«Точка-У» (індекс ГРАУ 9К79-1, ракета 9М79-1; натівське позначення SS-21 Scarab-B) — радянський тактичний ракетний комплекс із твердопаливною одноступеневою балістичною ракетою малої дальності.
Він є модернізованим варіантом комплексу 9К79 «Точка», створеного для заміни ракетних комплексів сімейства «Луна». «Точка-У» призначена для ураження важливих об’єктів на тактичній і оперативно-тактичній глибині, а її максимальна заявлена дальність становить близько 120 км. Комплекс відзначається мобільністю, автономною інерціальною системою наведення та можливістю застосування різних типів бойових частин.
Назва та позначення
Повне радянське позначення системи — 9К79-1 «Точка-У». Окремі компоненти мають власні індекси:
- 9К79-1 — ракетний комплекс;
- 9М79-1 — керована балістична ракета комплексу;
- 9П129 — самохідна пускова установка;
- 9Т218 — транспортно-заряджальна машина;
- 9Т238 — транспортна машина для ракет;
- 9Ш129 — засоби топогеодезичної підготовки та прив’язки;
- 9К79 — базовий комплекс «Точка».
У класифікації НАТО комплекс відомий як OTR-21 Tochka / SS-21 Scarab, а модернізована версія «Точка-У» — Scarab-B.
Історія створення
Розробка «Точки» розпочалася в СРСР у 1968 році. Основною причиною створення нового комплексу була потреба замінити менш точні некеровані ракети сімейства «Луна-М» (9К52). «Луна-М» використовувала некеровану ракету 9М21 із дальністю приблизно 70 км, тоді як нова система мала забезпечити значно вищу точність завдяки системі керування.
Розробкою займалося Коломенське конструкторське бюро машинобудування під керівництвом Сергія Непобєдимого. Перші випробування відбулися на початку 1970-х років.
Базовий комплекс 9К79 «Точка» був прийнятий на озброєння Радянської армії у 1975 році. Його ракета 9М79 мала дальність приблизно 70 км.
Подальше вдосконалення системи привело до створення 9К79-1 «Точка-У». Цей варіант отримав збільшену до приблизно 120 км дальність, удосконалену систему керування та підвищену точність. На озброєння він надійшов у 1989 році.
Призначення
«Точка-У» належить до класу короткодальніх балістичних ракет (SRBM) та історично призначалася для підтримки сухопутних військ.
Комплекс міг використовуватися проти:
- командних пунктів;
- вузлів зв’язку;
- аеродромів;
- складів;
- важливих військових об’єктів;
- позицій військ;
- елементів інфраструктури;
- інших стаціонарних цілей, координати яких були відомі.
На відміну від артилерійських реактивних систем залпового вогню, «Точка-У» використовує одну велику балістичну ракету, яка доставляє бойову частину на значно більшу відстань.
Конструкція комплексу
Основою комплексу є мобільна пускова установка, на якій перевозиться одна ракета.
До складу комплексу входять пускові, транспортні та допоміжні машини, засоби управління, зв’язку, топогеодезичної підготовки, технічного обслуговування та транспортування ракет.
Мобільність була одним із ключових принципів конструкції. Пускова установка могла переміщуватися автомобільними дорогами та пересіченою місцевістю, що дозволяло комплексу діяти без стаціонарної пускової інфраструктури.
Ракета 9М79-1
Ракета «Точки-У» — одноступенева, твердопаливна, керована балістична ракета.
Основні характеристики, які наводяться у відкритих джерелах:
| Параметр | 9М79-1 «Точка-У» |
|---|---|
| Тип | балістична ракета малої дальності |
| Довжина | близько 6,4 м |
| Діаметр | близько 0,65 м |
| Стартова маса | близько 2,0–2,1 т |
| Дальність | до 120 км |
| Бойова частина | одна, до приблизно 482 кг |
| Двигун | одноступеневий, твердопаливний |
| Система наведення | інерціальна |
| Базування | мобільне, наземне |
| Рік прийняття «Точки-У» | 1989 |
Дані різних довідників дещо відрізняються, особливо щодо точності та окремих параметрів бойових частин. Для 9М79-1 наводяться дальність 120 км, маса бойової частини 482 кг, довжина 6,4 м і стартова маса близько 2010 кг.
Система наведення
Однією з головних відмінностей «Точки» від попередньої «Луни-М» є система керування польотом.
Ракета використовує інерціальну систему наведення. Вона визначає параметри руху ракети та керує її польотом без необхідності постійного отримання команд від наземного оператора.
У відкритих джерелах наводяться різні значення кругового ймовірного відхилення (КІВ, CEP). Для базової «Точки» наводиться близько 150 м, а для «Точки-У» — близько 95 м. Інші джерела вказують більші значення залежно від умов, типу ракети, року виробництва та методики оцінювання. Тому конкретне значення точності не слід сприймати як гарантовану величину для кожного пуску.
Траєкторія польоту
«Точка-У» використовує балістичну траєкторію. Після роботи ракетного двигуна ракета продовжує рух за інерцією, а система керування коригує її політ.
Максимальна висота польоту в різних довідкових джерелах оцінюється приблизно в десятки кілометрів. У відкритих українських військово-наукових матеріалах наводиться діапазон приблизно 6–26 км залежно від параметрів траєкторії.
Бойові частини
Сімейство «Точка» створювалося як система, здатна застосовувати різні типи бойових частин.
У відкритих джерелах згадуються:
- осколково-фугасна;
- касетна;
- спеціальні бойові частини;
- ядерні;
- хімічні варіанти.
Для «Точки-У» передбачалися осколково-фугасні, касетні, хімічні та ядерні варіанти.
Водночас інформація про конкретні радянські спеціальні бойові частини походить переважно з відкритих розвідувальних та історичних джерел часів холодної війни, тому окремі деталі можуть відрізнятися залежно від джерела.
Осколково-фугасна бойова частина
Осколково-фугасний варіант призначений для ураження цілі вибухом та уламками. Він є найбільш очевидним варіантом для застосування проти військових та інфраструктурних об’єктів.
У джерелах для ракети вказується бойова частина масою близько 482 кг, але це не означає, що вся ця маса є вибуховою речовиною: маса бойової частини включає корпус, підривач та інші компоненти.
Касетна бойова частина
Касетна бойова частина містить велику кількість суббоєприпасів, які розсіюються над цільовою ділянкою.
Такий тип бойової частини створює особливу небезпеку для цивільного населення через можливість нерозірваних суббоєприпасів, які можуть залишатися небезпечними після завершення бойових дій.
Спеціальні бойові частини
Радянський комплекс розроблявся в період холодної війни, коли тактичні ракети розглядалися також як потенційні носії ядерної зброї.
Відкриті дослідження вказують на ядерну роль сімейства SS-21/«Точка». Водночас це не означає, що кожна ракета «Точка-У» оснащена ядерною бойовою частиною.
Пускова установка
Пускова установка комплексу є колісною та призначена для транспортування, підготовки й запуску ракети.
Вона забезпечує комплексу високу оперативну мобільність. На відміну від стаціонарних ракетних систем, «Точка-У» могла переміщуватися разом із сухопутними військами та змінювати райони дислокації.
За наявними довідковими даними, пускова установка «Точки-У» могла бути підготовлена до запуску приблизно за 16 хвилин; ці показники є довідковими й не повинні трактуватися як гарантований час для будь-якої конкретної бойової ситуації.
Порівняння з «Луною-М»
«Точка-У» стала наступним поколінням після 9К52 «Луна-М».
| Характеристика | «Луна-М» | «Точка-У» |
|---|---|---|
| Індекс комплексу | 9К52 | 9К79-1 |
| Ракета | 9М21 | 9М79-1 |
| Тип | некерована ракета | керована балістична ракета |
| Дальність | близько 65–70 км | до 120 км |
| Система керування | відсутня | інерціальна |
| Бойова частина | близько 550 кг | близько 482 кг |
| Точність | значно нижча | значно вища |
9К52 «Луна-М» використовувала некеровані 9М21 і мала дальність до приблизно 70 км, тоді як «Точка» була створена саме для отримання більшої точності та ефективності ураження точкових цілей.
Модифікації
Основними варіантами сімейства є:
9К79 «Точка» / Scarab-A — початковий варіант, прийнятий на озброєння у 1975 році. Його ракета мала дальність близько 70 км.
9К79-1 «Точка-У» / Scarab-B — модернізований варіант, прийнятий у 1989 році. Отримав збільшену дальність до 120 км і покращені характеристики системи керування.
Іноді у відкритих джерелах згадується гіпотетичний Scarab-C із дальністю близько 185 км. Повідомлення про нього не підтверджені й, імовірно, такий варіант не був прийнятий на озброєння.
Експлуатація та поширення
Після розпаду СРСР значна кількість комплексів «Точка» і «Точка-У» залишилася у збройних силах колишніх радянських республік.
У відкритих базах як оператори сімейства в різні періоди згадуються Росія, Україна, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Сирія та Ємен; окремі джерела також пов’язують технологічну спадкоємність комплексу з північнокорейською KN-02. Склад і фактичний стан арсеналів різних держав з часом змінювалися.
«Точка-У» в Україні
Україна успадкувала значний парк радянських ракетних комплексів після 1991 року. Документи українського уряду підтверджують наявність ракет 9М79-1 для 9К79-1 «Точка-У» у складі військового майна України.
Українські військові використовували «Точки» та «Точки-У» під час російсько-української війни. У відкритих військово-наукових матеріалах 9М79-1 характеризується як балістична ракета малої дальності з дальністю до 120 км та інерціальною системою керування.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році «Точка-У» залишалася однією з радянських ракетних систем, що перебували на озброєнні України. Її значення поступово зменшувалося із запровадженням сучасніших засобів далекобійного ураження.
Застосування Росією
Російські війська також експлуатували «Точку-У». Росія поступово замінювала комплекси «Точка» системою «Іскандер-М», яка має більшу дальність і сучасніші бойові можливості.
Перехід на «Іскандер» був частиною ширшої модернізації російських ракетних військ. Водночас комплекси «Точка» ще тривалий час залишалися у резерві та могли застосовуватися.
Бойове застосування в інших конфліктах
Комплекс сімейства «Точка» застосовувався в низці збройних конфліктів після завершення холодної війни.
Відомо про його застосування:
- у Чечні;
- у Ємені;
- у Сирії;
- під час війни Росії проти Грузії 2008 року;
- у російсько-українській війні;
- у Нагірному Карабасі.
Зокрема, зазначається застосування «Точок» у Чечні та Ємені.
Окремим прикладом є Сирія. У липні 2018 року ізраїльська система David’s Sling була застосована проти двох сирійських ракет SS-21, які, за первинною оцінкою, могли впасти на території Ізраїлю. Під час польоту було встановлено, що їхня траєкторія завершувалася на сирійській території; перехоплювачі були самоліквідовані.
Застосування під час російсько-української війни
«Точка-У» використовувалася обома сторонами конфлікту, хоча точні масштаби застосування та запаси ракет є предметом постійного уточнення.
Ракети цього типу застосовувалися для ударів по військових об’єктах та інфраструктурі. Водночас через наявність касетних бойових частин і значну масу бойової частини використання системи поблизу населених районів створює високий ризик загибелі та поранення цивільних.
Окремі випадки застосування «Точки-У» у війні супроводжувалися взаємними звинуваченнями сторін. У таких випадках встановлення відповідальної сторони потребує аналізу уламків, геолокації, супутникових даних, відеоматеріалів та інших незалежних доказів; сама наявність уламків ракети цього типу не завжди є достатньою для встановлення сторони, яка здійснила запуск.
Краматорський удар 2022 року
Одним із найбільш відомих випадків, пов’язаних із «Точкою-У», став удар по залізничному вокзалу Краматорська 8 квітня 2022 року, коли на вокзалі перебували цивільні, які намагалися евакуюватися.
Україна заявила, що удар здійснили російські війська. Росія заперечувала відповідальність. Незалежні розслідування та правозахисні організації аналізували уламки, фотографії та інші матеріали, однак у публічному просторі залишалися суперечки щодо окремих деталей епізоду.
Через політичну та інформаційну чутливість таких випадків твердження про відповідальність сторін слід розглядати окремо від технічного факту, що уламки відповідали ракеті сімейства «Точка».
Поширення технології
«Точка» стала основою для низки іноземних ракетних програм.
Найвідомішим прикладом є північнокорейська KN-02 Toksa, яка за конструкцією та характеристиками близька до радянської «Точки». Вважається, що Північна Корея, ймовірно, отримала радянські/іноземні технології через Сирію у 1990-х роках і розвинула власну систему.
За наявними даними, KN-02 має довжину близько 6,4 м, діаметр близько 0,65 м та заявлену дальність приблизно 100–120 км у ранніх оцінках.
Переваги конструкції
Для свого часу «Точка-У» поєднувала кілька важливих властивостей:
- мобільну пускову установку;
- твердопаливний двигун;
- відносно короткий час підготовки;
- автономне інерціальне наведення;
- значну масу бойової частини;
- можливість використання різних типів бойових частин;
- дальність до 120 км;
- здатність уражати точкові об’єкти на значній відстані від лінії фронту.
Саме поєднання мобільності та автономності було важливим для радянської концепції застосування тактичних ракет.
Обмеження
Водночас система має суттєві обмеження, особливо у порівнянні із сучасними ракетними комплексами.
Головним є відносно невисока точність за сучасними стандартами. Значення CEP близько 95 м, яке наводиться для «Точки-У», є характеристикою, що відноситься до радянської системи та її штатних умов застосування, а не гарантією фактичного відхилення кожної ракети.
Іншим обмеженням є невелика за сучасними мірками дальність — близько 120 км. Сучасні оперативно-тактичні ракетні комплекси можуть мати значно більшу дальність і досконаліші системи наведення.
Порівняння з «Іскандером»
«Іскандер-М» створювався як наступне покоління російських оперативно-тактичних ракетних комплексів.
| Характеристика | «Точка-У» | «Іскандер-М» |
|---|---|---|
| Покоління | радянське | пострадянське |
| Ракета | 9М79-1 | 9М723 та споріднені |
| Максимальна дальність | близько 120 км | значно більша |
| Наведення | переважно інерціальне | сучасніша комплексна система |
| Мобільність | висока | висока |
| Бойова частина | близько 482 кг | залежить від ракети |
| Основне призначення | тактичне ураження | оперативно-тактичне ураження |
Українські військово-наукові матеріали наводять для «Іскандера» дальність до 500 км і значно менше заявлене відхилення, хоча характеристики різних модифікацій відрізняються.
Місце в історії ракетної зброї
«Точка-У» посідає проміжне місце між старими некерованими тактичними ракетами типу «Луна-М» і сучасними високоточними оперативно-тактичними комплексами.
Її створення відображало важливу зміну радянської військової доктрини: замість простого збільшення маси бойової частини дедалі більше значення надавалося керованості, точності, мобільності та здатності швидко вражати конкретні цілі.
У цьому сенсі «Точка» стала одним із перших радянських комплексів нового покоління тактичних балістичних ракет. Її базова концепція виявилася достатньо довговічною, щоб система залишалася в експлуатації десятиліттями після розпаду СРСР.
Стан у сучасний період
Станом на 2026 рік «Точка-У» є переважно застарілим радянським ракетним комплексом, який у багатьох арміях замінюється або вже замінений новішими системами.
Росія офіційно та фактично тривалий час переходила від «Точки» до «Іскандера-М». «Точка» поступово виводилася з основного арсеналу на користь «Іскандера».
Водночас наявність значних запасів ракет, технічний ресурс окремих машин і можливість застосування комплексу з мобільної платформи пояснюють, чому «Точка-У» продовжувала зустрічатися у збройних конфліктах і в XXI столітті.
Основні технічні дані
За узагальненими даними відкритих джерел:
- повна назва: тактичний ракетний комплекс 9К79-1 «Точка-У»;
- ракета: 9М79-1;
- НАТО: SS-21 Scarab-B;
- клас: балістична ракета малої дальності;
- країна походження: СРСР;
- розробка: з кінця 1960-х років;
- базовий комплекс: 9К79 «Точка»;
- прийняття «Точки»: 1975 рік;
- прийняття «Точки-У»: 1989 рік;
- довжина ракети: близько 6,4 м;
- діаметр: близько 0,65 м;
- стартова маса: приблизно 2,0–2,1 т;
- бойова частина: до приблизно 482 кг;
- двигун: одноступеневий твердопаливний;
- дальність базової «Точки»: близько 70 км;
- дальність «Точки-У»: до 120 км;
- наведення: інерціальне;
- тип пускової: колісна самохідна;
- бойові частини: осколково-фугасні, касетні та спеціальні варіанти;
- оператори: низка держав колишнього СРСР та інших країн;
- сучасний статус: переважно застаріла система, яка поступово витісняється новішими ОТРК.