Другий проміжний період став одним із найважчих випробувань для Давнього Єгипту. Країна, яка ще недавно контролювала Нубію, будувала фортеці та підтримувала потужну централізовану державу, опинилася розділеною й скоротилася до кількох номів.
На півночі виникло царство гіксосів, сформоване значною мірою вихідцями з Леванту. Те, що починалося з міграцій і поступового проникнення чужоземного населення, зрештою перетворилося на нову політичну силу, здатну підкорити значну частину Єгипту. Одночасно на півдні посилювалася Нубія, а Фіви залишалися одним із небагатьох центрів єгипетської влади.
Кліматичні зміни, боротьба за ресурси, війни та політична фрагментація створили умови для тривалого протистояння. Єгипетські правителі поступово перейшли від оборони до наступу, а боротьба з гіксосами перетворилася на процес відновлення єдиної держави.
Важливе місце займають фараони Камос і Яхмос, а також цариця Яххотеп — постаті, пов’язані з фінальним етапом визвольної боротьби та формуванням нової політичної еліти. Їхні рішення, військові кампанії та підтримка з боку суспільства заклали основу для об’єднання країни.
Перемога над гіксосами стала не просто завершенням одного з найтяжчих періодів єгипетської історії. Вона започаткувала Нове Царство — добу, коли Єгипет знову перетворився на велику військову та політичну силу. Водночас досвід гіксоського панування назавжди змінив єгипетську державу, її армію та зовнішню політику.