– Тамаро,
Тамаро,
Тамар о.
Чим же я винен, Тамаро,
Що я – не безплотний янгол,
Що мати таким породила –
Із тіла,
із м’ся,
із кісток? –
Я ж бо людина, Тамаро,
Знаю і Фройда і танго,
Лагоджу зламані крила
Дму у тривожний свисток.
Леонід Чернишов
Тамаро
