Авіасалон у британському Фарнборо 1978 року став однією з найважливіших подій світової авіації другої половини XX століття. Саме тут широкій міжнародній аудиторії були вперше або майже одночасно продемонстровані одразу кілька бойових літаків нового покоління, які визначили розвиток військової авіації країн НАТО на наступні десятиліття.
Особливу увагу привернули перший публічний показ палубного винищувача BAe Sea Harrier FRS.1, дебют французького Dassault Mirage 2000, демонстраційні польоти Harrier GR.3, SEPECAT Jaguar та нового багатоцільового літака Panavia Tornado. Авіасалон також запам’ятався унікальною демонстрацією короткого зльоту Harrier із спеціально побудованого трампліна, що стало справжньою сенсацією серед військових фахівців і авіаційної преси.
Авіасалон у Фарнборо 1978 року
Виставка проходила з 3 по 10 вересня 1978 року на аеродромі Фарнборо в графстві Гемпшир. Саме цього року захід офіційно отримав назву Farnborough International Airshow, що підкреслювало його міжнародний статус та дедалі більшу роль у світовій авіаційній промисловості.
На відміну від попередніх років, експозиція мала виразний європейський характер. Через політичні рішення адміністрації США участь американської військової авіації була мінімальною. Це дозволило британським, французьким та міжнародним виробникам опинитися у центрі уваги. Особливо активно свої нові програми демонстрували British Aerospace, Dassault-Breguet, Panavia, SEPECAT та Airbus.
Для військових експертів салон став своєрідною демонстрацією переходу від літаків другого покоління до абсолютно нової епохи багатоцільових бойових машин із цифровими системами управління, високоточним озброєнням та сучасною авіонікою.
Особливості льотної програми
Льотна програма 1978 року істотно відрізнялася від попередніх авіасалонів. Організатори зробили ставку не лише на видовищність, а й на демонстрацію реальних бойових можливостей нових літаків.
Головною інженерною новинкою став спеціально побудований 15-градусний трамплін (ski-jump). Його спорудили безпосередньо на льотному полі для демонстрації переваг літаків сімейства Harrier із коротким зльотом. До цього подібні конструкції використовувалися лише під час експериментальних випробувань Королівського флоту Великої Британії.
Демонстраційні польоти виконувалися двічі на день. Спочатку з трампліна стартував двомісний Harrier T.52, після чого аналогічний зліт здійснював новітній Sea Harrier FRS.1. Для більшості глядачів саме цей момент став кульмінацією всього авіасалону. Літак буквально «вистрілював» угору після короткого розбігу, демонструючи принципово нову концепцію експлуатації палубної авіації.
Не менш ефектною була демонстрація Harrier GR.3 із максимально можливим бойовим навантаженням. Вона переконливо показала, що використання трампліна дозволяє літаку виконувати короткий зліт навіть із великою масою пального та озброєння. Саме цей досвід згодом ліг в основу експлуатації авіаносців типу Invincible.
Крім винищувачів, програму прикрашали польоти цивільного Airbus A300B, який демонстрував надзвичайно енергійний пілотаж для широкофюзеляжного пасажирського літака, підкреслюючи високі аеродинамічні характеристики нової машини.
Sea Harrier FRS.1 — головна прем’єра виставки
Безперечно, центральною подією авіасалону стала перша публічна демонстрація BAe Sea Harrier FRS.1.
Перший політ літака відбувся лише 21 серпня 1978 року, тобто менш ніж за два тижні до відкриття авіасалону. Фактично до початку виставки дослідний екземпляр ще проходив завершальне фарбування та передполітну підготовку. Це робить його дебют у Фарнборо одним із найшвидших переходів від першого польоту до міжнародної демонстрації в історії британської авіації.
Пілотував літак легендарний льотчик-випробувач Джон Фарлі, який стояв біля витоків усієї програми Harrier. Саме він виконав знаменитий старт із трампліна, що став символом виставки 1978 року.
Sea Harrier був створений спеціально для Королівського військово-морського флоту Великої Британії. На відміну від сухопутних Harrier, він отримав:
- радіолокаційну станцію Blue Fox;
- посилену конструкцію планера;
- антикорозійний захист;
- нову передню частину фюзеляжу;
- можливість застосування керованих ракет класу «повітря—повітря».
Саме ця машина через чотири роки стане одним із головних факторів британської перемоги у Фолклендській війні.
У Фарнборо літак демонстрував короткий розбіг, різкий набір висоти, зависання, польоти на мінімальній швидкості та миттєвий перехід до горизонтального польоту. Подібних можливостей тоді не міг показати жоден інший винищувач світу.
Harrier GR.3 — кульмінація розвитку сухопутного Harrier
Поки Sea Harrier лише розпочинав свій шлях до бойової служби, Harrier GR.3 вже вважався одним із найефективніших літаків безпосередньої авіаційної підтримки у світі. Саме ця машина стала основою ударної авіації Королівських військово-повітряних сил Великої Британії наприкінці 1970-х років і використовувалася як демонстратор можливостей концепції V/STOL (Vertical/Short Take-Off and Landing — вертикальний або укорочений зліт і посадка).
На авіасалоні 1978 року Harrier GR.3 виконував програму, яка суттєво відрізнялася від традиційного вищого пілотажу винищувачів. Головний акцент робився не на швидкості, а на унікальній маневреності літака на малих висотах і здатності діяти з мінімально підготовлених майданчиків.
Найбільший інтерес викликала демонстрація короткого зльоту зі спеціально побудованого трампліна. Після розбігу довжиною лише кілька десятків метрів літак буквально «перестрибував» край конструкції й одразу переходив у стрімкий набір висоти. Для військових делегацій це стало практичним підтвердженням того, що Harrier здатний злітати з кораблів, польових аеродромів або коротких злітно-посадкових смуг із повним бойовим навантаженням.
Під час польоту льотчик демонстрував зависання, польоти назад, бокове переміщення, поворот майже на місці, а також так званий VIFF (Vectoring In Forward Flight) — зміну напряму реактивної тяги під час польоту для різкого зменшення швидкості та зміни траєкторії. На той час жоден серійний бойовий літак світу не міг виконувати подібні маневри.
Harrier GR.3 став останньою та найрозвиненішою модифікацією першого покоління Harrier. Він оснащувався турбореактивним двигуном Rolls-Royce Pegasus Mk.103 із поворотними соплами, лазерним далекоміром у носовій частині та модернізованою навігаційною системою. Бойове навантаження перевищувало 3 тонни й включало некеровані ракети, авіабомби, касетні боєприпаси, гарматні контейнери ADEN калібру 30 мм та керовані ракети.
Саме GR.3 став останнім представником раннього покоління Harrier перед появою значно глибше модернізованого Harrier II.
Dassault Mirage 2000 — французький винищувач нового покоління
Однією з головних міжнародних сенсацій Фарнборо став дебют Dassault Mirage 2000. Літак здійснив перший політ лише 10 березня 1978 року, а вже через кілька місяців французька компанія Dassault вирішила показати його світовій авіаційній спільноті.
Для французької авіаційної промисловості Mirage 2000 мав надзвичайно важливе значення. Він створювався як наступник Mirage III та Mirage F1 і став першим французьким винищувачем четвертого покоління.
На відміну від більшості конкурентів, французькі конструктори залишилися вірними безхвостій схемі «дельта», але поєднали її із сучасною електродистанційною системою керування (Fly-by-Wire). Саме цифрова система управління зробила можливим використання аеродинамічно нестійкої конфігурації, що забезпечувала значно кращу маневреність порівняно з попередніми літаками.
У Фарнборо Mirage 2000 виконував порівняно стриману демонстраційну програму, оскільки літак ще проходив випробування. Проте навіть цього вистачило, щоб привернути увагу потенційних іноземних замовників.
Особливо вражали:
- висока швидкість набору висоти;
- великий кут атаки;
- надзвичайно плавні переходи між режимами польоту;
- чудова керованість на малих швидкостях.
Після завершення демонстрації багато оглядачів зазначали, що Франція фактично першою серед європейських країн представила повністю новий винищувач четвертого покоління.
У наступні десятиліття Mirage 2000 став одним із найуспішніших експортних літаків Європи. Його придбали Індія, Єгипет, Греція, Об’єднані Арабські Емірати, Тайвань, Катар та ще низка держав.
SEPECAT Jaguar — універсальний ударний літак НАТО
Ще одним важливим учасником льотної програми був SEPECAT Jaguar — спільний британсько-французький проєкт компаній British Aircraft Corporation і Breguet.
На відміну від Harrier, Jaguar створювався не як літак короткого зльоту, а як швидкісний тактичний ударний винищувач для прориву систем протиповітряної оборони противника.
На авіасалоні екіпаж демонстрував типову бойову програму:
- швидкісний прохід на малій висоті;
- інтенсивний набір висоти;
- круті віражі з великим перевантаженням;
- стрімке пікірування;
- імітацію атаки наземної цілі.
Jaguar був одним із перших європейських літаків, створених із самого початку для польотів на надмалих висотах. Польоти зі швидкістю понад 900 км/год лише за кілька десятків метрів над землею дозволяли уникати виявлення радарами та підвищували шанси на прорив протиповітряної оборони.
Літак оснащувався двома турбореактивними двигунами Rolls-Royce/Turbomeca Adour, мав бойове навантаження понад 4,5 тонни та міг застосовувати широкий спектр озброєння — від звичайних авіабомб до керованих ракет AS-30L і протикорабельних ракет.
Jaguar швидко здобув репутацію надзвичайно надійної машини, яка успішно використовувалася під час війни в Перській затоці, конфліктів в Африці та багатьох інших операцій.
Panavia Tornado — новий стандарт багатоцільового бойового літака
Без перебільшення, однією з найбільш очікуваних машин авіасалону став Panavia Tornado.
Програма Tornado була найбільшим спільним військово-авіаційним проєктом Західної Європи. У її реалізації брали участь Велика Британія, Федеративна Республіка Німеччина та Італія.
Перший політ дослідного літака відбувся ще у 1974 році, але саме до 1978 року випробування досягли такого рівня, що літак можна було впевнено демонструвати міжнародній аудиторії.
Основною особливістю Tornado стало використання крила змінної стрілоподібності.
Під час польоту пілоти змінювали кут стрілоподібності просто в повітрі:
- мінімальна стрілоподібність забезпечувала чудові характеристики під час зльоту та посадки;
- середнє положення використовувалося для крейсерського польоту;
- максимальна стрілоподібність дозволяла виконувати надзвуковий політ і проривати ППО на великій швидкості.
Саме можливість спостерігати роботу механізму зміни геометрії крила в реальному польоті стала однією з найбільш видовищних частин демонстраційної програми.
Крім того, Tornado демонстрував:
- дуже швидкий набір висоти;
- польоти на надмалих висотах;
- високу швидкість проходу;
- виняткову стійкість під час маневрування.
Фахівці відзначали надзвичайно високий рівень автоматизації літака. Tornado став одним із перших бойових літаків Європи, де цифрові системи управління польотом, навігації та атаки працювали як єдиний комплекс.
У перспективі саме Tornado мав стати основною ударною платформою НАТО в Європі, замінивши одразу кілька типів бойових літаків.
Реакція авіаційної спільноти
Авіасалон у Фарнборо 1978 року викликав значний резонанс серед військових аналітиків, виробників авіаційної техніки та представників оборонних відомств. Провідні спеціалізовані видання, зокрема Flight International, Aviation Week & Space Technology та Interavia, відзначали, що виставка продемонструвала початок якісно нового етапу розвитку бойової авіації.
На відміну від салонів початку 1970-х років, де домінували модернізовані літаки третього покоління, у 1978 році головними експонатами стали машини, що втілювали нові технологічні підходи:
- цифрові системи керування польотом;
- багатофункціональна авіоніка;
- широке використання композитних матеріалів;
- інтеграція високоточного озброєння;
- підвищена автоматизація роботи екіпажу.
Фахівці також звернули увагу на те, що практично всі представлені літаки створювалися вже не для одного вузького завдання, а як універсальні бойові платформи, здатні виконувати кілька типів місій без суттєвої перебудови конструкції.
Інші визначні експонати авіасалону
Попри те що найбільшу увагу привертали Sea Harrier, Mirage 2000 та Tornado, експозиція 1978 року була набагато ширшою.
Однією з головних цивільних новинок став Airbus A300B. На той момент європейський широкофюзеляжний авіалайнер лише починав завойовувати світовий ринок. Демонстраційні польоти вражали незвичною для літака такого класу маневреністю та короткою дистанцією зльоту.
Не менший інтерес викликали:
- Hawker Siddeley Hawk — новий реактивний навчально-бойовий літак RAF;
- Westland Lynx — перспективний багатоцільовий вертоліт із рекордними льотними характеристиками;
- транспортні літаки C-130 Hercules та Transall C-160;
- патрульний літак BAe Nimrod;
- винищувач McDonnell Douglas F-4 Phantom II у складі Королівських ВПС.
Особливістю експозиції стало те, що відвідувачі могли спостерігати практично весь спектр сучасної авіаційної техніки — від навчальних літаків до стратегічних транспортників і новітніх бойових машин.
Порівняння головних учасників льотної програми
П’ять літаків, які стали символами Фарнборо-1978, представляли різні концепції розвитку військової авіації.
Sea Harrier FRS.1 був спеціалізованим палубним винищувачем короткого зльоту і вертикальної посадки. Його головною перевагою стала можливість базування на легких авіаносцях без використання катапульт.
Harrier GR.3 залишався найефективнішим літаком безпосередньої підтримки військ у Західній Європі. Він міг діяти з польових майданчиків, автомобільних доріг і тимчасових аеродромів, що значно підвищувало його живучість у разі масштабної війни.
Mirage 2000 став демонстрацією французької школи авіабудування. Він поєднував класичну схему «безхвоста дельта» із цифровою системою Fly-by-Wire, що забезпечувало високі льотні характеристики без використання крила змінної геометрії.
SEPECAT Jaguar демонстрував інший підхід — максимальну ефективність ударного літака для польотів на надмалих висотах. Простота конструкції та висока надійність зробили його одним із найуспішніших європейських бойових літаків свого часу.
Panavia Tornado являв собою найбільш технологічно складну машину виставки. Завдяки крилу змінної стрілоподібності, двом потужним двигунам і сучасній електроніці він поєднував функції винищувача, ударного літака та літака прориву протиповітряної оборони.
Основні технічні характеристики
Sea Harrier FRS.1
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Екіпаж | 1 |
| Довжина | 14,1 м |
| Розмах крила | 7,7 м |
| Максимальна швидкість | близько 1 190 км/год |
| Практична стеля | понад 15 000 м |
| Бойовий радіус | до 740 км |
| Двигун | Rolls-Royce Pegasus Mk.104 |
Harrier GR.3
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Екіпаж | 1 |
| Максимальна швидкість | близько 1 180 км/год |
| Практична стеля | понад 15 000 м |
| Максимальна бойова маса | близько 11 300 кг |
| Бойове навантаження | понад 3 000 кг |
| Двигун | Rolls-Royce Pegasus Mk.103 |
Dassault Mirage 2000
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Екіпаж | 1 |
| Максимальна швидкість | понад 2 300 км/год (М=2,2) |
| Практична стеля | близько 18 000 м |
| Бойовий радіус | понад 1 500 км |
| Двигун | SNECMA M53 |
SEPECAT Jaguar
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Екіпаж | 1 або 2 |
| Максимальна швидкість | понад 1 690 км/год |
| Практична стеля | понад 14 000 м |
| Максимальне бойове навантаження | близько 4 700 кг |
| Двигуни | 2 × Rolls-Royce/Turbomeca Adour |
Panavia Tornado IDS
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Екіпаж | 2 |
| Максимальна швидкість | понад 2 400 км/год |
| Практична стеля | близько 15 000 м |
| Максимальне бойове навантаження | до 9 000 кг |
| Двигуни | 2 × Turbo-Union RB199 |
Історичне значення авіасалону
З історичної точки зору Фарнборо-1978 став своєрідною точкою відліку для нового покоління європейської бойової авіації. Саме тут одночасно були представлені три різні концепції розвитку винищувачів:
- літаки вертикального та короткого зльоту (Harrier і Sea Harrier);
- класичні багатоцільові винищувачі з цифровою системою керування (Mirage 2000);
- важкі багатоцільові літаки зі змінною геометрією крила (Panavia Tornado).
Кожна з цих концепцій згодом довела свою ефективність у реальних бойових умовах. Sea Harrier став символом Фолклендської війни 1982 року. Tornado активно застосовувався під час операції «Буря в пустелі», на Балканах, в Афганістані та Іраку. Mirage 2000 протягом десятиліть залишався основним винищувачем Повітряно-космічних сил Франції та успішно експортувався до багатьох країн світу. Jaguar, своєю чергою, відзначився високою надійністю в численних бойових кампаніях у Європі, Африці та на Близькому Сході.
Авіасалон у Фарнборо 1978 року став не просто демонстрацією нової авіаційної техніки, а своєрідною презентацією майбутнього військової авіації НАТО. Саме тут світ уперше побачив Sea Harrier, познайомився з французьким Mirage 2000, оцінив потенціал Panavia Tornado та переконався у зрілості концепції літаків сімейства Harrier.
Озираючись сьогодні, можна стверджувати, що більшість рішень, показаних у Фарнборо восени 1978 року, визначили розвиток бойової авіації щонайменше на наступні тридцять років. Багатофункціональність, цифрове керування, високоточне озброєння, інтеграція сучасної авіоніки та адаптація до різних умов базування стали стандартом, який бере свій початок саме з тієї епохи.