Ядерна боєголовка Mark 18 (Mk 18) — американська ядерна бомба імплозійного типу з високим енергетичним виходом, розроблена на початку 1950-х років і відома як найпотужніша чисто ядерна (fission) бомба, коли-небудь створена США. Вона була проміжним етапом між ранніми атомними бомбами та масовим переходом до термоядерної зброї в період холодної війни.
Історія створення
Mark 18 була розроблена в межах американської програми вдосконалення ядерного озброєння після Манхеттенського проєкту.
Її створення пов’язують із прагненням:
- максимізувати потужність ядерного вибуху без переходу до термоядерної схеми
- підвищити ефективність використання високозбагаченого урану
- створити “надпотужну” бомбу класу fission
Випробування відбулося в межах серії Operation Ivy, зокрема тесту Ivy King (1952 рік), який став єдиним повноцінним випробуванням цієї конструкції.
Конструкція та принцип дії
Mark 18 була імплозійною ядерною бомбою, але з екстремально великим обсягом ядерного матеріалу.
Особливості конструкції:
- використання високозбагаченого урану (HEU) як основного пального
- складна багатоточкова система підриву (до 92 точок ініціації)
- значна маса критичного матеріалу (кілька критичних мас у середині заряду)
Принцип роботи:
- синхронний вибух вибухових лінз
- сферичне стискання уранового ядра
- перехід у надкритичний стан
- неконтрольована ланцюгова реакція поділу
На відміну від термоядерних боєприпасів, Mark 18 не використовувала синтез — лише поділ ядер (ядерна реакція поділу).
Технічні характеристики
- Тип: імплозійна ядерна бомба (fission)
- Ядерний матеріал: високозбагачений уран (~60 кг і більше)
- Потужність: приблизно 500 кілотонн ТНТ
- Маса: оцінюється у кілька тонн
- Клас: стратегічна авіаційна бомба
На момент створення це була найпотужніша чисто ядерна бомба в арсеналі США.
Засоби доставки
Mark 18 призначалася для стратегічних бомбардувальників США, зокрема:
- B-36 Peacemaker
- B-47 Stratojet
- ранні модифікації важких бомбардувальників
Через велику масу вона не підходила для тактичного застосування.
Випробування Ivy King
Єдине випробування Mark 18 відбулося 16 листопада 1952 року на атолі Enewetak у Тихому океані. Тест пройшов успішно та підтвердив заявлену потужність близько 500 кілотонн.
Це стало одним із найпотужніших вибухів чисто ядерного (не термоядерного) типу в історії США.
Виробництво та розгортання
Було виготовлено приблизно 90 одиниць Mark 18, які короткий час перебували на озброєнні США з 1953 року.
Особливості експлуатації:
- висока небезпека через велику кількість урану
- складні вимоги до зберігання
- обмежений термін служби
Проблеми безпеки
Mark 18 вважалася потенційно небезпечною навіть у неактивному стані через:
- дуже велику масу критичного матеріалу
- ризик часткового ядерного вибуху при аварії
- складність систем безпеки раннього покоління
Це зробило її проблемною для довготривалого зберігання.
Зняття з озброєння
У 1956 році всі Mark 18 були зняті з експлуатації або переобладнані у менш потужні варіанти (похідні від Mark 6).
Причини:
- швидкий розвиток термоядерної зброї
- краща ефективність водневих бомб
- логістична складність
Значення в історії
Mark 18 має особливе місце в історії ядерної зброї:
- стала вершиною розвитку чисто ядерних (fission) боєприпасів
- показала межу ефективності уранових імплозійних конструкцій
- прискорила перехід до термоядерних систем
- була останнім “гігантом” серед атомних бомб до ери мегатонних зарядів