Кентаври Фур’єтті (італ. Centauri Furietti, англ. Furietti Centaurs) — знаменита пара античних мармурових скульптур, що зображують старого та молодого кентаврів. Вони належать до найвидатніших творів античного мистецтва, які дійшли до наших днів, і є одними з найцінніших експонатів Капітолійських музеїв у Римі.
Скульптури були знайдені у XVIII столітті на території Вілли Адріана в Тіволі й названі на честь їхнього першовідкривача — італійського кардинала, археолога та колекціонера Джузеппе Алессандро Фур’єтті. Кентаври Фур’єтті є важливим джерелом для вивчення елліністичного та римського мистецтва, а також символічної мови античної скульптури.
Назва
Назва «Кентаври Фур’єтті» походить від прізвища кардинала Джузеппе Алессандро Фур’єтті (1685–1764), який організував археологічні розкопки на Віллі Адріана поблизу Тіволі. Саме під час цих розкопок у грудні 1736 року було виявлено обидві статуї. Після відкриття вони швидко стали одними з найвідоміших античних скульптур Європи.
Історія створення
Точна дата створення скульптур остаточно не встановлена.
Більшість дослідників вважає, що вони були виготовлені приблизно наприкінці I — на початку II століття н. е. за часів Римської імперії, однак відтворювали значно старіші бронзові елліністичні оригінали II століття до н. е.
Скульптури виконані з темно-сірого (майже чорного) лакедемонського мармуру, який добували в Лаконії (Пелопоннес, Греція).
На обох статуях збереглися підписи скульпторів Арістея та Папія з Афродісіади (Мала Азія). Досі тривають дискусії, чи були вони авторами саме цих мармурових скульптур, чи лише копіювали або адаптували більш ранні елліністичні зразки.
Археологічне відкриття
У грудні 1736 року експедиція Джузеппе Алессандро Фур’єтті проводила розкопки на території Вілли Адріана (Villa Adriana) поблизу міста Тіволі.
Саме тут було знайдено обидві статуї практично одночасно.
Відкриття викликало величезний інтерес серед європейських антикварів і мистецтвознавців. Скульптури стали головною окрасою приватної колекції Фур’єтті.
Існує відома історія, згідно з якою Фур’єтті відмовився подарувати знахідки папі Бенедикту XIV, через що нібито тривалий час не отримував кардинальського сану. Хоча сучасні історики вважають цю легенду перебільшеною, вона стала частиною історії пам’ятки. Після смерті Фур’єтті його спадкоємці продали скульптури папській владі за 14 000 скуді, після чого вони були передані до Капітолійських музеїв.
Опис скульптур
Пара складається з двох окремих статуй:
- Старий кентавр;
- Молодий кентавр.
Обидві виконані майже в натуральну величину.
Спільними рисами є:
- людський торс;
- кінське тіло;
- високий рівень пластичного опрацювання м’язів;
- виразна емоційність;
- детальне різьблення волосся й бороди.
Спочатку на спинах кентаврів були маленькі крилаті божества — ероти (амури), але на Капітолійських статуях вони не збереглися. Про їхнє існування відомо завдяки іншій копії композиції, що нині перебуває в Луврі.
Старий кентавр
Старий кентавр має густу бороду, похиле тіло та вираз болю й страждання.
Його голова повернута назад, ніби він намагається звільнитися від когось, хто сидів на його спині.
Первісно там знаходився маленький ерот, який тягнув кентавра за голову або волосся, символізуючи муки кохання.
Образ старого кентавра трактують як уособлення людини, яку любов перетворила на джерело страждання, пристрасті та внутрішнього неспокою.
Молодий кентавр
Молодий кентавр різко контрастує зі старим.
Його обличчя усміхнене, постава відкрита, права рука піднята вгору.
Він уособлює молодість, силу, життєву енергію та радість.
На його спині також перебував ерот, який не мучив, а грайливо супроводжував кентавра.
У композиції він символізує щасливе й піднесене кохання.
Художня символіка
Кентаври Фур’єтті є не просто декоративними статуями.
Їх розглядають як складну алегоричну композицію.
Основна ідея полягає у протиставленні двох станів людської душі:
- молодості та старості;
- радості й страждання;
- свободи та підкорення пристрастям;
- насолоди та болю;
- життєвої сили та виснаження.
Багато дослідників пов’язують композицію з ідеями діалогу «Федр» Платона, де любов описується як сила, здатна приносити як величезне щастя, так і глибокі страждання. Подібні мотиви були популярними й в елліністичній поезії.
Авторство
На постаментах обох скульптур містяться підписи:
- Арістей (Aristeas);
- Папій (Papias).
Обидва були пов’язані з містом Афродісіадою в Малій Азії, яке в римську добу славилося школою скульптури.
Однак залишається невідомим:
- чи вони створили ці статуї;
- чи лише виготовили їхні римські копії;
- чи були авторами первісних моделей.
Через це питання авторства досі залишається предметом наукових дискусій.
Матеріал і техніка
Скульптури виконані з темно-сірого лакедемонського мармуру.
Для роботи характерні:
- глибоке різьблення;
- майстерне полірування;
- реалістичне моделювання м’язів;
- надзвичайно детальне відтворення шерсті, гриви, волосся та бороди.
Мармур добре передає контраст між людською та тваринною частинами тіл кентаврів.
Інші копії
Найвідоміша копія старого кентавра зберігається в Луврі (Париж).
Вона була знайдена в Римі у XVII столітті та походила з колекції Боргезе.
Саме ця версія зберегла ерота, який сидить на спині кентавра, що дозволило реконструювати первісний вигляд композиції. Пізніше статую придбав Наполеон Бонапарт, після чого вона потрапила до Лувру.
Подальша історія
У XVIII–XIX століттях Кентаври Фур’єтті стали одними з найпопулярніших античних скульптур Європи.
З них виготовляли:
- мармурові копії;
- бронзові відливки;
- гіпсові копії;
- гравюри;
- малюнки.
Відбитки та копії прикрашали численні палаци, музеї та приватні колекції Англії, Франції, Італії та інших країн.
Сучасне місце зберігання
Оригінальні Кентаври Фур’єтті нині експонуються в Капітолійських музеях у Римі.
Вони входять до числа найцінніших експонатів музею та належать до найкраще збережених античних скульптурних композицій римської доби.
Значення в історії мистецтва
Кентаври Фур’єтті мають велике значення для історії античного мистецтва, оскільки вони:
- є одними з найкращих збережених прикладів римської декоративної скульптури;
- демонструють вплив елліністичного мистецтва на римську пластику;
- поєднують високу технічну майстерність із глибокою психологічною символікою;
- відображають античні уявлення про любов, людські пристрасті та плин життя;
- стали одними з найвідоміших образів кентаврів у європейському мистецтві XVIII–XIX століть.