.
Бар наприкінці XIX — на початку XX століття
На початку XX століття Бар був великим міським осередком Поділля.
У місті працювали торговельні підприємства, ремісничі майстерні, харчові виробництва та інші підприємства.
Розвиток залізниці посилив економічні зв’язки Бара з Вінницею, Жмеринкою, Могилевом-Подільським та іншими містами.
Перша світова війна
Перша світова війна принесла до міста мобілізацію, економічні труднощі та зміни у повсякденному житті.
Через стратегічне розташування Поділля Бар опинився в зоні військово-політичних потрясінь, що посилилися після революції 1917 року.
Українська революція
У 1917–1921 роках Бар, як і значна частина Поділля, пережив період зміни політичних режимів та військових конфліктів.
У 1919 році місто стало місцем бойових дій між українськими та більшовицькими військами. Влітку 1919 року в Барі перебував Генеральний штаб Української Галицької армії.
Це робить місто важливим пунктом історії українських визвольних змагань.
Радянський період
Після встановлення радянської влади Бар було включено до адміністративної системи Української СРР.
1923 року Бар став районним центром.
У 1920–1930-х роках розпочалася активна індустріалізація міста.
Голодомор
Населення Бара та навколишньої Барщини пережило Голодомор 1932–1933 років.
Національний музей Голодомору-геноциду зберігає усні свідчення мешканців Барського району, які пережили голод. Серед них є свідчення людини, яка проживала під час Голодомору безпосередньо в місті Бар.
Голодомор став однією з найтрагічніших сторінок історії міста та навколишнього регіону.
Надання статусу міста
1938 року Бар отримав статус міста районного підпорядкування.
Відтоді місто остаточно закріпилося як адміністративний і промисловий центр свого регіону.
Індустріалізація
У 1930-х роках у Барі розвивалися машинобудування та виробництво обладнання.
Історія сучасного Барського машинобудівного заводу починається з 1932 року, коли на базі навчально-виробничих майстерень технікуму механізації сільського господарства було створено ремонтно-механічний завод. 14 травня 1932 року вважається днем заснування підприємства.
Завод спеціалізувався на обладнанні для цукрової та харчової промисловості.
Друга світова війна
1941 року Бар був окупований німецькими військами.
Окупаційний режим супроводжувався репресіями, переслідуваннями, економічним пограбуванням та масовими вбивствами цивільного населення.
Особливо тяжких втрат зазнала єврейська громада міста. На території Бара встановлено пам’ятний знак жертвам нацистських розстрілів євреїв.
Місто було звільнено 1944 року.
Повоєнна відбудова
Після війни Бар відбудовував промисловість, житловий фонд, транспортну мережу та соціальну інфраструктуру.
У другій половині XX століття місто стало одним із промислових центрів Вінницької області.
Промисловість
За даними Енциклопедії сучасної України, на початку XXI століття в Барі працювало близько 16 промислових підприємств. Серед основних називалися Барський машинобудівний завод, консервний комбінат, спиртовий комбінат, цукровий завод та інші підприємства.
Сучасна промислова спеціалізація міста включає машинобудування, виробництво обладнання, харчову промисловість та переробку сільськогосподарської продукції.
Барський машинобудівний завод
Барський машинобудівний завод є одним із найвідоміших підприємств міста.
Сьогодні підприємство виробляє технологічне обладнання для харчової, кондитерської та консервної промисловості, опалювальні котли, промислові насоси, сміттєві контейнери та інше обладнання.
Підприємство зберігає виробничу спеціалізацію, сформовану ще в XX столітті.
Цукрова промисловість
Історично важливою для економіки міста була цукрова промисловість.
Барський цукровий завод був пов’язаний із сільськогосподарською спеціалізацією навколишнього регіону та переробкою цукрових буряків.
Водночас сучасний стан окремих підприємств цієї галузі істотно відрізняється від радянського періоду; зокрема, юридична особа ТОВ «Цукровий комбінат» станом на 2026 рік має статус припиненої.
Сільське господарство
Бар розташований у сільськогосподарському регіоні з родючими ґрунтами.
Навколишні території спеціалізуються на вирощуванні зернових, технічних культур, цукрових буряків та інших сільськогосподарських культур.
Сільське господарство забезпечує сировиною харчові підприємства міста та громади.
Торгівля
Торгівля має давню традицію в історії Бара.
Вигідне розташування на торговельних шляхах сприяло появі ярмарків, купецьких дворів та ремісничих майстерень.
У XVII столітті Бар уже характеризувався як людне торговельне місто.
Сучасний Бар виконує функції торговельно-сервісного центру для значної частини навколишньої території.
Транспорт
Бар має автомобільне та залізничне сполучення.
Залізнична станція Бар розташована приблизно за 6 км від міста. Через неї проходять приміські та регіональні залізничні маршрути. За актуальними даними розкладу 2026 року, станція обслуговує, зокрема, приміські поїзди на напрямках Могилів-Подільський, Жмеринка та інших. RRail Ukraine
Автомобільні шляхи забезпечують сполучення Бара з Вінницею, Жмеринкою, Хмельницьким, Могилевом-Подільським та іншими населеними пунктами Поділля.
Населення
За Всеукраїнським переписом населення 2001 року, у Барі проживало 17 284 особи, що становило 90,1 % від рівня 1989 року.
Оцінка чисельності населення міста на 2022 рік становить близько 15 337 осіб.
Таким чином, у XXI столітті, як і в багатьох малих та середніх містах України, Бар характеризується демографічним скороченням.
Національний склад
Бар історично був багатонаціональним містом.
За переписом 2001 року, українці становили близько 67 %, росіяни — близько 12 %, також проживали поляки, євреї, білоруси та представники інших етнічних груп.
Водночас дані мовного перепису свідчать про значно вищу частку української мови серед населення: у 2001 році українську мову назвали рідною 95,85 % мешканців Бара, російську — 3,80 %, інші мови — 0,35 %.
Барська міська територіальна громада
Сучасний Бар є адміністративним центром Барської міської територіальної громади.
Громаду було утворено в процесі децентралізації. Сучасна громада належить до Жмеринського району Вінницької області.
За даними державного порталу «Децентралізація», громада має площу 766,4 км², включає 70 населених пунктів, а її населення оцінюється приблизно у 42 980 осіб. ДДецентралізація
У попередньому форматі громаду було утворено 7 вересня 2016 року; на той час до неї входили Бар і 72 населені пункти, площа становила 765,508 км². Після адміністративно-територіальної реформи 2020 року її склад було приведено до сучасної системи громад.
Адміністративна реформа 2020 року
2020 року в Україні було проведено реформу адміністративно-територіального устрою.
Колишній Барський район було ліквідовано, а Бар включено до складу Жмеринського району Вінницької області.
Місто стало адміністративним центром Барської міської територіальної громади.
Барська кераміка
Однією з найцінніших культурних традицій міста є Барська кераміка.
Барський осередок гончарства формувався протягом кількох століть під впливом української, польської та італійської культурних традицій. За часів Бони Сфорци в Барському старостві взаємодіяли руська (українська), польська та італійська гончарні традиції.
Особливого розвитку барська кераміка набула у XIX — першій половині XX століття.
Її характерними рисами стали яскраві орнаменти, рослинні мотиви, зображення тварин, птахів, людей та сюжетні композиції.
Відродження Барської кераміки
У XXI столітті відбувається активне відродження традиції Барської кераміки.
Проєкт «Відродження традицій Барської кераміки», підтриманий Українським культурним фондом, сприяв дослідженню історії промислу, популяризації традиційних технік та підготовці нових майстрів.
У Барі діє Віртуальний музей Барської кераміки, який представляє колекції, історичні матеріали, майстер-класи та сучасні твори майстрів. 2024 року було презентовано оновлений сайт музею з 3D-моделями експонатів.
Барська кераміка нині розглядається як один із культурних брендів міста та Поділля.
Археологічні дослідження
Барщина є важливим регіоном археологічних досліджень.
У XX — на початку XXI століття тут працювали експедиції Вінницької обласної археологічної інспекції, Вінницького обласного краєзнавчого музею, Інституту історії, етнології і права Вінницького державного педагогічного університету та Інституту археології НАН України.
Археологічні матеріали свідчать про тривале заселення регіону від неоліту до середньовіччя та ранньомодерного часу.
Барський скарб 2002 року
Однією з відомих археологічних знахідок став Барський скарб, виявлений 2002 року.
Він складався з 76 срібних монет, переважно польсько-литовського та шведського походження XVII століття. Монети були заховані в невеликому глиняному горщику, виготовленому місцевим барським майстром.
Знахідка є важливим свідченням інтенсивного грошового обігу та торговельних зв’язків Бара в XVII столітті.
Костел Святої Анни
Костел Святої Анни — одна з найвідоміших архітектурних пам’яток Бара.
Сучасна мурована споруда пов’язана з будівництвом домініканського храму 1807–1811 років та подальшою перебудовою 1902–1908 років. Храм виконаний у стилі неоготики. ККостели і каплиці України+1
Історія католицької святині в Барі значно давніша. За деякими даними, парафіяльний храм існував ще в XVI столітті й спочатку мав назву Святого Миколая. Iir.lib.vntu.edu.ua
Костел пов’язаний також з історією Барської конфедерації.
Успенська церква
Успенська церква є однією з історичних православних пам’яток Бара.
Її походження пов’язують із XVIII століттям. Храм належить до пам’яток архітектури, внесених до державного реєстру пам’яток національного значення.
Кармелітський монастир
Історія католицьких чернечих орденів є важливою складовою минулого міста.
Кармелітський монастир у Барі датується 1531 роком і належить до пам’яток архітектури національного значення.
Монастирський комплекс неодноразово перебудовувався, а його історія пов’язана з розвитком католицьких інституцій Поділля.
Фортеця як пам’ятка
Залишки Барської фортеці є одним із головних туристичних об’єктів міста.
Фортеця була одним із найпотужніших укріплень Поділля, а її будівництво та перебудова пов’язані з Боною Сфорцою та європейською фортифікаційною традицією XVI–XVII століть.
Сьогодні від первісного комплексу збереглися окремі фрагменти, які дають можливість простежити планування історичного укріплення.
Парк Старої фортеці
У сучасному місті територія, пов’язана з колишньою фортецею, використовується як рекреаційний простір.
Серед міських громадських просторів згадується парк Старої фортеці на вулиці Буняковського.
Архітектурна спадщина
Історичне середовище Бара складається з пам’яток різних епох.
До найважливіших належать:
- залишки Барської фортеці XVI–XVII століть;
- комплекс колишнього кармелітського монастиря;
- Успенська церква XVIII століття;
- костел Святої Анни;
- історична міська забудова;
- сакральні та поховальні пам’ятки;
- об’єкти, пов’язані з єврейською історією.
У 2025 році фортеця, Кармелітський монастир та Успенська церква були включені до переліку пам’яток культурної спадщини національного значення Вінницької області.
Культурні установи
Бар має розвинену культурну інфраструктуру, сформовану ще в радянський період і доповнену сучасними культурними проєктами.
У місті працюють заклади культури, бібліотечні установи, мистецькі колективи та музейні ініціативи.
Особливу роль відіграють краєзнавчі дослідження, пов’язані з історією Барщини та традиційною культурою Поділля.
Освіта
Бар традиційно виконує роль освітнього центру для навколишньої сільської місцевості.
На початку XXI століття в місті діяли загальноосвітні школи, автодорожній технікум, педагогічне училище та професійно-технічний навчальний заклад.
Освітня мережа забезпечує підготовку фахівців для міста та громади.
Медицина
Бар є медичним центром для значної частини території громади.
Історично тут функціонували центральна районна лікарня, поліклініка та інші лікувально-профілактичні установи.
Після адміністративної реформи медична система була адаптована до нової структури громад та районів.
Спорт
У місті діють спортивні споруди, стадіон, дитячо-юнацькі спортивні заклади та спортивні секції.
До традиційних напрямів належать футбол, легка атлетика, єдиноборства та інші види спорту.
Туризм
Бар має значний туристичний потенціал завдяки поєднанню історичних пам’яток, природного середовища та традиційної культури.
Найважливішими туристичними ресурсами є:
- Барська фортеця;
- костел Святої Анни;
- Успенська церква;
- колишній Кармелітський монастир;
- історична забудова;
- долина Рову;
- традиція Барської кераміки;
- музейні та краєзнавчі об’єкти;
- місця, пов’язані з Барською конфедерацією.
Барська кераміка як туристичний бренд
Барська кераміка є особливо перспективною для культурного туризму.
Віртуальний музей демонструє як історичні зразки, так і сучасні роботи майстрів. До музейного контенту входять лекції з історії кераміки, аудіоматеріали, майстер-класи з виготовлення барської іграшки та каталог сучасних творів.
Видатні постаті
Із Баром пов’язані представники української, польської, російської та європейської науки, культури й політики.
Серед уродженців міста називають:
- Віктора Яковича Буняковського — математика, віце-президента Петербурзької академії наук;
- Юрія Борисовича Делімарського — українського хіміка, академіка Академії наук УРСР;
- Олександра Дмитровича Войну — дипломата та історика;
- інших діячів науки, культури, військової та громадської сфер.
Бона Сфорца і Бар
Однією з найбільш відомих історичних постатей, пов’язаних із містом, є Бона Сфорца.
Її ім’я нерозривно пов’язане з перенесенням міста з давнього Рову на нове місце та його перейменуванням на Бар.
Через Бону Сфорцу історія Бара має безпосередній зв’язок із ренесансною Італією та європейською політичною історією XVI століття.
Гійом Ле Вассер де Боплан
Із Баром також пов’язують французького військового інженера Гійома Ле Вассера де Боплана.
Його діяльність на території України припала на період активного розвитку фортифікацій Речі Посполитої. Боплан брав участь у роботах, пов’язаних із укріпленнями Бара.
Міжнародні зв’язки
Барська громада має партнерські зв’язки з містами Польщі та інших європейських країн.
Серед історичних міст-партнерів громади називалися Квідзин, Рибнік і Стараховіце в Польщі.
Міжнародні контакти спрямовані на розвиток місцевого самоврядування, культури, освіти та економічного співробітництва.
Бар у незалежній Україні
Після проголошення незалежності України 1991 року Бар залишився адміністративним і культурним центром регіону.
Місто пережило трансформацію промисловості, скорочення населення, економічні зміни та реформу місцевого самоврядування.
Одночасно посилилася увага до збереження історичної спадщини, археології та традиційної культури.
Бар після адміністративної реформи
Після реформи 2020 року Бар перестав бути районним центром у старому значенні, оскільки Барський район було ліквідовано.
Водночас його роль як адміністративного центру громади зросла.
Сучасна Барська громада об’єднує місто та десятки сільських населених пунктів, що створює спільний адміністративний, освітній, медичний, культурний та економічний простір. ДДецентралізація
Сучасна економіка
Економіка Бара має змішаний характер.
Основними напрямами є:
- машинобудування;
- харчова промисловість;
- переробка сільськогосподарської продукції;
- торгівля;
- послуги;
- мале підприємництво;
- сільське господарство в межах громади.
Особливе значення зберігає машинобудівне виробництво.
Житлове будівництво
Міська забудова Бара поєднує приватний сектор, багатоквартирні будинки радянського та пізнішого періоду, історичні будівлі й нові об’єкти.
Центральна частина міста має найбільшу концентрацію історичних пам’яток.
Міський простір
Серед сучасних громадських просторів Бара є площі, парки, сквери та зони відпочинку.
Зокрема, у документах громади згадуються парк Старої фортеці та парк Площі Пам’яті.
Культурна спадщина
Історична спадщина Бара охоплює понад шість століть писемної історії.
Особливістю міста є поєднання:
- давньорусько-подільського топонімічного шару;
- польсько-литовської та ранньомодерної історії;
- італійського впливу доби Бони Сфорци;
- козацької історії;
- польської шляхетської традиції;
- єврейської міської культури;
- православної та римо-католицької спадщини;
- української традиційної культури;
- радянської промислової спадщини.
Історичне значення
Бар має виняткове значення для історії Поділля.
Місто було:
- прикордонною фортецею;
- торговельним центром;
- осередком міського самоврядування за Магдебурзьким правом;
- центром королівського староства;
- місцем військових конфліктів XVII–XVIII століть;
- місцем проголошення Барської конфедерації;
- важливим містом Української революції 1917–1921 років;
- районним центром у радянський та пострадянський періоди;
- сучасним адміністративним центром територіальної громади.
Хронологія
1425 — перша відома письмова згадка про поселення Ров. HHolodomor Digital Archives
1452 — Ров зазнав татарського нападу та був зруйнований.
1528 — новий татарський напад і руйнування укріплень.
1537 — Бона Сфорца придбала Ров і започаткувала будівництво нового міста Бар.
1538 — мешканцям надано податковий привілей.
1540 — Бар отримав Магдебурзьке право.
XVI–XVII століття — формування міста як великого оборонного і торговельного центру Поділля.
1648 — Бар став одним із важливих об’єктів боротьби під час Національно-визвольної війни.
1768 — у Барі проголошено Барську конфедерацію.
1768–1772 — війна Барської конфедерації.
кінець XVIII століття — Бар увійшов до складу Російської імперії.
XIX століття — розвиток торгівлі, ремесел, промисловості та міської інфраструктури.
1919 — Бар став місцем бойових дій Української революції; у місті перебував Генеральний штаб Української Галицької армії.
1923 — Бар став районним центром.
1932 — створено підприємство, з якого виріс сучасний Барський машинобудівний завод.
1932–1933 — населення міста та району пережило Голодомор.
1938 — Бар отримав статус міста районного підпорядкування.
1941 — місто окуповане німецькими військами.
1944 — Бар звільнений від німецької окупації.
1980-ті — 1990-ті — розвиток та подальша трансформація промисловості.
1991 — Бар у складі незалежної України.
2001 — чисельність населення міста становила 17 284 особи.
2002 — виявлено Барський скарб із 76 срібних монет XVII століття.
2016 — сформовано Барську міську територіальну громаду в межах першого етапу децентралізації.
2020 — Бар увійшов до складу Жмеринського району; сформовано сучасну Барську міську територіальну громаду.
2022 — чисельність населення міста оцінювалася приблизно у 15,3 тис. осіб.
2024 — презентовано оновлений 3D-формат Віртуального музею Барської кераміки.
2025 — Барська фортеця, Кармелітський монастир та Успенська церква включені до переліку пам’яток архітектури національного значення.
2026 — Бар залишається адміністративним центром Барської міської територіальної громади Жмеринського району Вінницької області. ДДецентралізація
Основні статистичні відомості
| Показник | Відомості |
|---|---|
| Держава | Україна |
| Область | Вінницька |
| Район | Жмеринський |
| Громада | Барська міська територіальна громада |
| Статус | місто |
| Перша згадка | 1425 рік |
| Давня назва | Ров / Рів |
| Сучасна назва | Бар |
| Походження назви | від італійського міста Барі |
| Магдебурзьке право | 1540 рік |
| Статус міста | з 1938 року |
| Річка | Рів |
| Відстань до Вінниці | близько 68 км |
| Відстань до залізничної станції | близько 6 км |
| Населення 2001 року | 17 284 |
| Оцінка населення 2022 року | близько 15 337 |
| Населення громади | близько 42 980 |
| Площа громади | 766,4 км² |
| Населені пункти громади | 70 |
| Історичний регіон | Поділля |
| Найвідоміша історична подія | проголошення Барської конфедерації 1768 року |
| Відомий культурний бренд | Барська кераміка |
Значення Бара в історії України
Бар належить до міст України, історичне значення яких значно перевищує їхні сучасні демографічні масштаби.
Від середньовічного Рову до сучасного Бара місто було прикордонною фортецею, торговельним центром, місцем взаємодії української, польської, єврейської, вірменської та італійської культур, осередком міського самоврядування та ареною важливих військово-політичних подій.
Особливе місце в європейській історії Бара визначає Барська конфедерація 1768 року, тоді як у культурній історії України місто вирізняється традицією Барської кераміки. Поєднання фортеці, сакральної архітектури, археологічних пам’яток, багатонаціональної спадщини та живого гончарного промислу робить Бар одним із найбільш самобутніх історичних міст Вінниччини.