Tupolev TB‑3 (АНТ‑6;») — радянський чотиримоторний важкий бомбардувальник, один із перших у світі повністю металевих серійних літаків з консолідованим (без підкосів) крилом. Розроблений в ОКБ Андрія Туполєва у 1920-х — на початку 1930-х років.
TB‑3 був прийнятий на озброєння у 1932 році та використовувався не лише у ролі бомбардувальника, а й як транспортний літак, носій у проекті “Звено”, платформа для експериментів і підтримки полярних маршрутів.
Історія та служба
- Перший політ: 22 грудня 1930 року (АНТ‑6).
- Початок експлуатації: 1932 рік у ВПС СРСР.
- Виробництво: 1932–1937 роки.
- Кількість побудованих: близько 818 одиниць.
У 1930-х роках TB‑3 був основним важким бомбардувальником СРСР, активно використовувався для демонстрацій, експериментів, підтримки арктичних експедицій. Хоча був виведений з фронтової ролі ще до 1939 року, під час Другої світової війни активно використовувався у допоміжних завданнях.
Проєкт «Звено»
TB‑3 став носієм для експериментального повітряного комплексу «Звено», де до нього прикріплювали винищувачі І-16. Такі комбінації дозволяли атакувати з великої відстані, запускати літаки-бомбардувальники в повітрі, що було унікальним рішенням для свого часу.
Конструкція
- Каркас: Повністю металевий, зі сталі, з хвилеподібною (гофрованою) обшивкою товщиною 0,3–0,8 мм.
- Крила: Консольні (без підкосів), багатореберні, з можливістю збільшення площі у деяких варіантах.
- Шасі: Фіксоване (не складалося), пізніші модифікації мали великі колеса з гальмами.
- Двигуни: Від М‑17F (перші версії) до AM‑34 і AM‑34FRNV у вдосконалених варіантах.
Технічні характеристики (TB‑3 4M‑17F)
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Екіпаж | 8–10 осіб |
| Довжина | ~24,4 м |
| Розмах крила | ~41,8 м |
| Висота | ~8,5 м |
| Площа крила | ~234,5 м² |
| Маса порожнього літака | ~11 200 кг |
| Нормальна злітна маса | ~17 200 кг |
| Максимальна злітна маса | ~19 300 кг |
| Двигуни | 4 × Mikulin M‑17F (~705 к.с.) |
| Макс. швидкість | ~212 км/год на висоті 3 000 м |
| Практична стеля | ~4 800 м |
| Дальність польоту | ~2 000 км |
Озброєння
- Кулемети: 6–8 × 7,62 мм DA (розміщені у носовій, бічних, верхній і нижній турелях).
- Бомбове навантаження:
- До 2 000–5 000 кг (залежно від модифікації).
- Бомби розміщувались у фюзеляжі або під крилами.
Основні модифікації
| Варіант | Особливості |
|---|---|
| TB‑3 4M‑17F | Базова серійна версія з двигунами M‑17F. |
| TB‑3 4M‑34 / AM‑34 | З новими двигунами AM‑34, вдосконалене охолодження. |
| TB‑3 4M‑34R | Покращені турелі, колеса з гальмами, нові редуктори. |
| TB‑3 4AM‑34RD | Аеродинамічні поліпшення, трилопатеві пропелери. |
| TB‑3 4AM‑34RN / FRN / FRNV | Високогірні варіанти з підвищеною потужністю на висоті. |
Бойове застосування
- 1930-ті роки:
- Основний важкий бомбардувальник ВПС СРСР.
- Участь у конфліктах з Японією, радянсько-фінській війні.
- Друга світова війна:
- Транспорт, евакуація, постачання.
- Носій літаків у проєкті «Звено».
- Використання у тилу та на другорядних фронтах.
Цивільне застосування
- Перероблені версії використовувалися Аерофлотом як транспортні та пасажирські літаки, особливо у важкодоступних районах СРСР, включно з Арктикою.
Переваги
- Перша серійна реалізація великого повністю металевого важкого літака в СРСР.
- Велика вантажопідйомність і здатність нести значне бомбове навантаження.
- Універсальність: платформа для транспортних, експериментальних, цивільних, бомбардувальних та спеціальних місій.
Недоліки
- Низька швидкість (макс. ~212 км/год), що робило його вразливим до сучасних винищувачів і ППО.
- Слабкий захист, незважаючи на великі габарити.
- Обмежена висотність і погана маневреність.
- Велика експлуатаційна складність, через габарити та конструктивні обмеження.
Спадщина
- TB‑3 став технічним проривом свого часу та основою для розвитку радянської авіації у важкому класі.
- Його внесок у випробування нових концепцій (наприклад, повітряного авіаносця) став унікальним явищем у світовій авіації.
- Служив на фронті й у тилу, навіть будучи морально застарілим — приклад гнучкого застосування ресурсу в умовах обмежених можливостей.
- До нашого часу жоден екземпляр у льотному стані не зберігся, але деякі машини демонструються у музеях як пам’ятки епохи.