К‑27 — радянський експериментальний атомний підводний човен (торпедний), єдиний представник проєкту 645 «ЖМТ», оснащений двома рідкометалевими ядерними реакторами типу VT‑1 з теплоносієм на основі свинцево-вісмутового сплаву. Побудований на базі корпусу підводного човна проєкту 627А («Кит», за класифікацією НАТО — November‑class),
К‑27 призначався для випробувань нових енергетичних установок і вивчення можливостей застосування рідкометалевих реакторів у підводному флоті. Незважаючи на перспективність задуму, експлуатація човна супроводжувалась низкою аварій, зокрема важкою радіаційною аварією в 1968 році, після чого К‑27 було виведено з експлуатації та згодом затоплено.
Історія створення та служби
Розробка проєкту 645 була ініційована у 1955 році, з метою створення підводного човна нового покоління з покращеними енергетичними характеристиками. Конструктивно К‑27 повторював корпус човнів проєкту 627А, але мав суттєво відмінну енергетичну установку.
- Закладка кіля: 15 червня 1958 року (завод № 402, Сєверодвінськ)
- Спуск на воду: 1 квітня 1962 року
- Прийняття на озброєння: 30 жовтня 1963 року
- Базування: Греміха, Північний флот, 17-й дивізіон підводних човнів
Протягом служби човен використовувався переважно в експериментальних цілях, однак у 1968 році зазнав важкої аварії.
Аварія 1968 року
24 травня 1968 року на човні сталася серйозна аварія в одному з реакторів (правий борт). Через забруднення теплоносія та порушення теплообміну стався перегрів активної зони реактора, внаслідок чого радіоактивні гази проникли до машинного відділення. Рівень радіації сягнув приблизно 1,5 Грей на годину.
- Більшість екіпажу зазнала радіаційного опромінення
- 9 членів екіпажу померли протягом кількох тижнів
- Човен був виведений з бойового складу і поставлений у резерв
Ремонт реактора було визнано недоцільним через надзвичайно високу складність та ризики.
Виведення з експлуатації та затоплення
- Виведення з бойового складу: 1 лютого 1979 року
- Герметизація реакторного відділення: 1981 року, за допомогою фурфурилового спирту й бітуму
- Затоплення: 6 вересня 1982 року, у спеціально визначеній зоні в Карському морі біля узбережжя Нової Землі, на глибині близько 33 метрів
Технічні характеристики
- Проєкт / клас: 645 «ЖМТ», експериментальний на базі проєкту 627А
- Водотоннажність:
- Надводна: ≈ 3 414 тонн
- Підводна: ≈ 4 370 тонн
- Довжина: ≈ 109,8 м
- Ширина: ≈ 8,3 м
- Осадка: ≈ 5,85 м
- Глибина занурення:
- Робоча: ≈ 240–270 м
- Максимальна: до ≈ 300 м
- Швидкість:
- На поверхні: ≈ 14,9 вузлів
- Під водою: ≈ 30,2 вузлів
- Автономність: до 50 діб (обмежена ресурсами екіпажу)
- Екіпаж: ≈ 89 осіб
Енергетична установка
- 2 ядерні реактори VT‑1 (рідкометалевий теплоносій — свинець-вісмут)
- Потужність кожного реактора: ≈ 73 МВт
- Парогенераторні турбіни: GTZA‑601
- Допоміжне обладнання: турбогенератори, електродвигуни
Озброєння та обладнання
- Озброєння:
- 8 × 533 мм носових торпедних апаратів
- Торпеди типу SET‑65 та інші
- Сонари та системи:
- Гідроакустичні станції: MG‑200 «Арктика-М», MG‑10 «Кола», MG‑13
- Радар надводного пошуку, системи навігації, ЕSM
- Система швидкої зарядки торпед
- Корпус із низькомагнітної сталі для зниження вразливості до магнітних мін
Значення та проблеми
К‑27 став першим радянським підводним човном з рідкометалевими реакторами, що дозволило на практиці перевірити перспективи такого типу енергетичних установок. Досвід, здобутий на К‑27, був використаний у створенні атомних підводних човнів класу «Альфа» (проєкт 705).
Проте експлуатація виявила суттєві недоліки:
- Складність обслуговування та ремонту рідкометалевого реактора
- Високі ризики забруднення теплоносія
- Потенційна небезпека для екіпажу в разі відмов систем
- Складність безпечної утилізації
Екологічна ситуація
Незважаючи на заходи герметизації перед затопленням, К‑27 із двома реакторами та активною зоною залишається потенційним джерелом радіаційного забруднення в Арктиці. Зона затоплення (бухта Степового, Карське море) і дотепер вважається об’єктом екологічного моніторингу.
К‑27 був сміливим інженерним експериментом радянського флоту, що поєднав новітні енергетичні технології з реальними бойовими платформами. Попри технічну прогресивність, аварія 1968 року та складність безпечної експлуатації рідкометалевих реакторів продемонстрували межі застосування таких систем на практиці. Історія К‑27 стала важливим уроком у галузі підводного флоту, ядерної безпеки та екологічної відповідальності.