Бахчисарай (кримськотатар. Bağçasaray, «палац-сад», «сад-палац») — історичне місто в Криму, адміністративний центр Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим у складі України. Місто розташоване в долині річки Чурук-Су, у передгір’ї Кримських гір, приблизно посередині між Сімферополем і Севастополем. Бахчисарай відомий насамперед як історична столиця Кримського ханату та один із головних центрів кримськотатарської історії, культури й державності. Його найвизначнішою пам’яткою є Ханський палац — унікальний ансамбль кримськотатарської палацової архітектури XVI–XVIII століть.

Історичний Бахчисарай нерозривно пов’язаний із давніми поселеннями Кирк-Єр (нині Чуфут-Кале), Салачиком та Ескі-Юртом. У XVI столітті він став столицею Кримського ханату й залишався політичним, релігійним та культурним центром кримських татар до ліквідації ханської державності Російською імперією 1783 року. У XIX — на початку XX століття місто стало осередком кримськотатарського національного та культурного відродження, зокрема завдяки діяльності Ісмаїла Гаспринського.

Нині Бахчисарай перебуває на території Криму, тимчасово окупованій Російською Федерацією; Україна та міжнародні організації розглядають Крим як частину території України. UNESCO окремо наголошує на тимчасовій окупації Автономної Республіки Крим Російською Федерацією та необхідності охорони культурної спадщини півострова. 

Географічне положення

Бахчисарай лежить у долині річки Чурук-Су — притоки Качі, яка прорізає Внутрішнє пасмо Кримських гір. Місто розташоване приблизно за 30–32 км на південний захід від Сімферополя і приблизно за 30 км на північний схід від Севастополя. Через його територію проходять автомобільні та залізничні шляхи, що сполучають ці два великих кримських міста. 

Рельєф Бахчисарая надзвичайно своєрідний. Старе місто витягнуте вузькою долиною, оточеною стрімкими схилами й платоподібними масивами Кримських гір. Така географія сприяла виникненню укріплених поселень на скелях і формуванню міста з вузькими вулицями, терасами, садами та численними джерелами.

Територія сучасного міста охоплює не лише історичний Бахчисарай, а й місцевості, які в минулому були окремими поселеннями.

Походження назви

Кримськотатарська назва Bağçasaray складається зі слів bağça — «сад» та saray — «палац». Традиційний переклад — «палац-сад» або «садовий палац».

Назва пов’язана з ханською резиденцією, яка була створена в мальовничій долині Чурук-Су та стала центром нового міста.

Давня історія

Долина Бахчисарая заселена з глибокої давнини. Археологічні матеріали свідчать про присутність людини ще в палеоліті. UNESCO зазначає, що найдавніші печерні стоянки мустьєрської доби в районі Старосілля—Салачика датуються приблизно 50–40 тисячами років тому. У долині також виявлено пам’ятки бронзової та ранньої залізної доби. 

У ранньому середньовіччі в районі сучасного Бахчисарая сформувалися укріплені поселення, пов’язані з аланами, готами, візантійською присутністю та пізнішими тюркськими народами.

Найважливішим давнім центром став Кирк-Єр — укріплене місто на важкодоступному скелястому плато, яке згодом отримало назву Чуфут-Кале. На території та в околицях сучасного Бахчисарая існували також Салачик та Ескі-Юрт. HБахчисарай | Крим, УкраїнаHolodomor Digital Archives+1

Кирк-Єр і Чуфут-Кале

Кирк-Єр був одним із найважливіших укріплених пунктів середньовічного Криму. У різні періоди тут жили християни, юдеї-караїми та мусульмани, передусім татари. Фортеця займала стратегічно вигідне плато, захищене природними урвищами.

У XV столітті Кирк-Єр став важливим політичним центром Кримського ханату. Після переселення значної частини татарського населення до нового Бахчисарая фортеця дедалі більше асоціювалася з караїмською громадою. До XVII століття закріпилася кримськотатарська назва Чуфут-Кале, яку зазвичай перекладають як «юдейська фортеця». 

Чуфут-Кале є одним із найвідоміших «печерних міст» Криму. Його територія складається зі Старого та Нового міста, укріплень, житлових споруд, печерних приміщень, кенас та кладовищ. HБахчисарай | Крим, УкраїнаHolodomor Digital Archives

Салачик

Салачик — історична місцевість у вузькій ущелині біля підніжжя Кирк-Єра. До заснування Бахчисарая саме тут розташовувалася одна з ханських резиденцій.

За правління Менґлі I Ґерая в Салачику було створено палацовий комплекс Девлет-Сарай, а також низку релігійних і меморіальних споруд. Тут розташована знаменита Зинджирли-медресе — одна з найдавніших і найважливіших мусульманських освітніх пам’яток Криму. 

Салачик нині є частиною історико-культурного ландшафту Бахчисарая.

Заснування Бахчисарая

На території сучасного Бахчисарая до появи власне міста існували три основні поселення:

  • Кирк-Єр — укріплене місто на скелястому плато;
  • Салачик — поселення в ущелині;
  • Ескі-Юрт — поселення біля виходу з долини. HБахчисарай | Крим, УкраїнаHolodomor Digital Archives

Створення Бахчисарая пов’язують із правлінням династії Ґераїв. У районі 1500-х років Менґлі I Ґерай створив ханську резиденцію в Салачику, а в першій половині XVI століття розпочалося формування нового палацового комплексу в долині Чурук-Су.

Енциклопедія історії України вказує на перехід до нового етапу за правління Сагіба I Ґерая, тоді як UNESCO датує найдавніші автентичні споруди ханського палацу 1532 роком, а перші письмові згадки про нього — 1539 роком. 

Столиця Кримського ханату

Бахчисарай став столицею Кримського ханату в XVI столітті. Відтоді місто перетворилося на головний політичний і культурний центр кримськотатарської держави.

У Бахчисараї розташовувалися:

  • ханський палац;
  • ханська рада — диван;
  • мечеті;
  • медресе;
  • караван-сараї;
  • ремісничі майстерні;
  • торговельні площі;
  • житлові квартали;
  • кладовища та мавзолеї;
  • дипломатичні й адміністративні споруди.

До середини XVII століття Бахчисарай був процвітаючою столицею з палацом, мечетями, караван-сараями та тисячами будинків. За даними Encyclopedia of Ukraine, близько третини будинків у тогочасному місті належала грекам. 

До кінця XVII століття Бахчисарай став другим за величиною містом Криму після Кафи, мав близько 6000 мешканців і був поділений приблизно на 30 кварталів, кожен із мечеттю. Місцеві ремісники славилися, зокрема, чинбарством. 

Бахчисарайський ханський палац

Бахчисарайський ханський палац — головна історична пам’ятка міста і найважливіший архітектурний символ кримських татар.

Палац був головною резиденцією ханів Кримського ханату приблизно від 1530-х років до 1783 року. Це один із найвизначніших збережених комплексів кримськотатарської архітектури. 

UNESCO внесло Бахчисарайський палац до Попереднього списку всесвітньої спадщини України. Українська номінація була подана 7 липня 2003 року. UNESCO характеризує комплекс як видатне поєднання близькосхідних архітектурних традицій із самобутньою кримськотатарською культурою. 

Комплекс включає 17 будівель і 9 замкнених внутрішніх дворів. Серед його основних частин:

  • Велика ханська мечеть;
  • Мала ханська мечеть;
  • Зала Дивану;
  • посольська зала;
  • ханські покої;
  • гарем;
  • літня альтанка;
  • Соколина вежа;
  • лазні;
  • стайні;
  • кухонний двір;
  • сади;
  • фонтани;
  • мавзолеї;
  • кладовище ханів. 

Фонтан сліз

Одним із найвідоміших об’єктів палацу є Фонтан сліз — мармуровий фонтан, споруджений майстром Омером у 1764 році.

Фонтан пов’язаний із романтичною легендою про ханську любов і смерть Діляри. Його популярність у світовій культурі значною мірою пов’язана з поемою Олександра Пушкіна «Бахчисарайський фонтан».

Історичне значення пам’ятки полягає передусім у її місці в ансамблі ханського палацу та кримськотатарській художній традиції; літературна легенда є пізнішою культурною інтерпретацією.

Руйнування 1736 року

Під час російсько-турецької війни 1735–1739 років Бахчисарай зазнав катастрофічного руйнування.

У 1736 році російська армія під командуванням Бурхарда Крістофа фон Мініха захопила та спалила місто. Було знищено або пошкоджено значну частину міської забудови та ханського палацу. 

У наступні десятиліття палац і місто відбудували. Саме після цієї відбудови сформувалася значна частина архітектурного вигляду комплексу, який зберігся до нашого часу.

Кючук-Кайнарджійський договір і занепад ханату

У XVIII столітті Кримський ханат дедалі сильніше залежав від Російської та Османської імперій. Російська експансія в Північному Причорномор’ї поступово призвела до втрати ханатом політичної самостійності.

У 1783 році Російська імперія анексувала Кримський ханат. Бахчисарай утратив статус столиці та перетворився на звичайне провінційне місто. 

Частина кримських татар, включно з представниками ханської еліти, емігрувала до Османської імперії. Водночас місто зберегло свій кримськотатарський характер, архітектуру та культурну спадщину.

Бахчисарай у складі Російської імперії

Після 1783 року Бахчисарай утратив адміністративну роль, яку мав за ханської доби. Проте його значення як кримськотатарського культурного центру залишилося.

У місті жили кримські татари, греки, вірмени, караїми та євреї. Зберігалася мережа мечетей, ремісничих майстерень, торговельних закладів та традиційна житлова архітектура. 

Наприкінці XVIII століття в Бахчисараї налічувалися млини, пекарні, чинбарні, кузні, виноробні та численні караван-сараї. 

Кримська війна

Під час Кримської війни 1853–1856 років Бахчисарай опинився поблизу важливих військових подій.

У 1854 році відбулася битва на річці Альмі неподалік міста. Під час війни ханський палац та інші будівлі використовувалися як шпиталі. 

Кримськотатарське національне відродження

Особливе місце в історії Бахчисарая посідає друга половина XIX — початок XX століття. Саме тоді місто стало одним із головних центрів кримськотатарського національного відродження.

Найвідомішою постаттю цього руху був Ісмаїл-бей Гаспринський — педагог, письменник, видавець і громадський діяч. Він народився 1851 року неподалік Бахчисарая і помер у місті 1914 року. 

У 1883 році Гаспринський заснував у Бахчисараї газету «Терджиман» («Перекладач»). Видання стало одним із найвпливовіших тюркомовних періодичних видань Російської імперії та відіграло величезну роль у поширенні ідей освіти, модернізації та культурної солідарності тюркських народів. 

Його освітній рух джадидизм передбачав модернізацію мусульманської освіти, запровадження нових навчальних дисциплін, розвиток кримськотатарської преси та формування модерної національної свідомості.

Освіта та культура на початку XX століття

На початку XX століття Бахчисарай був важливим освітнім центром Криму.

За даними ЕСУ, у місті діяли:

  • 3 медресе;
  • близько 20 мектебів;
  • 3 російські школи;
  • мечеті різного статусу;
  • грецький монастир;
  • вірменська церква;
  • синагога;
  • караїмська кенаса. 

У 1901 році в Бахчисараї відкрили театр, а 1913 року — кінотеатр. 

Бахчисарай і Курултай 1917 року

Після падіння Російської імперії Бахчисарай став одним із головних центрів кримськотатарського політичного руху.

26 листопада 1917 року в Ханському палаці відбувся Курултай кримськотатарського народу. Він проголосив себе національним парламентом і став одним із ключових інституційних центрів кримськотатарського національного руху. Курултай ухвалив конституційні основи нової політичної організації кримських татар. 

Ця подія зробила Бахчисарай одним із найважливіших символів модерної кримськотатарської державницької традиції.

Радянський період

Після встановлення радянської влади політичний та культурний розвиток Бахчисарая зазнав докорінних змін.

У 1921 році була створена Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка. У перші десятиліття радянської влади відбувалися кампанії коренізації, у рамках яких кримськотатарська мова та культура певний час отримали можливості для розвитку.

Згодом радянська політика стала дедалі репресивнішою. Знищувалися або обмежувалися традиційні релігійні та культурні інституції, зазнавали репресій представники кримськотатарської інтелігенції.

Друга світова війна

Під час Другої світової війни Бахчисарай був окупований німецькими військами.

Війна стала передумовою однієї з найтрагічніших сторінок в історії кримських татар — масової депортації 1944 року.

Депортація кримських татар 1944 року

18 травня 1944 року радянська влада розпочала примусову депортацію кримськотатарського народу з Криму.

За даними Українського інституту національної пам’яті, операція почалася о третій годині ночі й переважно завершилася 20 травня. До неї було залучено близько 32 тисяч співробітників НКВС. Людям давали від кількох хвилин до пів години на збори, а майно, яке вони не могли забрати, конфісковували. 

Бахчисарай був одним із ключових пунктів депортації: кримських татар звозили до залізничної станції Бахчисарая, звідки депортаційними ешелонами відправляли на схід — передусім до Узбекистану, Казахстану та інших регіонів СРСР. 

Депортація радикально змінила демографічний та культурний вигляд міста. Після виселення кримськотатарського населення їхні будинки, землі та майно передавалися іншим мешканцям або державним структурам.

Після депортації

Після 1944 року кримськотатарська присутність у Бахчисараї була практично ліквідована.

Радянська влада проводила політику зміни демографічного та топонімічного простору Криму. Багато кримськотатарських назв населених пунктів і географічних об’єктів було замінено.

Одночасно Бахчисарай розвивався як промисловий і туристичний центр. У місті функціонували підприємства харчової промисловості, будівельної індустрії та інших галузей.

Повернення кримських татар

Із кінця 1960-х — особливо в 1980-х і після розпаду СРСР — кримські татари почали масово повертатися до Криму.

Бахчисарай став одним із головних центрів повернення та відновлення кримськотатарського культурного життя.

Відроджувалися мечеті, громадські організації, культурні товариства, освіта, преса та традиції. Історична пам’ять про ханську столицю та депортацію стала важливою частиною сучасної ідентичності міста.

Незалежна Україна

Після проголошення незалежності України 1991 року Бахчисарай залишався одним із головних історико-культурних центрів Автономної Республіки Крим.

Українська держава підтримувала розвиток культурної спадщини кримських татар та функціонування Бахчисарайського історико-культурного заповідника.

Місто стало важливим туристичним центром, орієнтованим на історію Кримського ханату, кримськотатарську культуру, печерні міста та пам’ятки різних цивілізацій Криму.

Російська окупація Криму

У лютому–березні 2014 року Російська Федерація окупувала Крим. Україна, Генеральна Асамблея ООН та переважна більшість держав світу не визнають анексію Криму Росією.

Бахчисарай, як частина Автономної Республіки Крим, опинився під російською окупацією.

Окупація особливо чутлива для Бахчисарая через його значення як історичного центру кримськотатарського народу. Кримськотатарські активісти, журналісти та представники громадянського суспільства зазнавали переслідувань з боку окупаційних органів.

UNESCO у своїх актуальних документах продовжує розглядати об’єкти Бахчисарая як об’єкти культурної спадщини України, наголошуючи на тимчасовій окупації Криму Російською Федерацією та необхідності запобігати пошкодженню пам’яток. 

Стан культурної спадщини під окупацією

Проблема збереження Бахчисарайського ханського палацу є однією з найбільш резонансних проблем охорони культурної спадщини окупованого Криму.

Ханський палац є пам’яткою виняткової цінності для кримськотатарського народу. Будь-які масштабні реставраційні або будівельні роботи без належного наукового контролю можуть становити загрозу автентичності пам’ятки.

UNESCO закликає всі сторони, пов’язані зі станом культурних об’єктів Криму, утримуватися від дій, які можуть спричинити незворотну шкоду пам’яткам, і наголошує на міжнародно-правових зобов’язаннях щодо їхнього захисту. 

Бахчисарайський державний історико-культурний заповідник

Бахчисарайський державний історико-культурний заповідник створений 1990 року на базі Бахчисарайського історико-археологічного музею, який функціонував у Ханському палаці з 1955 року. Історія музейної справи в палаці сягає 1917 року. 

До складу заповідника входили понад 200 нерухомих пам’яток історії та культури Бахчисарая й околиць.

Серед основних напрямів його діяльності були:

  • охорона археологічної спадщини;
  • дослідження історії Кримського ханату;
  • вивчення кримськотатарської культури;
  • музейна робота;
  • збереження пам’яток архітектури;
  • археологічні дослідження печерних міст;
  • популяризація історико-культурної спадщини.

Фондові колекції налічували понад 100 тисяч предметів, серед них — близько 85 тисяч археологічних знахідок. 

Пам’ятки Бахчисарая та околиць

До найвизначніших пам’яток історичного Бахчисарая належать:

  • Ханський палац;
  • Велика ханська мечеть;
  • Фонтан сліз;
  • Зала Дивану;
  • Зинджирли-медресе;
  • мавзолеї ханів Ґераїв;
  • Салачик;
  • Чуфут-Кале;
  • Успенський печерний монастир;
  • Ескі-Юрт;
  • численні історичні мечеті;
  • традиційні кримськотатарські житлові будинки;
  • караїмські культові та поховальні пам’ятки.

UNESCO розглядає весь історичний ландшафт Бахчисарайської долини як комплекс, у якому взаємопов’язані ханський палац, Салачик, Чуфут-Кале, Успенський монастир, мечеті, мавзолеї, фонтани та природний ландшафт долини Чурук-Су. 

Успенський печерний монастир

Успенський монастир розташований у скельній ущелині неподалік Чуфут-Кале.

Він є однією з найвідоміших християнських пам’яток Бахчисарайської долини. Комплекс поєднує печерні приміщення, культові споруди та природний скельний ландшафт.

Його існування демонструє багатоконфесійну історію регіону, де протягом століть співіснували мусульманські, православні, караїмські, вірменські та інші громади.

Караїмська спадщина

Бахчисарайська долина має виняткове значення для історії кримських караїмів.

Найважливішим центром караїмського життя був Чуфут-Кале. Тут збереглися кенаси, житлові будинки, господарські споруди та кладовища.

Караїмська спадщина є невіддільною частиною багатокультурної історії Бахчисарая. UNESCO включає караїмський компонент до загального історико-культурного ландшафту Бахчисарайської долини. 

Архітектура

Історичний Бахчисарай відрізняється від більшості міст Криму своєю східною планувальною структурою.

Старе місто характеризується:

  • вузькими звивистими вулицями;
  • будинками, пристосованими до схилів;
  • внутрішніми садами;
  • фонтанами;
  • мечетями;
  • терасами;
  • кам’яними підпірними стінами;
  • поєднанням житлової та ремісничої забудови.

Традиційні кримськотатарські будинки часто мають два поверхи, причому верхній поверх може виступати над нижнім. Фасад, звернений до вулиці, зазвичай був відносно стриманим, тоді як внутрішній двір утворював приватний садово-житловий простір. 

Водопостачання та фонтани

Важливою особливістю історичного Бахчисарая була розвинена система водопостачання.

У місті діяла система керамічних водогонів, яка подавала воду до численних фонтанів. За історичними описами, така система забезпечувала водою десятки міських фонтанів. 

Фонтани виконували не лише практичну, а й архітектурно-символічну функцію. Вода була важливим елементом мусульманської культури та міського ландшафту.

Економіка історичного міста

За ханської доби Бахчисарай був важливим торговельним і ремісничим центром.

У місті працювали:

  • чинбарі;
  • ковалі;
  • зброярі;
  • ювеліри;
  • ткачі;
  • гончарі;
  • виробники шкіри;
  • торговці;
  • харчові ремісники.

Місто було пов’язане з міжнародною торгівлею між Кримом, Османською імперією, Україною, Московією, Кавказом та країнами Середземномор’я.

Через Бахчисарай проходили торгові шляхи, що з’єднували ханську столицю з портами та іншими містами Криму.

Работоргівля

Одним із суперечливих аспектів економічної історії Кримського ханату була торгівля невільниками.

У Бахчисараї існував великий невільницький ринок, пов’язаний із військовими походами кримських татар. Захоплених під час набігів людей продавали або передавали далі до Османської імперії. 

Це питання залишається важливою складовою історії Кримського ханату, хоча його оцінка в сучасній історіографії потребує врахування тогочасної політичної та економічної системи Східної Європи й Османського світу.

Бахчисарайський мирний договір 1681 року

Бахчисарай став місцем укладення Бахчисарайського мирного договору 1681 року між Московським царством, Османською імперією та Кримським ханатом.

Договір завершив черговий етап московсько-османсько-кримського протистояння та встановлював перемир’я на 20 років. Сам факт укладення міжнародного договору в Бахчисараї демонструє політичне значення міста в XVII столітті.

Культура

Бахчисарай є одним із ключових центрів кримськотатарської культури.

Його культурна спадщина охоплює:

  • кримськотатарську архітектуру;
  • ісламську сакральну архітектуру;
  • орнаментальне мистецтво;
  • каліграфію;
  • поезію;
  • народну музику;
  • традиційну кухню;
  • ремесла;
  • усну історичну традицію;
  • літературу та журналістику.

Особливу роль у культурній історії міста відіграли Ісмаїл Гаспринський і газета «Терджиман».

Література та образ Бахчисарая

Бахчисарай став відомим далеко за межами Криму завдяки літературі.

Найвідомішим твором, пов’язаним із містом, є поема Олександра Пушкіна «Бахчисарайський фонтан». Вона сформувала романтизований образ ханської столиці в російській літературній традиції XIX століття.

Водночас реальна історія Бахчисарая значно ширша за літературний образ: місто є передусім матеріальним свідченням історії кримськотатарської державності та багатокультурного Криму.

Населення

За переписом 2001 року населення Бахчисарая становило 27 549 осіб. 

У сучасних статистичних оцінках чисельність населення міста становила близько 28,6 тисячі осіб у 2021 році, хоча дані після окупації Криму не можуть розглядатися як повністю зіставні з українською статистикою через зміну методики обліку та відсутність українського контролю над територією. 

Історично Бахчисарай мав складний етноконфесійний склад. У різні періоди тут жили кримські татари, греки, караїми, вірмени, євреї та представники інших громад.

Кримські татари

Бахчисарай має виняткове значення для кримськотатарського народу.

Місто було столицею Кримського ханату, місцем розташування ханського двору, центром мусульманської освіти, літератури, ремесел і політичного життя.

У XIX–XX століттях Бахчисарай став центром національного відродження, а 1917 року — місцем проведення Курултаю.

Після депортації 1944 року місто зазнало радикальної демографічної трансформації, а після повернення кримських татар наприкінці радянського періоду та в незалежній Україні знову стало одним із важливих осередків кримськотатарського життя.

Релігійна спадщина

Головною релігійною традицією історичного Бахчисарая є іслам.

Водночас місто є прикладом багатоконфесійного Криму. В історичних джерелах згадуються православні християни, вірмени, караїми, юдеї та мусульмани.

Велика ханська мечеть при палаці, Зинджирли-медресе, караїмські кенаси та Успенський монастир разом формують унікальний релігійний ландшафт Бахчисарайської долини.

Туризм

До окупації Бахчисарай був одним із найважливіших туристичних центрів Криму.

Основними напрямами туризму були:

  • Ханський палац;
  • Чуфут-Кале;
  • Успенський монастир;
  • Салачик;
  • Зинджирли-медресе;
  • кримськотатарська культура;
  • історія Кримського ханату;
  • гірські пішохідні маршрути;
  • археологічні пам’ятки.

Особливістю Бахчисарая є можливість поєднати культурно-історичний туризм із природними маршрутами Кримських гір.

Історичний ландшафт Бахчисарайської долини

UNESCO розглядає Бахчисарайську долину не як сукупність ізольованих пам’яток, а як єдиний історико-культурний ландшафт.

До нього належать:

  • Ханський палац;
  • старе місто;
  • Салачик;
  • Чуфут-Кале;
  • Успенський монастир;
  • мечеті;
  • мавзолеї;
  • фонтани;
  • караїмські пам’ятки;
  • природні скелі та ущелини. 

Саме взаємодія архітектури з природним рельєфом є однією з головних цінностей Бахчисарая.

UNESCO

Бахчисарай має значний міжнародний статус у сфері охорони культурної спадщини.

Бахчисарайський палац кримських ханів перебуває у Попередньому списку всесвітньої спадщини UNESCO від України. Номінація подана 2003 року за критеріями культурної спадщини. 

Окрема номінація охоплює історичне оточення столиці кримських ханів у Бахчисараї, включаючи Ханський палац, Чуфут-Кале та пов’язані з ними пам’ятки.

Це підкреслює не лише архітектурну цінність окремих споруд, а й виняткове значення всього історичного ландшафту.

Видатні постаті, пов’язані з Бахчисараєм

Із Бахчисараєм та його околицями пов’язані численні діячі кримськотатарської історії.

Найвідоміші серед них:

  • Хаджі I Ґерай — засновник Кримського ханату та династії Ґераїв;
  • Менґлі I Ґерай — хан Криму, за якого зміцнилося ханство та розвивався Салачик;
  • Сагіб I Ґерай — хан, із правлінням якого пов’язане оформлення Бахчисарая як столиці;
  • Крим Ґерай — один із найвідоміших ханів XVIII століття;
  • Шагін Ґерай — останній хан Кримського ханату;
  • Ісмаїл Гаспринський — кримськотатарський просвітитель, педагог, видавець і письменник;
  • діячі Курултаю 1917 року та кримськотатарського національного руху.

Ісмаїл Гаспринський

Ісмаїл-бей Гаспринський посідає особливе місце в історії Бахчисарая.

Він народився 1851 року в Авджикої неподалік міста, здобув різнобічну освіту, подорожував Європою та Османським світом і став одним із найвпливовіших мусульманських просвітителів Російської імперії. 

Його діяльність у Бахчисараї була пов’язана з видавничою справою, освітою та модернізацією кримськотатарського суспільства.

Газета «Терджиман» зробила Бахчисарай важливим інтелектуальним центром тюркомовного світу.

Символічне значення міста

Бахчисарай має кілька взаємопов’язаних рівнів історичного значення.

Для кримських татар це передусім колишня столиця їхньої держави, місце ханського палацу та Курултаю.

Для історії України Бахчисарай є одним із найважливіших центрів історії Криму та кримськотатарського народу.

Для світової культурної спадщини це унікальний ансамбль, де поєдналися кримськотатарська, ісламська, караїмська, християнська, візантійська та інші культурні традиції.

Хронологія

  • Палеоліт — найдавніші відомі сліди людини в Бахчисарайській долині.
  • Античність — існування поселень і культурних центрів у районі долини.
  • VI століття — формування укріпленого центру на плато Чуфут-Кале.
  • XIII–XV століття — розвиток Кирк-Єра, Салачика та Ескі-Юрта.
  • XV століття — Кирк-Єр стає важливим політичним центром Кримського ханату.
  • близько 1500–1503 років — створення ханської резиденції Девлет-Сарай у Салачику.
  • 1530-ті роки — формування Ханського палацу в долині Чурук-Су.
  • 1532 — найдавніша датована споруда первісного комплексу Ханського палацу.
  • XVI століття — Бахчисарай стає столицею Кримського ханату.
  • XVII століття — розквіт міста як політичного, торговельного та культурного центру.
  • 1681 — укладення Бахчисарайського мирного договору.
  • 1736 — місто спалене російською армією під час російсько-турецької війни.
  • 1736–1760-ті роки — відбудова міста та Ханського палацу.
  • 1764 — створення Фонтана сліз.
  • 1783 — анексія Кримського ханату Російською імперією; Бахчисарай утрачає статус столиці.
  • 1853–1856 — Кримська війна.
  • 1883 — Ісмаїл Гаспринський засновує «Терджиман».
  • 1901 — відкриття театру.
  • 1913 — відкриття кінотеатру.
  • 26 листопада 1917 — засідання Курултаю кримськотатарського народу в Ханському палаці.
  • 1921 — створення Кримської АРСР.
  • 1944 — депортація кримських татар; Бахчисарайська залізнична станція стає одним із пунктів відправлення депортованих.
  • 1955 — музей у Ханському палаці.
  • 1990 — створення Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника.
  • 1991 — Бахчисарай у складі незалежної України.
  • 2003 — подання Ханського палацу до Попереднього списку всесвітньої спадщини UNESCO.
  • 2014 — окупація Криму Російською Федерацією.
  • 2026 — Бахчисарай залишається на тимчасово окупованій Росією території України; питання збереження його кримськотатарської культурної спадщини залишається міжнародно значущим. 

Історико-культурне значення

Бахчисарай є одним із найважливіших історичних міст Криму та всієї України. Його унікальність полягає в тому, що тут зберігся цілісний культурний ландшафт колишньої столиці Кримського ханату.

Місто є матеріальним свідченням існування кримськотатарської держави, центром пам’яті про ханську династію Ґераїв, осередком кримськотатарського національного відродження XIX–XX століть і одним із головних місць пам’яті про депортацію 1944 року.

Поєднання Ханського палацу, старого міста, Салачика, Чуфут-Кале, Успенського монастиря, караїмських пам’яток і природного ландшафту робить Бахчисарай винятковим історико-культурним комплексом міжнародного значення. UNESCO прямо визначає Бахчисарайську долину як унікальне поєднання природного середовища та спадщини таврів, готів-аланів, Золотої Орди, караїмів і кримських татар. 

Дещо інше: