На початку 1960-х років Аральське море було одним з найбільших озер світу. На його берегах працювали порти, рибальські флотилії та переробні підприємства, як, наприклад, в Аральську і Муйнаку. За кілька десятиліть вода відступила на десятки кілометрів, кораблі опинилися серед піску, а на місці колишнього дна виникла пустеля Аралкум.

Кажуть, що пустеля нічого не пам’ятає. Але це неправда. Вона пам’ятає кожен слід, який вітер не встиг стерти до заходу сонця. Вона пам’ятає людей, котрі йшли за водою, а знаходили лише власну втому. І вона пам’ятає тих небагатьох, хто вирушав не тому, що знав дорогу, а тому, що більше не міг залишатися.

Уявіть палаючу землю, де тане взуття, здаються гаджети, а їжа готується без вогню. Не Венера, не вулканічна яма. Це царство наше, недалеко від вулканів. Навіть м’ясо під сонцем запікається швидко, як у духовці. Раніше тут жила жвава цивілізація, а тепер перетворилася на руїни. Супутники НАСА підтверджують рекордні температури. Колись придатний для життя, тепер непридатний навіть для бактерій. Ласкаво просимо в пустелю Лут, Іран. Чому Сахара чи Долина Смерті не найспекотніші? Що сталося з його стародавніми жителями та їхнім матріархатом?

Кицівська пустеля — піщана горбиста місцевість в долині річки Сіверський Донець. Розташована в межах Чугуївського району Харківської області, на південь від села Кицівка.

Пустелі – це величезні території, на яких панує крайня посушливість. Вони займають близько 33% поверхні Землі і здебільшого характеризуються відсутністю рослинності, рідким дощем і високими температурними коливаннями.

Клімат Сахари тисячі років тому був зовсім іншим. І ми не говоримо лише про кілька років додаткових дощів. Ми говоримо про клімат, який так довго був настільки вологим, що і тварини, і люди почувалися як вдома посеред Сахари.