Фолклендська війна, відома в Аргентині як Мальвінська війна, стала коротким, але важливим конфліктом між Великою Британією та Аргентиною за контроль над Фолклендськими островами в Південній Атлантиці. Британія контролювала архіпелаг із 1833 року, тоді як Аргентина продовжувала висувати територіальні претензії на острови.
На початку 1980-х років Аргентина переживала серйозну економічну кризу та політичну нестабільність. Військова хунта на чолі з генералом Леопольдо Гальтьєрі розглядала повернення островів як можливість відвернути увагу суспільства від внутрішніх проблем і посилити національну єдність. Аргентинське керівництво також вважало, що невеликий британський гарнізон і значна віддаленість островів від Великої Британії не дозволять Лондону ефективно відповісти.
2 квітня 1982 року аргентинські війська висадилися на Фолклендах. Близько 600 військовослужбовців атакували британські позиції біля Порт-Стенлі та змусили гарнізон капітулювати. Втрати Аргентини під час операції були мінімальними, а контроль над островами перейшов до аргентинських сил.
Велика Британія у відповідь створила військовий кабінет і сформувала експедиційні сили для повернення островів. До складу оперативного угруповання увійшли кораблі Королівського флоту, допоміжного флоту та цивільні судна, зокрема два авіаносці. Британська стратегія передбачала встановлення контролю над морським і повітряним простором навколо архіпелагу перед висадкою основних сухопутних сил.
1 травня розпочалися британські авіаційні удари по аргентинських позиціях на островах. Наступного дня атомний підводний човен HMS Conqueror потопив аргентинський легкий крейсер ARA General Belgrano. Загинули 323 члени екіпажу, а основна частина аргентинського флоту відійшла до материкової бази. 4 травня Аргентина завдала удару у відповідь, потопивши британський есмінець HMS Sheffield ракетою Exocet.
Попри відсутність повної переваги на морі та в повітрі, британське командування розпочало висадку сухопутних військ. 21 травня близько 4 тисяч британських морських піхотинців і десантників висадилися в районі Сан-Карлоса. Аргентинська авіація продовжила атаки на британські кораблі, завдавши значних втрат. Було знищено HMS Ardent, HMS Antelope, транспортне судно Atlantic Conveyor та HMS Coventry. Загибель Atlantic Conveyor разом із вертольотами, обладнанням для облаштування злітно-посадкових смуг та іншими вантажами суттєво ускладнила британське просування суходолом.
Аргентинські сили мали значну чисельну перевагу на островах, однак значну їх частину становили строковики. Британські війська переважно складалися з професійних військовослужбовців. Першим великим сухопутним зіткненням стала битва за Гус-Грін, де близько 500 британських десантників атакували позиції аргентинського 12-го піхотного полку. Після тривалого бою британці змусили аргентинські сили відступити, а згодом 961 аргентинський військовослужбовець потрапив у полон.
Після прибуття нових британських підкріплень розпочалася підготовка наступу на Порт-Стенлі. Основними цілями стали гори Лонгдон, Гаррієт, Ту-Сістерс і Тамблдаун, контроль над якими відкривав шлях до столиці островів. 8 червня аргентинська авіація атакувала британські транспортні судна біля Блафф-Коув. Загинули 56 британських військовослужбовців — це стало найбільшою одноразовою втратою британської сторони протягом війни.
У наступні дні британські війська провели серію атак на аргентинські позиції. Після важких боїв були захоплені гори Гаррієт, Ту-Сістерс і Лонгдон. Наступ на гору Тамблдаун завершився перемогою британських сил і відкрив безпосередній шлях до Порт-Стенлі.
14 червня 1982 року було оголошено припинення бойових дій, а аргентинські сили капітулювали. За 74 дні війни Аргентина втратила 649 військовослужбовців, Велика Британія — 255. Контроль над Фолклендськими островами повернувся до Великої Британії.
Поразка мала значні політичні наслідки для обох країн. У Великій Британії перемога посилила позиції уряду Маргарет Тетчер, який наступного року здобув переконливу перемогу на парламентських виборах. В Аргентині військова хунта втратила підтримку, а поразка у війні стала одним із чинників її падіння. У 1983 році країна повернулася до демократичного правління.
Після війни Велика Британія збільшила військову та економічну присутність на Фолклендах, поступово розширюючи повноваження місцевого населення. Сам конфлікт залишився важливою подією в історії обох держав, вплинувши на їхню внутрішню політику, суспільні настрої та ставлення до територіального питання.