Хонгорай (інша транслітерація — Хонгора́й, Хоорай) — раннє етнополітичне об’єднання/протодержавне утворення племен єнісейських киргизів у Південній Сибіру, Хакасії / Мінусинській котловині.
Назва та термінологія
- Назва «Хонгорай» (іноді «Хонгор», «Конгурай», «Хоорай») використовується для позначення етнополітичного союзу єнісейських киргизів, що мешкали в Мінусинській котловині та прилеглих територіях.
- У хакаській мові історична назва звучала як «Хоорай» після стяження (спрощення) звуків.
- У джерелах «Толай Хоорай» або «Тумен Хонгорай» — «толай» (або «тори», «торо») трактується як етнополітична конфедерація, союз племен.
Географія
- Основна територія — Минусинська котловина (середній Єнісей / південна Сибір, Хакаська область і прилеглі райони)
- Район горно-степових просторів Мінусинської котловини — поєднання степу й гір, клімат, ландшафт відповідний кочівництву.
Історія / хронологія
| Етап | Що відбувалось / важливі події |
|---|---|
| Заснування / формування | Після падіння монгольської династії Юань (1368), коли монгольська влада ослабла і контроль над Саяно‑Алтаєм послабів. В кінці XIV століття єнісейські киргизи у союзі з ойратами отримали провідну роль і в одному з туменів ойратів; вождь Угэчи‑кашка в 1399 році дав об’єднанню назву Хонгор / Хонгорай, після чого частина киргизів вийшла з ойратської федерації. |
| Розвиток і структура | Хонгорай був етнополітичним союзом із родових племен, із формою влади, що мала елементи конфедерації. Збирали великі з’їзди («чиилиғ»), на яких вирішували важливі справи, присутні були представники улусів, князів. |
| Воєнна потужність / внутрішні справи | • Військові формування на кочовій основі: конниця була основою війська. • У XVII столітті могли виставляти від 1,5 до ~3,5 тисяч вершників воїнів. • Застосовувалося і вогнепальна зброя, придбана у джунгарів і в російських торговців. |
| Контакти з Росією і джунгарським ханством | • У 1703 році джунгарський хан Цэван Рабдан переселив велику частину єнісейських киргизів і їхніх союзників (киштимів) — ~15‑20 тис. людей — у район річки Іртиш. • Договір у 1727 році (Кяхтинський договір) встановив приєднання території Мінусинської котловини до Російської імперії. • Після падіння Джунгарії і подій першої половини XVIII ст. — державність Хонгорая практично зникла. |
| Кінець / занепад | • Після переселення у 1703 і руйнування державних інститутів, скорочення населення, втрата традиційної влади. • Назва «Хонгорай» згодом виходить з офіційного використання; етнічні групи, що залишались, асимілювались у межах більших тюркських народів, з’являється хакасське етнічне самосвідомість. |
Соціальна та політична організація
- Не держава в повному розумінні з бюрократичною централізованою владою, але раннє державоподібне утворення, конфедерація / союз родів і улусів.
- Влада розподілялась між князями (керівниками улусів/родів) і загальними зібраннями (з’їздами) представників всіх улусів.
- Військова повинність, обов’язки у тому числі сплачувати ясак у Росії (як податок / данина), участь у захисті, боєздатні особи (ухчи) — воїни.
Етнічність і культурне значення
- Основні етнічні елементи — єнісейські киргизи.
- Хонгорай вважається одним із історичних предків, ядром формування хакасського етносу та «фуюйсько‑киргизських» груп.
- Етнографічно племена займались кочівництвом, скотарством (коні, велика рогата худоба, овець), використання степово‑гірських ресурсів.
Економіка і побут
- Кочове / напівкочове господарство: скотоводство — велика рогата худоба, вівці, коні, можливо верблюди в деяких районах.
- Збирання, мисливство, рибальство — менш документовані, але типові для подібних народів.
- Перехідні сезони використовували природні ресурси кидаючи табори, перевезення з одного місця в інше за сезонністю.
Джерела, мовні і фольклорні дані
- Назва і концепція «Хоорай / Хонгорай» збереглися у фольклорі, героїчних епосах, історичних переказах хакасів та інших тюркських народів регіону.
- Явища типу «тумен Хонгорай», «дев’ятитисячний союз Хоорай» — фольклорні / легендарні назви, але відображають уявлення про великі групи людей, організовані у союзи.