Досліджуємо парадокс Фермі — питання, чому, незважаючи на велику кількість зірок і планет у Всесвіті, ми досі не знайшли ознак позаземних цивілізацій. Розглядаються різні наукові теорії, від рідкості умов для розвитку життя до можливості, що цивілізації можуть уникати контакту з нами. Книжка також охоплює сучасні наукові пошуки, такі як проект SETI та вивчення екзопланет, і обговорює майбутні технології, які можуть допомогти виявити інші цивілізації.

Мікрочіпи (або мікросхеми) — це маленькі електронні компоненти, що містять мільйони або навіть мільярди мікроскопічних транзисторів, які виконують обчислювальні та керувальні функції в різних електронних пристроях. Вони є основою для багатьох технологій, які ми використовуємо щодня, і виконують функції обробки даних, управління і комунікації.

Озеро Окунин — невелике природне озеро в західній частині України, розташоване поблизу села Окунин (нині територія Ковельського району, історично — Турійський район) Волинської області. Належить до басейну річки Вижівки та є типовим представником поліських озер зі значним біорізноманіттям і рибними ресурсами.

Жовтень приходить до Світязя не як пора року, а як старий човняр, що пам’ятає всі імена води. Він не поспішає. Його кроки тихі, мов листя, яке саме вирішило більше не триматися за гілку. Озеро зустрічає його без жодного подиву, бо вони знайомі стільки, скільки триває пам’ять землі.

Неначе пластилін,
Як тане синій лід,
Як хлюпа сірий дощ
О кам`яний поріг.
Неначе я отут,
А десь там нагорі –
То моє друге я
Жариною горить,
Розжарений вуглець,
Що пальці обпечеш,
У руки не візьмеш –
Палає пластилін…

Марко Марсельський

Наперсток з сонячного дна –
То десять тон.
Сум перетриманого дня –
Блакитний тон.
Кружля з дерев і опада
Кленовий лист.
Казати й повертатись До
Я маю хист.

Марко Марсельський

Неначе часовий релікт
Протяжністю мільйони літ:
Мільйони ‘до’ і ‘після’ того.

Усі жінки прокинулись,
Бо їм
Наснивсь один і той же сон,
Неначе хтось
Легенько стука в шибку
Й називає
Їх на ймення.

Ботанічна пам’ятка природи «Пам’ять Дулібів» — це віковий дуб звичайний (Quercus robur), що росте в селі Полапи Любомльського району Волинської області. Він занесений до переліку природних пам’яток регіону саме завдяки своїй історичній і природній цінності.

Цей дуб живий свідок багатьох століть історії та змін, що відбувалися на цих землях. Має значні розміри (висота до 30 м) і охороняється з 2011 року, вважаючись символом прадавніх дулібів, ранніх слов’ян. 

Макове зерня.
Кришталевий лід.
Крихкий як крига.
Метушливі звуки.

Весна на Західній Волині ніколи не приходить раптово — вона повертається. Наче стара родичка, про яку всі думали, що вона давно поїхала, але яка весь цей час жила в сусідньому лісі, розмовляла з болотами і чекала слушного моменту постукати у двері землі.

Як прийдеш – то залиш усе.
Одержиш щ о с ь.
Центр кола.
Новітню вісь Землі.

Іскра.
Цятки.
Пломінь.
Рев.

серпневе небо // розірване небо

небо серпня — зламана карта
обгорілі хмари, як папір від свічки
+30 на шкірі,
а в повітрі вже шепоче: осінь…

Гвіздок.

Повішена картина.
Цеберко Місяця.
Цеберко часу.
Вартує Цербер.

Дзичання тонкої струни
Польоту між
Поміж шпангоутів і ринв
Блукає ніж
Маяк за десять світніх літ
Він кличе До
Ніяк не хоче він забуть
Загадку Їх
Гаряче сонце поза склом
Клекоче німб
А вже здається так давно
А все – між тим…

Марко Марсельський