Ракети П-35 (П-6) були одними з перших серійних радянських протикорабельних крилатих ракет, що мали велике значення для розвитку флоту СРСР у середині 20-го століття. Розробка цих ракет розпочалася після Постанови Ради Міністрів СРСР № 1149-592 від 17 серпня 1956 року. Паралельно з П-35 був створений і аналогічний комплекс П-6, який був призначений для підводних човнів, в той час як П-35 застосовувався на надводних кораблях.
Опис та розробка
Проектування ракет П-35 і П-6 велося в ОКБ-52, при цьому обидві ракети мали подібні конструктивні характеристики. П-6 була розроблена для запуску з підводних човнів, а П-35 для використання з надводних кораблів, таких як крейсери та великі протичовнові кораблі.
Для ракет П-35 були створені кілька типів пускових установок, зокрема пускові установки СМ-70, СМ-82 та СМЕ-142, розроблені в ЦКЛ-34 та виготовлені на заводі «Більшовик». Перший запуск ракети П-35 відбувся 21 жовтня 1959 року. Паралельно з цим тривав процес будівництва крейсерів проекту 58, на яких монтували пускові установки для цих ракет.
Технічні характеристики
Ракети П-35 та П-6 мали подібну конструкцію, зокрема однакові аеродинамічні схеми, стартові прискорювачі та пускові контейнери. Вони оснащувались фугасно-кумулятивною бойовою частиною 4Г-48 вагою 800-1000 кг або спеціальними бойовими частинами. Основний принцип польоту ракет передбачав перехід з великої висоти на малу перед досягненням цілі, де ракета здійснювала пікірування.
Ракета П-35 могла здійснювати політ на різних висотах — від 400 м до 7,5 км. Залежно від висоти змінювались швидкість польоту і дальність, яка варіювалась від 100 до 300 км. Цікаво, що П-35 також могла використовуватись для стрільби по наземних цілях, для цього було достатньо перевести бортову систему управління з “морського” на “береговий” режим.
Технічні характеристики П-35:
- Максимальна дальність стрільби: до 400 км
- Маршева швидкість польоту: М = 1.5
- Висота польоту: від 400 м до 7 000 м
- Маса порожньої ракети: 2330 кг
- Маса ракети зі стартовим двигуном: 4500 кг
- Бойова частина: фугасна або ядерна, масою 800-1000 кг
- Ядерна потужність бойової частини: до 350 кТ
Управління та навігація
Ракети П-35 використовували радіолокаційне самонаведення для точного попадання в ціль. Польоти могли здійснюватися в режимі великої висоти до захоплення цілі радіолокаційною головкою самонаведення, після чого ракета знижувалась на малу висоту і здійснювала самонаведення на ціль до моменту пікірування.
Окрім цього, ракети П-35 могли застосовуватись у автономному режимі, без залучення ліній телеуправління і каналів передачі даних.
Система розвідки та цілевказівки
Для забезпечення точних ударів на великі відстані була розроблена система розвідки та цілевказівки “Успіх”. Вона включала авіаційні системи радіолокації для виявлення цілей і передачі інформації на кораблі, що дозволяло застосовувати ракети П-35 для ураження надводних цілей на значних відстанях.
У результаті, ракети П-35 забезпечували флоту СРСР потужну можливість для ведення атак на надводні кораблі противника, зокрема на авіаносці, що забезпечувало певну перевагу в боротьбі з потужною авіацією ВМС США в 60-х роках.
Застосування на підводних човнах
Для підводних човнів проекту 651 і атомних підводних човнів проекту 675 ракети П-6 стали основним озброєнням. Підводний човен, після підняття на перископну глибину, отримував цілевказівки від літака-розвідника і здійснював пуск ракет по цілях, при цьому застосовувався метод залпової стрільби для ураження великої кількості цілей одночасно.