Танк Char 2C — це надважкий танк, розроблений у Франції під час Першої світової війни, хоча він не встиг взяти участь у бойових діях. Ідея створення цього танка виникла наприкінці війни, коли французька армія потребувала потужного озброєння для підтримки великих наступальних операцій, запланованих на 1919 рік.
Char 2C, також відомий як FCM 2C, був спроектований для того, щоб долати траншеї шириною 5,20 метра — ширина шлюзів північних французьких каналів — і знищувати ворожі укріплення без потреби в артилерійській підтримці.
Після не дуже вдалих експериментів з танками CA-1 Шнейдер і Сен-Шамон, французьке міністерство озброєнь у 1916-1917 роках дійшло висновку про необхідність розробки нових бойових машин. На той час уже існував успішний легкий танк Рено FT-17, який став першим танком класичного дизайну з баштовим розміщенням озброєння, однак він не відповідав вимогам для прориву укріплень.
В результаті міністерство замовило три прототипи надважкого танка у кораблебудівної фірми FCM:
- FCM 1A — “легкий” важкий танк вагою близько 30 тонн, оснащений 75-мм гарматою та приводився в дію двома 200-сильними двигунами «Рено».
- FCM 1B — 45-тонний танк довжиною 7,39 метра, озброєний 75-мм гарматою та двома кулеметами, з новим 380-сильним двигуном та гідравлічною трансмісією.
- FCM 1C — 62-тонний танк довжиною 9,31 метра, обладнаний 75-мм гарматою та чотирма кулеметами, що приводився в рух чотирма 110-сильними моторами з електричною трансмісією.
Перший прототип танка був представлений 20 грудня 1917 року, а випробування проходили 21 і 22 грудня в Ла-Сейн-сюр-Мер. Британські та американські спостерігачі були вражені футуристичним дизайном FCM 1A, який зміг долати траншеї шириною 3,5 метра і підніматися по стінах висотою до 90 см. Він також демонстрував хороші результати у пересуванні через кратери та зламуванні дерев. Проте, незважаючи на свої переваги, танком було важко керувати через його довжину та конструктивні особливості гусениць.
Перші бойові випробування відбулися 5 і 7 лютого 1918 року, під час яких технічний відділ Особливої артилерії визнав FCM 1A потужною бойовою машиною, здатною вплинути на моральний стан ворога. Однак виробництво важчої версії танка «C» вимагало розробки нового прототипу, що призвело до значних затримок.
До завершення Першої світової війни жоден танк не був завершений. Спочатку замовлення на виробництво Char 2C було скасовано, але, незважаючи на закінчення бойових дій, зберігся політичний тиск на розробку нових проектів важких танків через надлишок виробничих потужностей у важкій промисловості.
В результаті в 1921 році було побудовано 10 екземплярів танка, які модернізували до 1923 року. Бойова маса повністю спорядженого Char 2C становила 69 тонн, що було зумовлено товстою бронею (від 22 до 45 мм) і великими розмірами. Довжина корпусу перевищувала 12 метрів, а танк мав два бойових відсіки: один спереду з тримісною баштою і 75-мм гарматою, а інший з кулеметом. Додатково на лобовій частині танка розміщувались три 8-мм кулемети.
Два бойових відсіки були з’єднані машинним відділенням, де працювали два двигуни потужністю 200 (або 250) к.с., кожен з яких приводив в дію одну гусеницю. Максимальна швидкість танка становила 15 км/год, а паливні баки загальною ємністю 1260 літрів забезпечували запас ходу 150 км. Екіпаж складався з 12 осіб, включаючи водія, командира, заряджаючого, навідника, чотирьох кулеметників, механіка, електрика та їхніх помічників.
Під час мобілізації в 1939 році всі танки Char 2C були модернізовані, незважаючи на те, що вони стали застарілими. Вони були сформовані в 51-й бронетанковий батальйон з бічними номерами від 90 до 99. У рамках пропаганди кожен танк отримав назву на честь одного з регіонів Франції, наприклад, Пуату, Прованс, Пікардія та інші.
Оскільки ці танки не мали практичного бойового значення, їх використовували переважно для пропаганди. Вони не брали участі в боях, але часто з’являлися в кінофільмах та на різних шоу. Після вторгнення німецької армії до Франції було вирішено перешкодити німцям заволодіти цими машинами, тому танки були відправлені на південь країни. Проте поїзд з ними піддався обстрілу, що призвело до їх знищення. За іншими даними, танки були знищені німецькими штурмовиками безпосередньо на залізничних платформах після капітуляції Франції.
Однак один з танків, «Шампань», був захоплений німцями в майже неушкодженому стані та відправлений до Берліна як трофей. У 1948 році він зник, і наразі є припущення, що танк може бути в бронетанковому музеї в Кубинці.
Сподіваюся, переписаний текст вам сподобався! Якщо потрібно внести ще якісь зміни, дайте знати.