Arado Ar 68 — один із перших бойових літаків повітряної реконструктрукції німецької авіації міжвоєнного періоду. Розроблений компанією Arado Flugzeugwerke у 1930‑х роках, цей біплан став одним із останніх серійних винищувачів з таким криловим літальним апаратом у німецькому флоті. Він вступив на озброєння Люфтваффе, брав участь у громадянській війні в Іспанії, а пізніше використовувався як тренувальний чи нічний винищувач, коли його вже витіснили більш сучасні літаки.
Незважаючи на біпланну конфігурацію (двокрилий літак), яка в період 1930‑х вже поступалася монопланам у швидкості та висоті, Ar 68 демонстрував добру керованість і міг бути конкурентом для попередніх моделей. Проте з розвитком авіації його роль стрімко змінювалася — від бойового до тренувального літака.
Історія розробки
Проектування Ar 68 велося у контексті відновлення німецької військової авіації після прихованого скасування обмежень Версальського договору. Компанія Arado, маючи досвід у проєктах цивільної авіації, взялася за бойовий літак.
Перший політ прототипу відбувся приблизно 1933–1934 року (деякі джерела вказують на листопад 1933 року). На початку використовували двигуни BMW VI (рідинноохолоджуваний, V‑образний двенадцятициліндровий), але через недостатній тиск на висоті та незадовільні характеристики було введено варіанти з двигунами Junkers Jumo 210.
У серійному виробництві Ar 68 випускався приблизно з 1936 до 1938 року. Загалом виготовлено близько 514 літаків.
Компанії виробники включали заводи Arado в Warnemünde та в Бранденбурзі.
Конструкція
Загальна схема
Ar 68 — одномісний біплан із фіксованим шасі. Фюзеляж мав каркас із сталевих труб, обшивку з полотна й металевих панелей в передній частині. Крила — дерев’яна конструкція з полотняним або шпонованим обшиванням.
Стабілізатори керування й кермові поверхні були динамічно врівноважені, щоб зменшити кермове навантаження.
Шасі було нерухомим, з ковпаками над колесами для аеродинамічного зменшення опору.
Кокпіт відкритий (у серійних варіантах), із мінімальним захистом пілота.
Варіанти й модифікації
Існували кілька прототипів (Ar 68 V1, V2, V3, V4, V5) та серійні версії: Ar 68E, Ar 68F, Ar 68G і один прототип Ar 68H.
- Ar 68E — одна з основних серійних версій із двигуном Jumo 210, який забезпечував кращу продуктивність на висоті.
- Ar 68F — тимчасова версія з двигуном BMW VI, використовувалася, коли Jumo 210 був у дефіциті.
- Ar 68G — модифікація з посиленою версією BMW VI, але не так широко використовувалася.
- Ar 68H — експериментальний єдиний прототип з радіальним двигуном BMW 132 та закритим кокпітом; цей варіант лишився одиничним.
Технічні характеристики
Нижче наведені характеристика для варіанта Ar 68E‑1 (одна з типових серійних версій), зібрані з кількох джерел.
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Екіпаж | 1 пілот |
| Довжина | ~ 9,40–9,50 м |
| Розмах крил | ~ 11,00–11,58 м |
| Висота | ~ 3,28–3,30 м |
| Площа крил | ~ 27,30 м² |
| Порожня вага | ~ 1 500–1 840 кг (для Ar 68E‑1) |
| Максимальна злітна вага | ~ 2 000–2 475 кг |
| Двигун | 1 × Junkers Jumo 210 (варіанти) або BMW VI (у ранніх/тимчасових модифікаціях) |
| Потужність двигуна | ≈ 610 к.с. (для Jumo) або ~ 670 к.с. (для BMW VI) |
| Максимальна швидкість | ~ 305–310 км/год на рівні моря |
| Дальність польоту | ~ 415 км |
| Практична стеля | ~ 8 100 м |
| Озброєння | 2 × 7,92 мм кулемети MG 17 |
| Бомбове навантаження | до 6 × 50 кг на підвісах (зовнішні підвісні точки) |
Бойове застосування та служба
Вступ на службу
Ar 68 офіційно прийнятий на озброєння німецької Люфтваффе приблизно в 1936 році. Декілька перших одиниць були розгорнуті в прусському регіоні (Східна Пруссія) як частина формування винищувальних ескадр (Jagdgeschwader).
Іспанська громадянська війна
Декілька Ar 68 були направлені до Іспанії в межах Контрольно-легіону (Condor Legion), де використовувалися для випробувань та бойових дій на боці франкістів. Там вони зіткнулися з радянськими літаками (зокрема з Полікарповим І‑16), і виявилося, що в деяких випадках за швидкістю та бойовими параметрами Ar 68 поступався супернику.
В Іспанії Ar 68 використовувався також як нічний винищувач у деяких випадках.
Подальша служба
На кінець 1930‑х років Ar 68 став застарілим як бойовий винищувач через поява потужніших монопланів, таких як Messerschmitt Bf 109.
Починаючи з 1938–1939 років, Ar 68 став використовуватися як тренувальний винищувач (для підготовки пілотів) та для випробувань.
Деякі літаки продовжували службу як нічні винищувачі (з модифікаціями — глушниками викидів, темними камуфляжами тощо) до початку Другої світової війни.
За деякими джерелами, окремі одиниці Ar 68 залишались в експлуатації до 1944 року як навчальні літаки.
Оцінка успіхів і обмежень
Переваги
- Добра керованість і маневреність, притаманна конструкції біплана
- Можливість оснащення різними типами двигунів у різних модифікаціях
- Відносна простота конструкції й експлуатації
Недоліки
- Низька швидкість порівняно з більш сучасними монопланами
- Обмежена висотна ефективність (залежно від двигуна)
- Вразливість через відкритий кокпіт і нерухоме шасі
- Застарілість в умовах швидкого розвитку авіаційної техніки наприкінці 1930‑х
Коли з’явились винищувачі з монопланною схемою та закритим кокпітом, Ar 68 вже не міг конкурувати на рівні фронтових літаків, тому був переведений до тренувальних частин.