RDS‑9 — радянський ядерний заряд, розроблений у рамках початкових програм ядерної зброї СРСР середини ХХ ст., спроєктований як ядерна бойова частина малої потужності для тактичних засобів доставки. У списках радянських ядерних засобів він фігурує як боєголовка для ракети R‑5M (SS‑3 Shyster) із приблизною потужністю близько 40 кілотонн TNT еквіваленту.
Історичні передумови та призначення
У післявоєнний період СРСР активно розробляв ядерну зброю різної потужності та призначення — від великих стратегічних боєзарядів до відносно малих тактичних зарядів, що могли застосовуватись на театрі бойових дій. У такому контексті RDS‑9 проєктувався як боєголовка для тактичної ракети середньої дальності R‑5M з метою забезпечити ядерний удар на відстанях до ~1200 км.
Конструкція й технічні характеристики
Позначення: RDS‑9 (РДС‑9).
Призначення: ядерна боєголовка для ракети R‑5M (SS‑3 Shyster).
Клас: тактична/оперативно‑стратегічна ядерна боєголовка середньої потужності.
Потужність: орієнтовно ~40 кілотонн (40 kt).
Засіб доставки: ракета* R‑5M — радянська залізнично‑транспортована середньої дальності рідкопаливна балістична ракета, здатна нести ядерний боєзаряд.
За доступними даними у переліках радянської ядерної зброї RDS‑9 зазначається як боєголовка з потужністю близько 40 kt, призначена саме для ракети R‑5M, яка перебувала на озброєнні в другій половині 1950‑х — 1960‑х років.
Ракета‑носій R‑5M (SS‑3 Shyster)
Ракета R‑5M була радянським середньої дальності балістичним засобом доставки ядерної зброї з приблизною дальністю до 1200 км. Вона стала однією з перших радянських ракет, здатних нести боєзаряд на значну відстань із використанням автономної інерційної системи наведення.
R‑5M могла нести ядерну бойову частину вагою понад 1 тонну, що дозволяло використовувати різні конструкції боєзарядів залежно від вимог потужності та застосування.
Випробування та служба
Детальні відомості про конкретні випробування RDS‑9 у складі ракети R‑5M у відкритих джерелах обмежені або фрагментарні. У загальних переліках радянських боєголовок RDS‑9 згадується як частина програми розробки ядерної зброї середньої потужності.
Місце в системі радянської ядерної зброї
RDS‑9 є прикладом переходу від великих стратегічних боєзарядів до тактичних та оперативно‑стратегічних зарядних одиниць, які могли б бути використані на полі бою чи проти тактичних цілей у конфліктах із меншими відстанями та меншими масштабами, ніж стратегічні удари. Це відображає розвиток радянської ядерної доктрини 1950‑1960‑х років, коли стратегія включала широкий спектр засобів доставки з ядерними зарядами різної потужності та призначенням.
Примітка: Конкретних публічних даних про внутрішню конструкцію, внутрішні характеристики, точні дати розробки й випробувань RDS‑9 для ракети R‑5M у відкритих джерелах мало; частина технічної інформації залишається обмеженою або доступна лише в закритих архівах.