Ітиль (арабською / історичними джерелами “Atil”, також “Itil”, в тюркських мовах назва Волги — Ідель / Itil) — одна зі столиць Хозарської держави (Хозарського каганату), яка виконувала роль політичного, адміністративного, торговельного і культурного центру приблизно з середини VIII століття до кінця X століття.
Історичний контекст
- Хозарський каганат існував орієнтовно з середини VII до кінця X століття на території від Нижнього Поволжя, Східної Європи та Північного Кавказу.
- Після поразки Хозарів у Другій арабсько-хозарській війні (останнє десятиліття VIII ст.), столиця була перенесена до Ітиля, до дельти Волги, ближче до Каспійського моря, що дало переваги у контролі над торгівлею, безпеці та економічній діяльності.
Географія та розташування
- Загальне місце: Ітиль знаходився в дельті Волги, на північно-західному узбережжі Каспійського моря, на території сучасної Астраханської області Росії.
- Сучасні претензії на місце розкопок:
- Село Самосделка (Samosdelka), приблизно за 30‑40 км на південь‑захід від сучасної Астрахані, в дельті Волги, було запропоноване як можливе місце Ітиля.
- Інше місце — Семибугри (Semibugry) також розглядається як кандидат.
- Проблеми з точним визначенням: через зміни русла Волги, коливання рівня Каспійського моря, осадові процеси, підтоплення і ерозію, багато частин стародавніх поселень могли бути зруйновані або затоплені.
Структура та урбаністична організація
За арабськими описами та деякими реконструкціями:
- Місто ділилося на три частини, розділені, або оточені притоками / рукавами Волги: західна, східна та центральна / острівна частина.
- Західна частина: адміністративний центр — тут знаходився суд, резиденції правителя (кагана, або кагана та бека), військова гарнізон.
- Східна частина: комерційна зона, з магазинами, ринками, публічними лазнями і торговими майданчиками.
- Острів / центральна ділянка між рукавами річки або між частинами міста містила палаци каганів (“Каган та Бек”) і, ймовірно, інші урядові будівлі. Між островом та іншими частинами могли бути містки (наприклад, понтонний міст) або переправи.
- Місця для проживання, ймовірно, мали як розкішні будівлі (урядові, можливо палаци, мурована фортеця), так і більш прості житлові райони.
Соціум, релігії, мультикультурність
- Ітиль був багатонаціональним та багаторелігійним містом. Тут мешкали іудеї (Хозари офіційно прийняли юдаїзм як релігію верхівки каганату приблизно у 830‑840 роках), християни, мусульмани, а також люди, які сповідували традиційні тюркські або кочові вірування.
- Існували судові або юридичні інститути, які відповідали за вирішення спорів між представниками різних релігій. Наприклад, арабські джерела згадують, що для християн, мусульман, іудеїв і язичників могли бути окремі судді.
- Торгівля була дуже важливою: Ітиль лежав на перекресті торгівельних шляхів між Сходом і Заходом, через річкові шляхи Волги до Північного Кавказу, Каспійського моря; це давало можливість мита, комерційної діяльності, культурного обміну.
Важливі події
- Перенесення столиці: після поразки у Другій арабсько‑хозарській війні (приблизно 737 рік) місто Семендер в Дагестані перестало бути столицею, і Ітиль став новим центричним пунктом.
- Піковий розвиток: VIII‑IX століття — Ітиль як адміністративний, торговельний і культурний центр.
- Напад Святослава (з Київської Русі) — у 968 або 969 році Ітиль був розграбований / зруйнований військами Святослава.
- Після руйнування — ймовірне відновлення або існування в меншому масштабі, але з часом Ітиль зникає як значущий центр.
Археологія та пошуки Ітиля
- У 2008 році експедиція під керівництвом Дмитра Васильєва заявила, що виявила залишки Ітиля поблизу села Самосделка (Samosdelka) в дельті Волги. Знайдено муровану фортецю, цегляні стіни, глиняний посуд, елементи житлових споруд.
- Проте цей кандидатура (Самосделка) не є остаточно доведеною: деякі археологи вважають, що знайдений там об’єкт — частина Ітиля, інші — що це інша хазарська фортеця чи поселення.
- Інший сайт — Семибугри — також розглядається як можливий місцезнаходження Ітиля.
- Проблема археологічного встановлення полягає в зміні річкових і морських берегів, підтоплення, осадових нашарувань, що зруйнували або засипали старі споруди.
Назва та джерела
- Назва Itil / Atil також є тюркським словом, яке означає “велика річка” і використовується для позначення Волги в багатьох тюркських мовах (татарська, башкирська, казахська тощо) — як символ Волги.
- У арабських хроніках Ітиль спочатку згадувався під назвою Khamlij в IX столітті, а “Itil” — більш пізня форма.
- Основні джерела: арабські історики (Ібн Хордадбех, Земахшарі, Ібн Фадлан тощо), візантійські свідчення, торгові відомості, а також пізніші записи і літописи. Археологічні спостереження — останні десятиліття.
Зникнення і спадщина
- Ітиль був спустошений або сильно зруйнований під час походу князя Святослава (968–969 рр.).
- Після цього місто або було частково відновлене, або продовжувало існувати у меншому масштабі, але втратило своє значення як столиця. Згодом не згадується як активний центр.
- Про спадщину Ітиля: назви, легенди, пам’ять про Хозарський каганат; важливість для дослідження середньовічної історії регіону Нижньої Волги; історична роль у торгівлі між Сходом і Заходом.
Ітиль — одна з ключових столиць Хазарського каганату, не просто центр влади, але й важливий вузол торгівлі, релігійної і культурної співжиття. Його географічне розташування в дельті Волги давало стратегічні переваги: доступ до шляхів через Волгу, контроль над виходом до Каспійського моря, багатство ресурсів і торгівельних можливостей.
Однак історія Ітиля оточена багатьма невизначеностями: точне місце розташування досі не підтверджено остаточно археологічно; великий вплив мають арабські джерела, які інколи суперечать один одному; зміна берегової лінії, осадові процеси і природні зміни утруднюють збереження матеріальної спадщини.
Попри це Ітиль залишається символічним і фактичним осередком хазарської потуги, який вніс значний внесок у юридичну, релігійну, культурну та політичну історію Східної Європи в середньовіччі.