Трипі́лля — знамените село в Україні, розташоване в Обухівському районі Київської області. Належить до Української міської територіальної громади. Відстань до районного центру становить близько 15 км автошляхом Р19.
Село розташоване на правому березі Дніпра, у долині річки Красна, поблизу місця впадіння в неї річки Бобриця. Відстань до залізничної станції Трипілля-Дніпровське становить приблизно 3 км. У ландшафті місцевості переважають три долини, розмежовані річками Стугна, Красна і Бобриця. Народна етимологія пов’язує назву «Трипілля» з цим природним феноменом або з трипільною системою рільництва. У документах сучасна назва фіксується з кінця XVII — початку XVIII століть. Первісна, літописна назва населеного пункту — Треполь, ймовірно має скандинавське походження: tre — «три», pol — «причал», що може вказувати на торговельне значення міста як річкового порту на Дніпровському шляху. Назва Трипілля сформувалася на основі латинізованої форми Tripolie, яка, зокрема, зустрічається на картах Гійома де Боплана.
При в’їзді до села розташована Дівич-гора, де виявлено жертовник зарубинецької культури (III ст. до н.е. — II ст. н.е.). На сусідній Посадовій горі збереглися залишки давньоруського городища — міста Треполь, вперше згаданого в літописі 1093 року. За археологічними даними, засноване близько 1032 року.
У центрі села на Посадовій горі виявлено поселення трипільської культури (друга половина V тис. до н.е.). Ще одне поселення площею близько 100 га, досліджене В. В. Хвойкою в 1897–1907 роках, стало епонімною пам’яткою цієї археологічної культури. Виявлено також матеріали доби бронзи, раннього заліза, черняхівської культури, а також залишки склепів, гончарних майстерень, оборонних споруд та залізоплавильних майстерень.
Давньоруський період
Місто Треполь було значним оборонним та торговельним центром Київської Русі. Воно мало укріплений дитинець і посад площею близько 30 га. За археологічними даними, у місті діяли гончарні майстерні, функціонувала пристань. Треполь згадується у зв’язку з міжусобицями та військовими діями проти половців (зокрема, у битві на Стугні 1093 року).
Пізнє Середньовіччя та Новий час
У XIV столітті згадується в «Списку руських міст» як «Треполь на Дніпрі». Наприкінці XV ст. місто перетворилося на село під назвою Триполь. У 1580 році село отримало Магдебурзьке право від польського короля Стефана Баторія. Було збудовано замок на Посадовій горі, рештки якого збереглися донині. У XVII ст. місто відігравало роль важливого оборонного пункту, його неодноразово атакували повстанці К. Косинського (1592), С. Наливайка (1596) та інші військові сили.
У 1648 році Трипілля стало центром Трипільської сотні у складі Київського полку. У 1659 році місто було спалене російськими військами, а в 1678 — знищене остаточно. Після цього поселення перебувало у стані занепаду. Відродження почалося після передачі земель Софійському монастирю. Наприкінці XVII ст. у Трипіллі зведено митрополичі палати.
XVIII–XIX століття
У XVIII ст. Трипілля входило до складу Київського повіту Київської губернії. У XIX ст. стало помітним торговим осередком. Тут діяли чавуноливарний і цегельний заводи. Населення сягало 5,7 тис. осіб у 1900 році.
XX століття
На початку XX ст. Трипілля стало ареною політичних подій. У січні 1919 року тут спалахнуло антиурядове повстання під проводом отамана Зеленого, який згодом загинув у бою з денікінцями. 4 липня 1919 року сталася «Трипільська трагедія» — масовий розстріл представників більшовицької влади. Після встановлення радянської влади у 1920 році близько 700 жителів села було репресовано.
У 1923 році село перейменували на Комсомолля, попередню назву повернуто у 1990-х роках. У 1930-х роках здійснювалася колективізація, внаслідок якої десятки родин були депортовані. У роки Голодомору 1932–1933 років у селі загинуло близько 1,5 тис. осіб.
Друга світова війна
У 1941 році біля Трипілля відбувалися оборонні бої. Під час нацистської окупації (1941–1943) діяло підпілля. У липні 1943 року в урочищі Розкопана розстріляно близько 700 осіб. Близько 600 мешканців вивезено на примусові роботи до Німеччини.
Повоєнний період і сучасність
У 1950–1960-х роках село активно розвивалося, працювали підприємства сільського господарства та харчової промисловості. Частину історичної частини села було перенесено на височини через будівництво Канівського водосховища.
У 1959 році відкрито музей історії комсомолу, на базі якого у 1996 році створено Київський обласний археологічний музей. У 2002 році встановлено пам’ятник археологу В. В. Хвойці. У 2008 році зведено пам’ятник отаману Зеленому.
Економіка
Поруч із селом розташована Трипільська теплоелектростанція, одна з найбільших у Київській області, що нині територіально належить до міста Українка.
