Балістична ракета долає сотні кілометрів за лічені хвилини, залишаючи мінімум часу на її виявлення та перехоплення. Саме надвисока швидкість робить балістичну зброю одним із найскладніших викликів для сучасної протиракетної оборони.
Історія балістичних ракет починається з перших реактивних засобів, які використовували ще в середньовічному Китаї. Згодом ракетні технології розвивалися у Великій Британії, а справжній прорив відбувся під час Другої світової війни в Німеччині. Створення V-2 продемонструвало, що ракета може доставляти бойовий заряд на значну відстань із такою швидкістю, що перехоплення стає надзвичайно складним.
Після війни ракетні технології стали основою глобальної гонки озброєнь. США та СРСР залучили німецьких інженерів і напрацювання, а розвиток балістичних ракет поступово привів до створення стратегічних систем із ядерними боєголовками.
Україна має власну історичну базу для розвитку ракетних технологій. У радянський період у країні створювали важкі балістичні ракети та ракетні комплекси. Серед ключових підприємств і конструкторських шкіл — «Південмаш», КБ «Південне» та «Хартрон». Однак створення сучасної балістичної ракети з нуля потребує не лише конструкторських рішень, а й цілої промислової та технологічної системи.
Чотири основні складові балістичної ракети — корпус, двигун, система наведення та бойова частина. За кожною з них стоять окремі виробничі процеси, матеріали, електроніка й хімічні технології. Особливо складними є виробництво ракетного палива та вибухових речовин, а також створення надійних систем керування.
Саме тому повністю самостійне виробництво балістичних ракет мають лише кілька держав. Навіть країнам із готовими технологіями та зразками потрібні роки для створення власних систем, а розробка з нуля може тривати значно довше.
На цьому тлі Росія вже використовує балістичні ракети, зокрема «Іскандер», проти України. Через високу швидкість такі цілі є одними з найскладніших для української протиракетної оборони. Окремо розглядається російський «Орешник» і питання його реальних можливостей та ефективності.
Паралельно Україна працює над власними ракетними системами. Поява «Фламінго» стала одним із прикладів швидкого розвитку української ракетної програми, а компанія FirePoint також заявляла про роботу над власною балістичною ракетою.
Крилаті та балістичні ракети мають різні характеристики. Крилата ракета здатна летіти на значну відстань і нести великий бойовий заряд, але рухається повільніше. Балістична долає меншу або співмірну відстань за значно коротший час, що суттєво ускладнює її перехоплення.
Власна балістична зброя для України — це питання не лише окремої ракети, а створення цілого технологічного ланцюга: від двигунів і палива до систем наведення, матеріалів та бойових частин. Головне питання полягає вже не тільки в можливості створення такої зброї, а в термінах її появи та ролі, яку вона зможе відіграти в сучасній війні.