Битва при Маренго (14 червня 1800 року) — ключова битва Другої коаліційної війни Наполеонівських воєн, що відбулася поблизу міста Алессандрія в Північній Італії. У ній французька армія під командуванням першого консула Франції Наполеона Бонапарта здобула стратегічну перемогу над австрійськими військами. Битва стала переломним моментом італійської кампанії та закріпила політичну владу Наполеона у Франції.
Передумови
Після Французької революції європейські монархії сформували Другу антифранцузьку коаліцію (1798–1802), до якої входили Австрія, Велика Британія, Росія (частково) та інші держави.
Ситуація перед битвою:
- Австрія контролювала більшу частину Північної Італії;
- Франція втратила попередні здобутки італійських кампаній;
- новий лідер Франції — Наполеон Бонапарт — прагнув відновити вплив;
- австрійський головнокомандувач генерал Міхаель фон Мелас планував завершити війну в Італії.
У 1800 році Наполеон здійснив знаменитий перехід через Альпи, щоб несподівано з’явитися в тилу австрійців.
Сили сторін
Французька армія
- приблизно 28 000–31 000 солдатів;
- Резервна армія Наполеона;
- висока мобільність і досвід ветеранів;
- обмежена артилерія на початку бою.
Австрійська армія
- близько 30 000–40 000 солдатів (за різними оцінками);
- командувач: генерал Міхаель фон Мелас;
- сильна піхота та кавалерія;
- перевага в тактичній позиції перед боєм.
Переддень битви
Австрійці:
- були впевнені у близькому завершенні кампанії;
- розосередили сили для зачистки регіону;
- недооцінили швидкість Наполеона.
Французи:
- рухалися швидко після переходу через Альпи;
- намагалися зібрати розпорошені корпуси;
- не очікували негайного генерального бою.
Початок битви
Вранці 14 червня 1800 року австрійці:
- раптово атакували французькі передові частини біля Маренго;
- змусили французів до відступу;
- поступово тиснули на центр і фланги.
Французька армія:
- була розтягнута;
- втратила ініціативу;
- опинилася під загрозою розгрому.
Кризова фаза
До середини дня:
- австрійці майже прорвали французьку оборону;
- французький центр був на межі колапсу;
- Наполеон вважав ситуацію критичною.
Багато сучасників вважали, що битва вже програна.
Контратака Дезе
Перелом стався після прибуття дивізії генерала Луї Шарля Антуана Дезе.
Хід подій:
- Дезе атакував австрійський центр;
- французька артилерія та кавалерія підтримали наступ;
- австрійські колони втратили координацію;
- фронт почав руйнуватися.
Попри загибель Дезе в бою, його контратака стала вирішальною.
Завершення битви
У другій половині дня:
- французи перейшли в загальний наступ;
- австрійська армія почала відступ;
- відступ переріс у паніку та втечу.
Результат:
- повна стратегічна перемога Франції;
- австрійці втратили контроль над Північною Італією.
Роль Наполеона
Наполеон Бонапарт спочатку:
- недооцінив масштаб австрійського наступу;
- швидко перебудував командування;
- організував оборону і резерви;
- використав результат контратаки для повного перелому бою.
Австрійське командування
Михаель фон Мелас:
- успішно розпочав наступ;
- не зміг оперативно перегрупувати сили;
- втратив контроль після появи французьких резервів;
- погодився на переговори після поразки.
Втрати сторін
Оцінки різняться:
- Франція: приблизно 4 000–7 000 втрат;
- Австрія: приблизно 6 000–10 000 втрат;
- значні втрати артилерії та полонені австрійці.
Наслідки
- Австрія змушена була відступити з Італії;
- укладення перемир’я в Алессандрії;
- зміцнення політичної влади Наполеона у Франції;
- консолідація режиму Консульства.
Політичне значення
Битва при Маренго:
- зміцнила позиції Наполеона як лідера Франції;
- стала елементом його політичної легенди;
- сприяла переходу до стабільнішого державного управління;
- підготувала ґрунт для створення імперії.
Історичне значення
Маренго вважається:
- класичним прикладом “битви перелому”;
- демонстрацією важливості резервів у сучасній війні;
- однією з ключових перемог Наполеона в Італії;
- символом того, як програна битва може стати виграною.