W69 — тактико‑стратегічна термоядерна боєголовка Сполучених Штатів, призначена головним чином для тактичних носіїв повітряного базування. Вона була основним боєприпасом для крилатої ракети AGM‑69 SRAM (Short‑Range Attack Missile), яка стояла на озброєнні ВПС США в часи холодної війни. W69 — приклад покоління боєголовок 1960–1970‑х років, розроблених для поєднання відносно великої потужності з компактними габаритами й масою, придатними для носіїв високої маневреності і внутрішніх відсіків бомбардувальників.
Розробка та призначення
W69 було розроблено в межах програми озброєння ВПС США кінця 1960‑х — початку 1970‑х як боєголовка для малого й середнього радіусу дії крилатих ракет, призначених для прориву противника в умовах високого ППО. Основні цілі — тактичне ураження високовартісних наземних об’єктів і підтримка стратегії ядерного стримування шляхом забезпечення можливості швидкого локального ядерного удару з повітря.
AGM‑69 SRAM (ракета) почала надходити на озброєння кінця 1960‑х — початку 1970‑х; відповідно W69 використовувалася в практичній експлуатації приблизно з початку 1970‑х до початку 1990‑х років. Відправною точкою виведення з експлуатації стали програмні рішення про виведення носіїв (декілька поколінь бомбардувальників) і завершення служби самих ракет; остаточне розбирання боєголовок проводилося пізніше в рамках програми утилізації ядерних боєприпасів.
Конструктивні та технічні характеристики (узагальнено)
У відкритих джерелах деталі конструкції W69 частково засекречені; тим не менш у професійних оглядах і відкритій літературі зазвичай згадуються такі характеристики (орієнтовно):
- Тип: термоядерна (багатоступенева) боєголовка з елементами підсилення/підживлення (boosted/thermonuclear design).
- Призначення носія: призначена для уніфікованого встановлення в бойовій частині крилатої ракети AGM‑69 SRAM.
- Потужність (заявлена / оцінна): у відкритих джерелах часто наводиться орієнтовна величина ~170 кт (кілотонн) еквіваленту тротилу. Зустрічаються й інші оцінки — від приблизно 100 кт до 200 кт — залежно від джерела; тому точна номінальна потужність у довідниках інколи варіює.
- Габарити і маса: призначена для компактного розміщення в бойовій головці ракети — тобто відносно невеликі розміри і маса порівняно зі стратегічними БЧ. Більш точні цифри (довжина, діаметр, маса) у відкритому доступі не завжди вказуються або різняться за джерелами; деякі відкриті оцінки дають масу в декількасот кілограмів (орієнтовно від ~200 до ~400 кг), проте ці оцінки слід вважати приблизними.
- Тип підривника: контакті/безконтактні та можливість віддаленого підриву за програмованою траєкторією; боєголовки подібного класу обладнувалися відповідними електронними системами безпеки й системами ініціації.
- Технологічні особливості: застосування більш компактних термоядерних компонентів і вдосконаленої системи підживлення (boosting) для забезпечення стабільного КД (клік‑добору) при менших габаритах; підвищена стійкість до зовнішніх факторів.
Зверніть увагу: через секретність програм детальні конструктивні рішення (точна архітектура первинного/вторинного ступенів, матеріали, склад детонуючих/ініцювальних систем) зазвичай недоступні у відкритих джерелах.
Експлуатація та застосування
- Носій: AGM‑69A SRAM (Short‑Range Attack Missile) — британських носіїв для W69 не було; основними операторами були ВПС США. Ракети встановлювалися на стратегічних і тактичних бомбардувальниках (зокрема носії типу B‑52, а згодом і на інші платформи).
- Час служби: W69 експлуатувалася переважно в 1970‑1990‑х роках. Ракетний комплекс AGM‑69 був виведений зі служби починаючи з кінця 1980‑х — початку 1990‑х, а процес демонтажу/утилізації боєголовок продовжувався далі за планами безпеки й екологічними нормами.
- Тактичне призначення: ураження захищених об’єктів противника, знищення концентрацій військ, парогородні (централізовані) цілі на театрі бойових дій; підтримка стратегії стримування та опцій тактичного використання ядерної зброї з повітря.
- Політика та контроль: поводження з W69, як і з іншими ядерними боєголовками США, регулювалося внутрішніми нормами Міністерства енергетики США (DOE) і Міністерства оборони (DoD), включаючи програми контрольованого розбирання й утилізації через об’єкти типу Pantex (складка/демонтаж) та інші схеми переробки радіоактивних матеріалів.
Зняття з експлуатації та утилізація
Після рішення США про виведення ракети AGM‑69 із служби покроково здійснювався демонтаж ракет і вивезення боєголовок для конверсії/утилізації. Утилізація ядерного матеріалу та самих конструкцій виконувалася в спеціалізованих установах з дотриманням стандартів ядерної безпеки, контролю радіоактивних відходів і екологічних норм. У відкритих джерелах згадується, що більшість W69 була розібрана й утилізована в 1990‑х — на початку 2000‑х років.