Тактичний ракетний комплекс 9К52 “Луна-М” є важливим етапом в еволюції ракетних комплексів радянської армії, розробленим для ураження цілей на тактичній глибині оборони противника. Ось кілька важливих моментів про комплекс:
1. Створення і етапи розвитку:
Комплекс “Луна-М” є модернізованою версією попереднього комплексу “Місяць”, розробленої в 1961 році. Модернізація була націлена на збільшення дальності стрільби, що дозволило розробити ракету 9М21, яка отримала більший діапазон і нову пускову установку. Перший пуск ракети 9М21 відбувся в 1961 році, а серійне виробництво розпочалося в 1964 році.
2. Технічні характеристики:
- Ракета 9М21 має калібр 540 мм і може бути оснащена різними бойовими частинами: ядерними, хімічними, осколково-фугасними. Маса ракети варіюється від 2432 до 2486 кг в залежності від типу бойової частини.
- Дальність стрільби становить від 12-15 км (мінімальна) до 68-70 км (максимальна).
- Точність має значення в межах 500-700 м, що є суттєвим недоліком при ураженні точкових цілей.
3. Пускова установка 9П113:
- Пускова установка (ПУ) 9П113 була створена на базі колісного шасі ЗІЛ-135ЛМ (8х8), що дозволяло забезпечити високу прохідність на пересіченій місцевості. ПУ мала вантажопідйомний кран для завантаження ракети без додаткових транспортних засобів.
- Швидкість на шосе до 60 км/год з запасом ходу до 850 км.
- Для підготовки до стрільби потрібно 15-30 хвилин, залежно від умов.
4. Модифікації та застосування:
Комплекс мав кілька модифікацій, зокрема:
- 9К52ТС – варіант з фугасною бойовою частиною, який активно експортувався в країни Варшавського договору, Кубу, Єгипет, Ірак та інші.
- 9К53 “Луна-МВ” – модифікація для транспортування з вертольотами, але розробка була припинена через труднощі з прив’язкою стартової позиції.
5. Операційні досягнення:
Комплекс застосовувався в численних конфліктах, включаючи арабо-ізраїльську війну 1973 року, війну в Афганістані, Ірано-іракську війну (1980-1988), а також під час війни в Затоці (1991).
6. Обмеження:
Основним обмеженням комплексу була низька точність стрільби, що ускладнювало ураження добре захищених цілей, таких як командні пункти. Розробка ракети “Луна-3”, що мала покращену систему наведення, не дала значного поліпшення точності, і подальші роботи були припинені.