У XVIII столітті Бостон був одним з найважливіших комерційних центрів обох американських континентів. Місто мало дуже міцні економічні зв’язки з Британською короною.
У 1773 р. через надлишок чаю його ціни на світових ринках значно впали. Ост-індійська, яка мала великі запаси чаю, отримала від британського уряду відповідно до прийнятого «Закону про чай» право продавати його в американських колоніях, виключаючи звичні мита та податки. Це вразило американських імпортерів цієї продукції.
Британська політика захисту, в тому і щодо оподаткування колоній, не допускаючи свого представництва в британському парламенті, що позбавляло їх можлтвості обстоювати сввої права. Це викликало велике невдоволення серед американців Великобританії,
Все це призвело до чайного бойкоту та заборони кораблям компанії входити до американських портів. Однак у Бостоні транзитний рух знаходився під опікою губернатора Нової Англії , який мав у своєму розпорядженні військовий гарнізон та військовий флот. Отже, порт Бостона використовувався для привезення чаю з Англії в Америку.
16 грудня 1773 року в порту Бостона, на пристані Гріффіна, знаходились три кораблі : Дартмут, Елеонора та Бобер, що належали Ост-індійській компанії. У їхніх трюмах були, серед іншого, вантаж китайського чаю. За ніч до дня, як чай мав бути вивантажений, від 30 до 130 людей, що були членами підпільної організації “Сини Свободи” на чолі з Самуелем Адамсом, деякі з них одягнені як індіанці Мохаук, ввірвалися на кораблі і знищили весь чайний вантаж, кинувши його у воду. Вся акція проводилася миттєво і проходила без застосування насильства. Змовники змушували капітанів кораблів підписувати декларації про те, що жоден вантаж, окрім чаю, не був викинутий.
Безпосередньою реакцією Британії було закриття порту Бостон, що негативно вплинуло на торгівлю в регіоні. В довгостроковій перспективі акція призвела до значної радикалізації настроїв та викликала подальші події, що призвели до американської революції.