Галліполійська кампанія 1915 року — одна з найвідоміших операцій Першої світової війни, що відбулася на півострові Галліполі (сучасний Ґеліболу, Туреччина). Кампанія стала масштабною спробою держав Антанти прорвати оборону Османської імперії, захопити протоки Дарданелли та відкрити шлях до столиці — Константинополя. Операція завершилася невдачею союзників і мала значні політичні та військові наслідки.
Передумови кампанії
На початку Першої світової війни стратегічна ситуація для Антанти ускладнилася. Російська імперія потребувала морського сполучення з союзниками, але доступ через Балтійське і Чорне моря був обмежений.
Контроль Османської імперії над протоками Дарданелли і Босфором перекривав шлях постачання. Тому Велика Британія і Франція вирішили здійснити операцію із захоплення цих стратегічних пунктів.
Ініціатором плану був британський політик Вінстон Черчилль, який на той момент обіймав посаду Першого лорда Адміралтейства.
Стратегічні цілі
Основними цілями Галліполійської операції були:
- прорив через Дарданелли до Мармурового моря;
- захоплення Константинополя;
- виведення Османської імперії з війни;
- відкриття морського шляху до Росії;
- залучення нових союзників на Балканах.
Морська фаза операції
У лютому–березні 1915 року союзники розпочали морський наступ. Британський і французький флот атакував османські укріплення вздовж Дарданелл.
Кульмінацією став наступ 18 березня 1915 року, коли союзний флот спробував прорватися через протоку. Однак операція зазнала невдачі через щільні мінні поля та артилерійський вогонь османів. Було втрачено кілька великих кораблів, і союзники відмовилися від виключно морського наступу.
Висадка десанту
25 квітня 1915 року почалася наземна фаза — висадка військ на півострові Галліполі. У ній брали участь сили:
- Великої Британії;
- Франції;
- корпусу ANZAC (Австралія та Нова Зеландія).
Основні місця висадки:
- мис Геллес (британські війська);
- затока Анзак (ANZAC);
- інші ділянки півострова.
Однак висадка зіткнулася з потужним опором османських військ.
Османська оборона
Оборону очолювали талановиті командири, серед яких особливо виділявся Мустафа Кемаль Ататюрк. Його рішучі дії дозволили зупинити просування союзників і утримати ключові висоти.
Османські війська використовували переваги рельєфу — круті схили, вузькі проходи та укріплені позиції, що значно ускладнювало наступ.
Хід бойових дій
Кампанія швидко перетворилася на позиційну війну. Бої супроводжувалися:
- великими втратами з обох сторін;
- нестачею води і продовольства;
- хворобами (дизентерія, тиф);
- важкими кліматичними умовами.
Спроби прориву, зокрема серпневий наступ 1915 року, не дали вирішального результату.
Евакуація союзників
Наприкінці 1915 року командування Антанти вирішило припинити операцію. Евакуація військ відбулася в грудні 1915 — січні 1916 року і стала однією з небагатьох успішних частин кампанії — вона була проведена майже без втрат.
Втрати сторін
Втрати були надзвичайно високими:
- союзники — понад 250 000 убитих і поранених;
- Османська імперія — приблизно така ж кількість втрат.
Кампанія стала однією з найкривавіших у Першій світовій війні.
Наслідки кампанії
Галліполійська операція мала важливі наслідки:
- стратегічна поразка Антанти;
- зміцнення позицій Османської імперії;
- політична криза у Великій Британії (відставка Черчилля);
- піднесення національної свідомості в Австралії та Новій Зеландії;
- зростання авторитету Мустафи Кемаля, майбутнього засновника Туреччини.
Історичне значення
Галліполійська кампанія стала символом:
- невдалого військового планування;
- героїзму солдатів з обох сторін;
- формування національних ідентичностей (особливо для ANZAC).
Сьогодні вона займає важливе місце в історичній пам’яті кількох держав і є предметом численних досліджень.