Нове царство Стародавнього Єгипту — період найбільшого політичного, військового та культурного розквіту єгипетської цивілізації, що тривав приблизно з 1550 до 1069 року до н. е. і охоплює XVIII–XX династії. У цей час Єгипет перетворився на могутню імперію, що контролювала значні території в Нубії та на Близькому Сході, а також досягла небувалого розвитку в архітектурі, мистецтві та релігії.

Загальна характеристика періоду

Нове царство стало вершиною могутності Стародавнього Єгипту. Основні риси епохи:

  • формування імперської держави;
  • активна зовнішня експансія;
  • посилення ролі армії;
  • розквіт храмового будівництва;
  • централізація влади фараона.

Столицями були Фіви та Мемфіс, а згодом — Амарна (за Ехнатона).

XVIII династія — початок Нового царства

Засновником епохи вважається фараон Яхмос I, який вигнав гіксосів і об’єднав країну.

Відомі правителі:

  • Яхмос I;
  • Аменхотеп I;
  • Тутмос I;
  • Тутмос II;
  • Хатшепсут;
  • Тутмос III;
  • Аменхотеп II;
  • Аменхотеп III.

Хатшепсут — жінка-фараон

Хатшепсут стала однією з найвідоміших правительок Єгипту. Вона:

  • розвивала торгівлю;
  • організувала експедиції до Пунту;
  • будувала величні храми (зокрема в Дейр ель-Бахрі).

Тутмос III — «єгипетський Наполеон»

Тутмос III здійснив численні військові походи в Левант і створив найбільшу територіальну імперію Єгипту.

Імперія та військова експансія

У період Нового царства Єгипет став військовою державою.

Основні напрямки експансії:

  • Нубія (південні території);
  • Левант (Сирія та Палестина);
  • контроль торгових шляхів Середземномор’я.

Армія включала:

  • колісниці;
  • професійну піхоту;
  • лучників;
  • найманців.

Релігійні реформи та культ Атона

Найрадикальнішою подією стала релігійна реформа фараона Ехнатона.

Ехнатон запровадив культ єдиного бога — Атона (сонячного диска).

Основні риси реформи:

  • закриття храмів традиційних богів;
  • перенесення столиці до Ахетатона;
  • культ сонячного диска як єдиного божества;
  • новий художній стиль (амарнське мистецтво).

Після його смерті реформи були скасовані.

XIX династія — епоха Рамсесів

Цей період пов’язаний із правлінням сильних фараонів-воїнів.

Відомі правителі:

  • Рамсес I;
  • Сеті I;
  • Рамсес II.

Рамсес II — «Великий»

Рамсес II:

  • правив понад 60 років;
  • брав участь у битві при Кадеші;
  • уклав один із перших відомих мирних договорів;
  • збудував храми Абу-Сімбел.

XX династія — завершення епохи

Період поступового занепаду.

Відомий правитель:

  • Рамсес III.

Події:

  • вторгнення «народів моря»;
  • економічна криза;
  • страйки робітників у Дейр ель-Медіні;
  • ослаблення центральної влади.

Економіка Нового царства

Економіка була розвиненою та імперською.

Основні складові:

  • сільське господарство (основа багатства);
  • видобуток золота в Нубії;
  • міжнародна торгівля;
  • данина з підкорених територій;
  • ремісниче виробництво.

Суспільство

Соціальна структура:

  • фараон;
  • вища знать;
  • жерці (дуже впливові);
  • військова еліта;
  • писарі;
  • ремісники;
  • селяни.

У цей період зростає вплив жерців храму Амона в Фівах.

Релігія

Релігія залишалася політеїстичною, але з домінуванням окремих культів.

Головні божества:

  • Амон;
  • Ра;
  • Осіріс.

Храми стали центрами економіки та політичної влади.

Архітектура

Нове царство — епоха грандіозних храмів.

Найвідоміші комплекси:

  • Карнакський храм;
  • Луксорський храм;
  • храми Абу-Сімбел;
  • гробниці в Долині царів.

Особливості:

  • масштабність;
  • колони та гіпостильні зали;
  • багата рельєфна декорація.

Мистецтво

Мистецтво було різноманітним і еволюційним.

Основні стилі:

  • класичний фіванський стиль;
  • амарнське мистецтво;
  • пізньоєгипетський канон.

Особливості:

  • реалістичні сцени;
  • військові сюжети;
  • релігійна символіка.

Писемність і культура

Розвиваються:

  • ієрогліфічні тексти храмів;
  • «Книга мертвих»;
  • адміністративні документи;
  • література та поезія.

Занепад Нового царства

Причини:

  • економічне виснаження;
  • посилення влади жерців;
  • зовнішні вторгнення;
  • внутрішні конфлікти;
  • ослаблення фараонської влади.

Це призвело до переходу в Третій перехідний період.

Значення Нового царства

Нове царство є одним із найважливіших періодів єгипетської історії:

  • створення імперії;
  • найбільше територіальне розширення;
  • архітектурний розквіт;
  • релігійні реформи;
  • формування класичного образу Єгипту.

Нове царство Стародавнього Єгипту стало вершиною розвитку цивілізації, коли Єгипет перетворився на могутню імперію з розвиненою культурою, релігією та мистецтвом. Попри подальший занепад, саме цей період сформував найвідоміший образ Стародавнього Єгипту, який зберігся в історичній пам’яті людства.

Стародавній Єгипет. Артефакти

Дещо інше: