Арзамас-16 — кодова назва закритого міста та наукового центру ядерної зброї у Радянському Союзі, що стало основним осередком розробки та створення радянських атомних і термоядерних боєприпасів. Розташоване у Нижегородській області Росії, це місто-об’єкт було одним із найсекретніших у світі в часи холодної війни і до 1991 року не згадувалося в публічних картах і документах.
Історія та створення
Арзамас-16 було засновано 13 квітня 1946 року як місце створення ДКБ-11 (Конструкторського бюро № 11) — першого радянського ядерного науково-дослідного і конструкторського центру, пізніше перетвореного на Всеросійський науково-дослідний інститут експериментальної фізики (ВНДІЕФ), нині Російський федеральний ядерний центр – ВНДІЕФ.
Місто розташоване приблизно 400 км на схід від Москви на місці колишнього Саровського монастиря, і до початку ядерного проєкту його назва — Саров — була повністю прихована.
Під час холодної війни населений пункт і сам центр досліджень були у режимі суворої секретності, а назва «Арзамас-16» була адміністративним кодом-шифром, щоб приховати реальне місце розташування від сторонніх. Інформація про його існування не була відкрита до 1994 року.
Найменування та секретні коди
Для приховання справжнього місцезнаходження таких об’єктів містам давали кодові назви за принципом «найближче велике місто + номер поштової скриньки». Такі номери не завжди відповідали реальним відстаням та могли змінюватися. Саров у різні періоди називали:
- Арзамас-75 — кодова назва в 1950-60-х роках, яка містила номер, умовно пов’язаний із містом Арзамас (хоча число не мало великого сенсу, і така назва зазнавала критики)
- Арзамас-16 — пізніша кодова назва, яку місто носило більшу частину часу до 1991 року
- Інші тимчасові позначення включали Горький-130, Москва-300 та інші, які використовувалися в різні роки для додаткового заплутування інформації .
Ці назви не були офіційними географічними назвами для широкого загалу і використовувалися в рамках секретної адміністративної системи.
Роль у радянській ядерній програмі
Арзамас-16 став серцем радянського ядерного проєкту: саме тут розробляли першу радянську атомну бомбу RDS-1, що була успішно випробувана 29 серпня 1949 року, а також подальші ядерні та термоядерні заряди, зокрема перший термоядерний заряд RDS-6S у 1953 році та інші потужні системи.
Це був радянський еквівалент американського Лос-Аламоса, і через це його інколи називали неофіційно «Російський Лос-Аламос» або «Los Arzamas».
Центр відповідав не лише за проєктування боєприпасів, але й за концептуальні й теоретичні розробки, експериментальні випробування з експлозивами та фізику ядерних процесів.
Структура та діяльність інституту
З розвитком програми у центрі створили кілька наукових підрозділів, включно з інститутами теоретичної і математичної фізики, фізики вибухів, ядерної та радіаційної фізики, а також лабораторіями лазерних і електрофізичних досліджень.
Арзамас-16 здійснював комплексну підтримку всього життєвого циклу ядерної зброї — від концепції й розробки до серійного складання, тестування й, при потребі, утилізації.
У 1992 році центр отримав нинішній статус Російського федерального ядерного центру, і з того часу продовжує функціонувати як головний науково-технічний центр ядерного арсеналу Росії.
Соціально-територіальний контекст
Внаслідок секретності місто було закритим адміністративно-територіальним утворенням (ЗАТО), і повноцінна інформація про нього з’явилась у відкритих джерелах лише після розпаду СРСР. Життя у такому місті передбачало суворі вимоги до допуску, проживання і роботи для працівників і їхніх сімей.
Після 1991 року місто тимчасово мало назви Кремльов (Kremlyov) і лише 1995 року повернуло свою історичну назву Саров.
Важливість і спадок
Арзамас-16 зіграв вирішальну роль у забезпеченні ядерного паритету під час холодної війни і в становленні радянського ядерного щита, дозволивши СРСР подолати монополію США на атомну зброю.
Його наукові доробки сприяли не лише військовим, але й мирним застосуванням ядерних технологій — випробуванням у промислових і сільськогосподарських задачах, зокрема для гасіння газових фонтанів або підвищення видобутку корисних копалин.
Відомі інциденти
У 1963 році у центрі стався критичний інцидент із перевищенням критичності під час експерименту зі збіркою елементів ядерного випробування, що призвело до опромінення двох співробітників.