Boeing YB-17 Flying Fortress — американський чотиримоторний важкий бомбардувальник і літак військових випробувань, створений компанією Boeing у середині 1930-х років для Повітряного корпусу армії США. Він став безпосереднім розвитком прототипу Boeing Model 299 і безпосереднім попередником серійного B-17B та наступних варіантів B-17 Flying Fortress.

У 1936 році армія замовила 13 літаків для службових випробувань; після зміни системи фінансування вони отримали позначення Y1B-17, хоча в історичній літературі часто вживається назва YB-17. Саме ця невелика серія дала змогу перевірити концепцію важкого чотиримоторного бомбардувальника, що згодом став одним із найвідоміших літаків Другої світової війни.

Походження проєкту

На початку 1930-х років Повітряний корпус армії США шукав нове покоління бомбардувальників, здатних літати значно далі, швидше й вище за попередні літаки.

Попередні американські бомбардувальники, зокрема Martin B-10, уже продемонстрували переваги суцільнометалевої конструкції та моноплана, однак розвиток авіаційних двигунів відкривав можливість створення значно більшого літака.

У 1933 році Army Air Corps сформулював вимоги до нового багатомоторного бомбардувальника. Більшість потенційних учасників конкурсу орієнтувалися на двомоторну схему, але Boeing вирішила піти складнішим шляхом і створити чотиримоторний літак.

Концепція Boeing поєднувала:

  • велику дальність польоту;
  • високу крейсерську та максимальну швидкість;
  • значне бомбове навантаження;
  • польоти на великій висоті;
  • потужне оборонне озброєння;
  • суцільнометалеву конструкцію;
  • прибиральне шасі;
  • внутрішній бомбовідсік;
  • екіпаж, розміщений у закритій, але негерметичній кабіні.

Для свого часу це була надзвичайно складна конструкція.

Boeing Model 299

Першим літаком нового сімейства став Boeing Model 299.

Його створили як приватну ініціативу Boeing у відповідь на військові вимоги. Компанія значною мірою фінансувала створення прототипу власним коштом, що дозволило надзвичайно швидко пройти шлях від проєкту до готового літака.

Прототип мав цивільну реєстрацію NX13372 і спочатку не був військовим літаком у формальному сенсі.

Він отримав чотири радіальні двигуни Pratt & Whitney R-1690 Hornet, а його конструкція поєднувала напрацювання Boeing у транспортній авіації з досвідом створення великих військових літаків.

Конструктивна концепція Model 299

Model 299 був великим суцільнометалевим монопланом із низькорозташованим крилом.

У ньому застосовувалися:

  • чотири двигуни;
  • прибиральне триколісне шасі;
  • внутрішній бомбовідсік;
  • численні кулеметні установки;
  • закрита кабіна;
  • металевий силовий набір;
  • гладка аеродинамічна обшивка.

Для 1935 року поєднання чотирьох двигунів, великої дальності та високої швидкості було особливо незвичним. Повітряний корпус армії США розглядав можливість отримати літак, який міг би доставляти значне бомбове навантаження на великі відстані без супроводу винищувачів.

Назва «Flying Fortress»

Під час першого польоту Model 299 американський журналіст Річард Сміт із Seattle Times звернув увагу на численні кулеметні установки літака й назвав його «Flying Fortress» — «Летюча фортеця».

Boeing швидко прийняла цю назву та згодом зареєструвала її як торгову марку.

Пізніше армія офіційно позначила літак як B-17.

Таким чином, назва «Flying Fortress» виникла ще до появи серійних B-17 і спочатку стосувалася саме прототипу Model 299.

Перший політ

28 липня 1935 року Model 299 здійснив свій перший політ із Boeing Field у Сіетлі.

Літак продемонстрував характеристики, які значно перевищували можливості багатьох американських бомбардувальників того часу.

За ранніми даними, прототип мав:

  • розмах крила — 103 фути 9 дюймів;
  • довжину — 74 фути 9 дюймів;
  • максимальну масу — близько 65 000 фунтів;
  • максимальну швидкість — приблизно 287 миль/год;
  • дальність — до 3 750 миль;
  • практичну стелю — близько 35 600 футів.

Ці цифри стосуються саме прототипу та ранньої конструкції й не повинні автоматично переноситися на YB-17 або пізні серійні модифікації.

Конкурентні випробування 1935 року

У 1935 році Model 299 брав участь у конкурсі Повітряного корпусу армії США на новий важкий бомбардувальник.

Основними конкурентами були:

  • Douglas B-18 Bolo;
  • Martin 146;
  • Boeing Model 299.

Boeing мала значну перевагу за швидкістю, дальністю та загальними льотними характеристиками, однак її літак був істотно складнішим і дорожчим.

Армійське командування зрештою зробило ставку на дешевший двомоторний Douglas B-18. B-18 став основним американським бомбардувальником наприкінці 1930-х років, тоді як програма Boeing спочатку отримала лише обмежене замовлення на випробувальні літаки.

Катастрофа Model 299

30 жовтня 1935 року під час випробувального польоту на Wright Field у штаті Огайо прототип Model 299 зазнав катастрофи.

Літак розбився під час зльоту та був знищений пожежею. Загинули пілот-випробувач Фредерік «Фред» Мартін і Boeing-тестувальник Леслі Тауер; інші люди на борту отримали травми.

Спочатку катастрофа створила серйозну загрозу для всієї програми.

Розслідування встановило, що причиною не були:

  • конструктивна несправність;
  • відмова двигунів;
  • відмова органів керування;
  • несправність автопілота.

Причиною стало те, що керування рулем висоти та кермом напряму залишалося заблокованим механізмами, призначеними для фіксації поверхонь під час стоянки.

Ця катастрофа мала далекосяжні наслідки для всієї авіації.

Передпольотний контрольний список

Після катастрофи було впроваджено одну з найвідоміших практик в історії авіації — детальний передпольотний контрольний список.

Екіпажі повинні були перед зльотом послідовно перевіряти положення важливих систем та органів керування.

Ідея контрольного списку згодом стала стандартом у військовій і цивільній авіації.

Таким чином, аварія Model 299 не лише вплинула на програму B-17, а й стала важливою подією в розвитку авіаційної безпеки.

Замовлення YB-17

Попри катастрофу, Повітряний корпус армії США був настільки вражений характеристиками Boeing, що вирішив продовжити програму.

17 січня 1936 року було замовлено 13 літаків для службових випробувань.

Спочатку вони мали позначення YB-17, а згодом через особливості джерела фінансування отримали позначення Y1B-17.

У сучасних джерелах обидва позначення часто використовуються стосовно тієї самої серії.

Що означає позначення Y1B-17

Позначення Y в американській системі того часу використовувалося для літаків, призначених для службових випробувань.

Додаткова цифра 1 перед B була пов’язана не з новою конструктивною моделлю, а зі специфічним способом фінансування закупівлі.

Тому YB-17 і Y1B-17 не були двома різними серіями літаків.

Історична документація того часу використовувала обидва позначення, що пізніше стало причиною плутанини в літературі.

Відмінності YB-17 від Model 299

YB-17 був не просто копією прототипу.

Конструкцію доопрацювали на основі результатів випробувань Model 299.

Найважливішою зміною стала заміна двигунів.

Замість Pratt & Whitney R-1690 Hornet встановили чотири Wright R-1820-39 Cyclone.

Також змінили:

  • систему шасі;
  • конструкцію окремих елементів планера;
  • озброєння;
  • внутрішнє обладнання;
  • розміщення екіпажу;
  • силову установку;
  • окремі системи керування.

Саме двигуни сімейства Wright R-1820 згодом стали характерною силовою установкою всієї родини B-17.

Двигуни Wright R-1820-39

YB-17 отримав чотири дев’ятициліндрові радіальні двигуни повітряного охолодження Wright R-1820-39 Cyclone.

Орієнтовні характеристики двигуна:

  • номінальна потужність на крейсерському режимі — близько 805 к.с.;
  • потужність на висоті — близько 850 к.с.;
  • злітна потужність — близько 930 к.с.;
  • робочий об’єм — приблизно 29,9 л;
  • дев’ять циліндрів;
  • повітряне охолодження;
  • двошвидкісний нагнітач.

Загальна злітна потужність чотирьох двигунів досягала приблизно 3 720 к.с.

Значення двошвидкісного нагнітача

На висоті густина повітря зменшується, через що звичайний поршневий двигун втрачає потужність.

YB-17 використовував двигуни з нагнітачами, що давало змогу зберігати потужність на значно більшій висоті.

Однак справжній технологічний прорив відбувся на наступному етапі — під час випробувань Y1B-17A, обладнаного вихлопними турбонагнітачами.

Саме ця технологія згодом стала стандартною для серійних B-17.

Конструкція планера

YB-17 був суцільнометалевим монопланом.

Основу конструкції становили:

  • металевий фюзеляж;
  • великогабаритне крило;
  • алюмінієва обшивка;
  • силовий набір із поздовжніх і поперечних елементів;
  • чотири мотогондоли;
  • прибиральне шасі;
  • внутрішній бомбовідсік.

Відкритий кокпіт, характерний для багатьох військових літаків попереднього покоління, був замінений закритою кабіною.

Boeing вказувала, що B-17 став першим військовим літаком компанії з повноцінною закритою льотною кабіною.

Крило

Крило YB-17 було великим і відносно тонким, оптимізованим для тривалого польоту.

Воно виконувало кілька завдань:

  • забезпечувало підйомну силу;
  • вміщувало паливні баки;
  • несло чотири двигуни;
  • забезпечувало високу паливну ефективність;
  • давало можливість розміщувати важкий літак на значній висоті.

Розмах крила становив близько 31,6 м.

Це було надзвичайно велике крило для літака такого покоління.

Фюзеляж

Фюзеляж мав значний внутрішній об’єм.

У ньому розташовувалися:

  • кабіна пілотів;
  • місця штурмана;
  • радиста;
  • стрільців;
  • бомбовідсік;
  • обладнання;
  • паливна та інша допоміжна апаратура.

Фюзеляж не був герметичним у сучасному сенсі, тому на великих висотах екіпаж використовував кисневе обладнання.

Бомбовідсік

Важливою перевагою конструкції був внутрішній бомбовідсік.

Бомби не підвішувалися на великій кількості зовнішніх точок, що зменшувало аеродинамічний опір.

Це відповідало головній концепції Boeing — створити швидкий важкий бомбардувальник із великою дальністю.

Шасі

YB-17 отримав прибиральне шасі.

Основні стійки розташовувалися в районі внутрішніх двигунів і прибиралися в мотогондоли.

Порівняно з Model 299 конструкцію основних стійок спростили: замість складної двохважільної схеми застосували одноважільну конструкцію, що полегшувало обслуговування.

Озброєння

YB-17 мав значне для свого часу оборонне озброєння.

Воно включало 5 кулеметів калібру .30 дюйма (7,62 мм).

Кулемети встановлювалися у різних точках літака, забезпечуючи кругову оборону.

Ця концепція згодом стала одним із найхарактерніших елементів B-17.

У пізніших B-17 кулемети калібру .30 замінили потужнішими Browning M2 калібру .50 (12,7 мм), а кількість оборонних точок істотно збільшилася.

Саме тому ранній YB-17 за озброєнням помітно відрізнявся від знаменитого B-17G.

Бомбове навантаження

YB-17 був розрахований на значне бомбове навантаження для свого часу.

У різних довідкових даних для ранньої версії наводиться максимальне навантаження близько 4 800 фунтів, або 2 177 кг.

Це було істотно більше, ніж у багатьох американських двомоторних бомбардувальників того періоду.

Екіпаж

Перші дані щодо складу екіпажу різняться залежно від конфігурації та етапу випробувань.

У ранніх джерелах для Model 299 фігурує більший екіпаж, тоді як на Y1B-17 його скоротили.

Для службових Y1B-17 часто наводиться екіпаж із шести осіб, хоча конкретна кількість могла змінюватися залежно від завдання та обладнання.

У наступних бойових версіях B-17 екіпаж поступово зріс і в типовій конфігурації Другої світової війни становив 10 осіб.

Перший Y1B-17

Перший Y1B-17 із серійним номером 36-149 здійснив перший політ 2 грудня 1936 року.

Це відбулося приблизно через рік після катастрофи Model 299.

Під час одного з перших випробувань літак зазнав аварії під час посадки через проблеми з гальмами. Машина була пошкоджена, але її вдалося відновити.

Цей випадок ще раз показав необхідність ретельної перевірки всіх систем нового літака.

Виробництво YB-17

Загалом Boeing виготовила 13 Y1B-17.

Їхні серійні номери охоплювали діапазон 36-149 — 36-161.

Поставки відбувалися протягом 1937 року.

12 літаків передали 2nd Bombardment Group на Langley Field у штаті Вірджинія.

Один літак направили до Material Division на Wright Field для спеціальних випробувань.

Роль 2nd Bombardment Group

Саме 2nd Bombardment Group стала головним підрозділом, який експлуатував YB-17.

Літаки використовувалися не просто для навчання екіпажів, а для вироблення практичних методик експлуатації важких чотиримоторних бомбардувальників.

Випробовувалися:

  • дальні польоти;
  • навігація;
  • бомбометання;
  • польоти строєм;
  • обслуговування;
  • експлуатація двигунів;
  • робота екіпажу;
  • тактика застосування;
  • надійність систем;
  • поведінка літака в різних погодних умовах.

Фактично YB-17 став літаючою лабораторією для майбутньої американської важкої бомбардувальної авіації.

Переліт через США

YB-17 дуже швидко почали демонструвати можливості чотиримоторної концепції.

У 1938 році командир 2nd Bombardment Group полковник Роберт Олдс здійснив на Y1B-17 трансконтинентальний переліт.

Він встановив рекорд польоту зі сходу на захід, а потім одразу виконав зворотний переліт і встановив новий рекорд у напрямку із заходу на схід.

Середня швидкість на зворотному маршруті становила близько 245 миль/год.

Політ до Південної Америки

YB-17 також використовувалися для демонстрації можливостей американської дальньої авіації за межами США.

У лютому 1938 року шість літаків 2nd Bombardment Group здійснили дипломатичний політ до Буенос-Айреса.

Група подолала приблизно 12 000 миль сумарної дистанції без серйозних інцидентів.

Цей політ став важливою демонстрацією дальності та надійності нового бомбардувальника.

Перехоплення лайнера Rex

Одним із найвідоміших передвоєнних епізодів стала демонстраційна місія з пошуку і фотографування італійського океанського лайнера Rex.

Три YB-17 отримали завдання знайти корабель приблизно за 610 миль від американського узбережжя.

Місією керував майбутній відомий американський командувач Кертіс Лемей, який тоді служив штурманом.

Літаки успішно знайшли Rex, сфотографували його та повернулися на базу.

Подія широко висвітлювалася американською пресою й стала демонстрацією потенціалу дальньої авіації.

YB-17A

Окреме значення мала машина, яку спочатку планували використовувати для статичних випробувань міцності.

Вона отримала серійний номер 37-369.

Boeing переобладнала цей літак і встановила на ньому чотири турбонагнітачі General Electric, які використовували енергію вихлопних газів.

Літак отримав позначення Y1B-17A.

Його перший політ відбувся 29 квітня 1938 року.

Значення YB-17A

Випробування Y1B-17A мали величезне значення для подальшої історії B-17.

Турбонагнітачі дозволяли двигунам зберігати потужність на великій висоті, де звичайні атмосферні двигуни втрачали ефективність.

Випробування показали переваги цієї технології.

Надалі турбонагнітачі стали однією з ключових особливостей серійних B-17.

Перехід від YB-17 до B-17

Після завершення випробувань Y1B-17 були перекласифіковані як B-17.

Y1B-17A відповідно отримав позначення B-17A.

Наступною серійною модифікацією став B-17B, який уже був повноцінним серійним військовим бомбардувальником.

Таким чином, YB-17 не був окремою тупиковою моделлю — він став безпосереднім етапом переходу від прототипу Model 299 до серійного B-17.

B-17B

B-17B отримав низку змін порівняно з YB-17.

Серед них:

  • перероблена носова частина;
  • змінене розташування озброєння;
  • удосконалене хвостове оперення;
  • змінені закрилки;
  • удосконалені системи;
  • турбонагнітачі;
  • підвищена експлуатаційна надійність.

Всього було виготовлено 39 B-17B.

Подальша еволюція

Після B-17B з’явилися:

  • B-17C;
  • B-17D;
  • B-17E;
  • B-17F;
  • B-17G.

Кожна наступна модифікація збільшувала бойову ефективність літака.

Особливо значними стали зміни в B-17E:

  • нова хвостова частина;
  • збільшене хвостове оперення;
  • нова система оборонного озброєння;
  • покращений захист екіпажу;
  • нові башти.

У B-17G з’явилася характерна нижня носова кулеметна башта, яка посилила захист від атак винищувачів спереду.

Від YB-17 до легендарного B-17G

Між YB-17 і B-17G існувала величезна технологічна різниця, хоча всі ці літаки походили від однієї базової концепції.

Ранні YB-17 мали лише кілька кулеметів калібру .30.

Пізні B-17G могли нести до 13 кулеметів Browning M2 калібру 12,7 мм.

Пізній B-17 також мав значно досконаліші:

  • бронювання;
  • самогерметизувальні паливні баки;
  • прицільні системи;
  • радіостанції;
  • навігаційне обладнання;
  • турелі;
  • кисневі системи;
  • засоби пожежогасіння.

Відмінність від бойового B-17 Другої світової війни

YB-17 не слід ототожнювати з типовим B-17F або B-17G, який асоціюється з американськими стратегічними бомбардуваннями 1943–1945 років.

YB-17 був:

  • випробувальним літаком;
  • значно менш численним;
  • слабше озброєним;
  • менш досконалим за обладнанням;
  • ранньою конструкцією;
  • літаком, який використовувався переважно в мирний час.

Його головне завдання полягало в тому, щоб довести життєздатність концепції.

Технічні характеристики YB-17

Через різні системи вимірювання та відмінності між окремими літаками в історичних джерелах трапляються різні значення. Наведені нижче цифри характеризують ранній Y1B-17.

Характеристика Значення
Тип важкий чотиримоторний бомбардувальник
Виробник Boeing Aircraft Company
Заводське позначення Model 299B
Військове позначення YB-17 / Y1B-17
Кількість 13
Перший політ 2 грудня 1936 року
Екіпаж близько 6 осіб у службовій конфігурації
Довжина близько 20,96 м
Розмах крила близько 31,62 м
Площа крила близько 131,9 м²
Двигуни 4 × Wright R-1820-39 Cyclone
Потужність одного двигуна до близько 930 к.с. на зльоті
Сумарна потужність близько 3 720 к.с.
Крейсерська швидкість близько 282 км/год
Максимальна швидкість близько 410 км/год залежно від умов і методики вимірювання
Практична стеля близько 9 300 м у довідкових даних
Максимальна злітна маса близько 19,8 т
Озброєння 5 × 7,62-мм кулеметів
Максимальне бомбове навантаження близько 2,2 т

Для ранніх Y1B-17 джерела наводять максимальну швидкість близько 256 миль/год на висоті 14 000 футів і практичну стелю приблизно 30 600 футів. Інші джерела наводять дещо інші значення через різницю конфігурацій і методик випробувань.

Порівняння з Douglas B-18

Для розуміння значення YB-17 важливо порівняти його з літаком, який фактично переміг Boeing у первісному конкурсі.

Douglas B-18 Bolo був двомоторним бомбардувальником.

Його характеристики були приблизно такими:

  • два двигуни по 1 000 к.с.;
  • максимальна швидкість — близько 215 миль/год;
  • дальність — близько 2 100 миль;
  • бомбове навантаження — до 4 500 фунтів;
  • максимальна висота — близько 23 900 футів.

B-17 був значно дорожчим, але мав вищу швидкість, дальність і висотність.

Чому армія спочатку обрала B-18

На рішення на користь B-18 вплинули насамперед економічні та організаційні фактори.

B-17 був:

  • складнішим;
  • дорожчим;
  • новішим технологічно;
  • важчим;
  • чотиримоторним.

Військове керівництво вважало, що дешевші двомоторні бомбардувальники дадуть змогу швидше збільшити чисельність авіації.

На середину 1930-х років це було пов’язано з тодішніми бюджетними обмеженнями, однак подальший розвиток подій показав, що чотиримоторні бомбардувальники матимуть значну роль у далекій стратегічній авіації.

«Доказ» концепції

Саме для цього YB-17 і мав особливе значення.

Невелика серія із 13 машин стала своєрідним випробувальним полігоном.

Літаки демонстрували:

  • дальність;
  • швидкість;
  • висотність;
  • надійність;
  • здатність літати великими групами;
  • можливості навігації;
  • можливості далекого бомбардування.

До кінця 1938 року армія вже замовила 39 додаткових B-17B, що стало важливим поворотом у долі програми.

Випробування та експлуатаційні уроки

YB-17 дозволив виявити численні проблеми, які неможливо було повністю передбачити на кресленнях.

Серед найважливіших напрямів досліджень були:

  • робота чотирьох двигунів;
  • синхронізація дій екіпажу;
  • технічне обслуговування;
  • робота шасі;
  • робота гальм;
  • експлуатація на великих висотах;
  • навігація на великих відстанях;
  • формування бомбардувальних порядків;
  • застосування оборонного озброєння.

Досвід YB-17 безпосередньо вплинув на конструкцію наступних версій.

Випробування в несприятливій погоді

YB-17 використовували для перевірки поведінки важкого літака в складних метеорологічних умовах.

Один із відомих епізодів — проходження літака через сильну турбулентність без катастрофічних наслідків.

Цей досвід сприяв рішенню перетворити статичний випробувальний планер 37-369 на повноцінний Y1B-17A, який пізніше отримав турбонагнітачі.

Експлуатаційна надійність

Для чотиримоторного літака особливе значення мала можливість продовжувати політ після відмови одного двигуна.

Чотири двигуни збільшували:

  • масу;
  • складність;
  • витрати пального;
  • вимоги до обслуговування.

Водночас вони давали більший запас тяги та підвищували шанси повернутися на базу після відмови одного двигуна.

Саме ця характеристика пізніше стала одним із ключових факторів репутації B-17.

Формування тактики важких бомбардувальників

YB-17 допоміг американським військовим відпрацювати концепцію дальнього денного бомбардування.

Передбачалося, що великі групи важких бомбардувальників зможуть:

  • летіти на великій висоті;
  • підтримувати бойовий порядок;
  • захищати один одного вогнем;
  • долати великі відстані;
  • наносити удари по промислових цілях.

Пізніше ця доктрина стала основою американської стратегічної бомбардувальної кампанії в Європі.

Роль у розвитку стратегічної авіації

Концепція, яку випробовували на YB-17, передбачала використання важкого бомбардувальника як автономної ударної плат особливо важливо для американської військової теорії найбільших промислових проєктів американської авіаційної промисформи великої дальності.

Це було особливо важливо для американської військової теорії 1930-х років.

Чотиримоторний літак мав поєднати:

  • дальність;
  • бомбове навантаження;
  • висотність;
  • швидкість;
  • оборонне озброєння.

YB-17 став одним із перших американських літаків, на якому всі ці характеристики були об’єднані в одній конструкції.

Подальша доля YB-17

Після завершення випробувань літаки не перетворилися на масові бойові машини.

Їх використовували для:

  • тренування;
  • експериментів;
  • навігаційних польотів;
  • випробування тактики;
  • демонстраційних польотів;
  • перевірки обладнання.

Частина машин була втрачена в аваріях, частина списана після завершення ресурсу.

Оригінальних YB-17 до нашого часу не збереглося як повноцінних музейних літаків.

Від YB-17 до Другої світової війни

До початку Другої світової війни B-17 уже пройшов кілька етапів модернізації.

Коли США вступили у війну в грудні 1941 року, на озброєнні перебувала порівняно невелика кількість B-17 у порівнянні з масштабами майбутнього виробництва.

Однак протягом війни виробництво різко збільшилося.

B-17 почали виготовляти одразу кілька компаній:

  • Boeing;
  • Douglas Aircraft;
  • Lockheed-Vega.

Загалом до завершення виробництва було побудовано 12 731 B-17 усіх модифікацій.

Виробництво B-17

Boeing виготовила близько 6 981 B-17, тоді як ще 5 745 було виготовлено компаніями Douglas і Lockheed-Vega в рамках загальнонаціональної програми кооперації.

Це стало одним із найбільших промислових проєктів американської авіаційної промисловості.

YB-17 як основа «Flying Fortress»

Саме невелика серія YB-17 дала змогу перейти від експериментального Model 299 до серійного B-17.

Послідовність розвитку була такою:

Model 299 → YB-17/Y1B-17 → Y1B-17A → B-17B → B-17C → B-17D → B-17E → B-17F → B-17G.

Кожний етап додавав нові технології, але загальна архітектура літака залишалася впізнаваною.

Різниця між XB-17 і YB-17

Це важливе історичне уточнення.

Model 299 був заводсь 299 здійснив перший політ 28 липня 1935 року, тоді як перший Y1B-17 полетів 2 груд виробничі потужності, а під час вій Plant 2 у Сіетлі був побудований саме в період розвитку B-17 і згодом став одним із ключових авіаційнихким прототипом Boeing і не був побудований як серійний військовий літак.

Назву XB-17 часто використовують щодо нього ретроспективно.

YB-17/Y1B-17 — це вже 13 військових службово-випробувальних літаків.

Тобто Model 299 і YB-17 були дуже близькими конструктивно, але не були одним і тим самим літаком.

Model 299 здійснив перший політ 28 липня 1935 року, тоді як перший Y1B-17 полетів 2 грудня 1936 року.

Різниця між YB-17 і YB-17A

YB-17/Y1B-17 — базова випробувальна версія з Wright R-1820-39.

Y1B-17A — спеціально модифікований літак із вихлопними турбонагнітачами General Electric.

Y1B-17A був лише один.

Його випробування безпосередньо привели до застосування турбонагнітачів на наступних B-17.

Значення для ВПС США

YB-17 був одним із літаків, які сформували концепцію американської стратегічної бомбардувальної авіації.

Його випробування продемонстрували практичність:

  • чотиримоторної схеми;
  • великого суцільнометалевого планера;
  • польотів на великих висотах;
  • великої дальності;
  • значного бомбового навантаження;
  • потужного оборонного озброєння.

Уже в 1938 році американське командування почало збільшувати замовлення B-17.

Значення для американської авіаційної промисловості

Програма B-17 стимулювала розвиток Boeing та її виробничих потужностей.

Для масового виробництва B-17 компанія створила нові виробничі потужності, а під час війни до програми долучилися інші підприємства.

Boeing Plant 2 у Сіетлі був побудований саме в період розвитку B-17 і згодом став одним із ключових авіаційних заводів США.

Технологічні нововведення

До найважливіших технологічних особливостей раннього B-17 належали:

  • чотиримоторна схема;
  • суцільнометалевий моноплан;
  • прибиральне шасі;
  • внутрішній бомбовідсік;
  • закрита кабіна;
  • механізована система керування;
  • висотні радіальні двигуни;
  • нагнітачі;
  • численні оборонні установки.

Поєднання цих рішень зробило літак значно складнішим за більшість американських бомбардувальників попереднього покоління.

Аеродинамічна концепція

Boeing намагалася зменшити опір великого літака.

Тому значна частина обладнання була розміщена всередині фюзеляжу або мотогондол.

Внутрішній бомбовідсік, прибране шасі та гладка обшивка сприяли зменшенню опору.

Це дозволяло B-17 отримувати високу швидкість попри велику масу.

Чотиримоторна схема

Чотири двигуни були головною відмінністю Boeing від більшості американських бомбардувальників того часу.

Переваги:

  • висока сумарна потужність;
  • значна дальність;
  • можливість нести велике бомбове навантаження;
  • резервування силової установки;
  • можливість продовжувати політ після відмови одного двигуна.

Недоліки:

  • більша маса;
  • більша витрата пального;
  • вища вартість;
  • складніше технічне обслуговування;
  • більша кількість механічних систем.

Висотний політ

Однією з ключових ідей B-17 був політ на великій висоті.

На висоті:

  • зменшувався опір повітря;
  • підвищувалася ефективність польоту;
  • літак міг уникати частини наземної протиповітряної оборони;
  • винищувачам противника було складніше діяти без спеціалізованих висотних двигунів.

Для реалізації цієї концепції вирішальне значення мали турбонагнітачі.

Оборонна концепція

Назва «Flying Fortress» була пов’язана саме з ідеєю озброєного важкого бомбардувальника, здатного захищати себе.

Ранні YB-17 ще не мали знаменитого озброєння пізніх B-17, але вже використовували принцип розподілених кулеметних позицій.

Пізніше кількість кулеметів значно збільшилася.

Американська тактика передбачала політ бомбардувальників у щільних формаціях, де літаки могли взаємно прикривати один одного вогнем.

Обмеження цієї концепції

Бойовий досвід Другої світової війни показав, що навіть потужне оборонне озброєння не гарантує невразливості.

Німецькі винищувачі поступово розробляли тактику атак із секторів, де оборонний вогонь був слабшим.

Особливо небезпечними стали фронтальні атаки.

Саме тому пізніші модифікації B-17 отримали додаткові кулеметні установки та посилене бронювання.

Бойове значення наступників

Сам YB-17 практично не став бойовим літаком у масштабах Другої світової війни.

Його значення полягає в тому, що він був технологічним і тактичним попередником бойових B-17.

Пізні B-17 брали участь у бойових діях на основних театрах війни, хоча найвідомішими стали операції над Європою.

B-17 у стратегічному бомбардуванні

B-17 став одним із головних літаків американської стратегічної бомбардувальної кампанії в Європі.

Разом із B-24 Liberator він сформував основу важкої бомбардувальної авіації USAAF.

Американська доктрина передбачала денні точні бомбардування промислових і військових об’єктів.

B-17 використовувалися для атак на:

  • авіаційні заводи;
  • нафтопереробні підприємства;
  • залізничні вузли;
  • порти;
  • військові заводи;
  • інші стратегічні об’єкти.

Живучість

Однією з найвідоміших характеристик пізнього B-17 стала його-17 був розрахований на політ на великій висоті, швидкість і важке оборонне озброєння, а його конструкція дозволяла літаку витримувати значні бойові пош B-17, що зберігся, і єдиний представник серії D. Він перебуває в колекції National Museum of the United States Air Forceаків, яка заклала основу для одного з найвідоміших американських бойових літаків XX програму військових випробувань і продемонстрував практичність чотиримоторного важкого бомбардувальника. Його експлуатація допомогла сформувати тактику далекої бомбардувальної авіації, удосконалити конструкцію, випробувати висотні двигуни та турбонагніта здатність повертатися на базу після значних пошкоджень.

Важливо не переносити цю репутацію буквально на ранній YB-17: пізні літаки отримали численні конструктивні зміни, бронювання, самогерметизувальні баки та вдосконалені системи.

B-17 був розрахований на політ на великій висоті, швидкість і важке оборонне озброєння, а його конструкція дозволяла літаку витримувати значні бойові пошкодження.

Кількість побудованих B-17

Від прототипу Model 299 до завершення виробництва у 1945 році було виготовлено 12 731 B-17 усіх серійних модифікацій.

Структура виробництва включала:

Модифікація Кількість
Model 299 1
YB-17 / Y1B-17 13
Y1B-17A / B-17A 1
B-17B 39
B-17C 38
B-17D 42
B-17E 512
B-17F 3 405
B-17G 8 680
Разом B-17 12 731

Саме B-17G став наймасовішою модифікацією — приблизно дві третини всіх виготовлених B-17.

Чому YB-17 має історичне значення

YB-17 важливий насамперед як перехідна ланка.

Він стоїть між:

експериментальним Model 299

та

масовим бойовим B-17 Flying Fortress.

Саме під час експлуатації YB-17 було перевірено практичність конструкції, виявлено недоліки та сформовано вимоги до майбутніх модифікацій.

Значення для авіаційної безпеки

Історія YB-17 також пов’язана з однією з найважливіших змін у професійній авіації — систематичним застосуванням контрольних списків.

Катастрофа Model 299 показала, що складність сучасного літака може перевищувати можливості людської пам’яті навіть у досвідченого екіпажу.

Контрольний список став простим, але надзвичайно ефективним способом зменшення ризику помилки.

Збереженість

Оригінальних YB-17 до нашого часу практично не залишилося.

Значно краще збереглися пізніші B-17.

Одним із найцінніших ранніх літаків є B-17D «The Swoose», найстаріший B-17, що зберігся, і єдиний представник серії D. Він перебуває в колекції National Museum of the United States Air Force.

«The Swoose»

B-17D «The Swoose» особливо важливий для розуміння ранньої історії Flying Fortress.

Літак спочатку отримав назву Ole Betsy.

У квітні 1941 року його прийняли на озброєння та передали до 19th Bombardment Group.

У 1941 році він здійснив переліт до Гаваїв, а згодом — до Філіппін.

Після нападу Японії на Перл-Гарбор він брав участь у бойових операціях на Філіппінах.

Інші відомі B-17

Історична спадщина YB-17 продовжується в пізніших літаках, серед яких особливо відомі:

  • Memphis Belle;
  • B-17D The Swoose;
  • Nine-O-Nine;
  • Sentimental Journey;
  • інші музейні та льотні B-17.

До кінця виробництва в травні 1945 року було побудовано понад 12 700 B-17, але до сучасності збереглося лише кілька десятків машин у різному стані.

YB-17 і розвиток турбонагнітачів

Одним із найважливіших технологічних результатів програми YB-17 стало широке впровадження вихлопних турбонагнітачів.

Вони використовували енергію гарячих вихлопних газів для приводу турбіни, яка стискала повітря для двигуна.

Це дозволяло поршневому двигуну зберігати потужність у розрідженій атмосфері на великій висоті.

Саме ця технологія стала одним із факторів, які дозволили B-17 ефективно діяти на висотах понад 9 000 м.

Вплив на подальші літаки Boeing

Досвід B-17 вплинув на розвиток наступних військових літаків Boeing.

Компанія отримала досвід:

  • створення великих суцільнометалевих конструкцій;
  • виробництва чотиримоторних літаків;
  • висотної авіації;
  • інтеграції турбонагнітачів;
  • серійного військового виробництва;
  • кооперації з іншими підприємствами.

Ці знання були використані при створенні наступних американських важких літаків, зокрема B-29 Superfortress.

Місце в історії американської авіації

YB-17 був створений у період, коли США ще не мали великої стратегічної бомбардувальної авіації.

Усього за кілька років концепція, випробувана на 13 літаках, перетворилася на величезну виробничу програму.

Цей перехід став одним із важливих процесів в американській військовій авіації напередодні та під час Другої світової війни.

Основні дати

Дата Подія
1933 формування вимог до нового багатомоторного бомбардувальника
1934–1935 створення Boeing Model 299
28 липня 1935 перший політ Model 299
30 жовтня 1935 катастрофа Model 299 на Wright Field
17 січня 1936 замовлення 13 службово-випробувальних літаків
1936 позначення YB-17 змінено на Y1B-17
2 грудня 1936 перший політ Y1B-17
1937 поставка 12 Y1B-17 до 2nd Bombardment Group
1937 13-й Y1B-17 переданий для спеціальних випробувань
1938 трансконтинентальні рекордні польоти Y1B-17
лютий 1938 переліт шести Y1B-17 до Буенос-Айреса
29 квітня 1938 перший політ Y1B-17A
1938 початок значніших замовлень B-17
1939 поява B-17B
1941 початок масштабного бойового застосування B-17
1945 завершення виробництва B-17

Підсумок

Boeing YB-17 Flying Fortress був невеликою, але надзвичайно важливою серією з 13 випробувальних літаків, яка заклала основу для одного з найвідоміших американських бойових літаків XX століття.

Він виник із Boeing Model 299, пережив катастрофу прототипу, пройшов масштабну програму військових випробувань і продемонстрував практичність чотиримоторного важкого бомбардувальника. Його експлуатація допомогла сформувати тактику далекої бомбардувальної авіації, удосконалити конструкцію, випробувати висотні двигуни та турбонагнітачі, а також виробити стандарти експлуатації складних літаків.

Безпосередньо YB-17 не був масовим бойовим літаком. Його історична роль полягає в іншому: це був випробувальний етап, який перетворив сміливий прототип Model 299 на серійне сімейство B-17.

Наступні модифікації — особливо B-17E, F і G — сталиує, як за кілька років авіація перейшла від порівняно легких двомоторних бомбардувальників до великих висотних чотиримоторних машин із великою дальністю, значним бомбовим навантаженням і потужним оборонним озброєн основою американських денних стратегічних бомбардувальних сил у Європі.

У ширшому історичному контексті YB-17 показує, як за кілька років авіація перейшла від порівняно легких двомоторних бомбардувальників до великих висотних чотиримоторних машин із великою дальністю, значним бомбовим навантаженням і потужним оборонним озброєнням.

Саме тому невелика серія YB-17 посідає важливе місце в історії розвитку американської військової авіації.

Дещо інше: