Atlas-E (SM-65E) — це американська міжконтинентальна балістична ракета (МБР) сімейства Atlas, що була модернізованою та вдосконаленою версією ракети Atlas-D. Вона стала однією з ключових стратегічних ракет США на початку холодної війни, замінивши ранні моделі і впровадивши нову інерціальну систему наведення та покращені двигуни.
Історія створення
Ракета Atlas-E розроблялася як модернізація початкової моделі Atlas-D, зокрема з удосконаленою системою наведення та підвищеною тягою двигунів. Перший політ відбувся 11 жовтня 1960 року, а система була прийнята на озброєння у вересні 1961 року.
Atlas-E розширила можливості сімейства Atlas завдяки впровадженню інерціальної системи наведення, що ліквідувало залежність від наземних радіостанцій під час польоту, і дозволило розміщувати ракети більш розрізнено по території США.
Призначення та роль
Atlas-E призначалася для доставки ядерної боєголовки на великі міжконтинентальні відстані як частина стратегічних ядерних сил США під час холодної війни. Це була перша конфігурація Atlas, що мала повністю інерціальну систему наведення, що підвищувало автономність запуску.
Конструкція та технології
Конструкція Atlas-E базувалася на схемі «1 ½» ступені, як і у інших ранніх Atlas — з двома бічними підсилювачами та центральним маршовим двигуном. Ракета використовувала рідинне паливо RP-1 (керосин) і рідкий кисень (LOX), що вимагало підготовки перед запуском.
На відміну від Atlas-D, модернізована модель отримала силову установку MA-3 та інерціальну навігаційну систему, що значно підвищувало точність.
З метою захисту ракети та зниження вразливості до ударів її розміщували у «кофінних» укриттях — спеціальних напівпідземних сховищах, де ракета зберігалася горизонтально і піднімалася у вертикальне положення перед запуском.
Технічні характеристики
Нижче наведені основні технічні параметри Atlas-E:
Тип: міжконтинентальна балістична ракета (ICBM)
Дизайн: 1 ½ ступеня з двома підсилювачами
Паливо: рідкий кисень (LOX) / RP-1
Система наведення: інерціальна
Перший політ: 11 жовтня 1960
Бойове чергування: вересень 1961 – квітень 1966
Основні розміри та параметри:
- Діаметр: ≈ 3,05 м
- Маса при запуску: приблизно 120 тонн
- Двигуни: 2 × LR-89-5 (підсилювачі) + 1 × LR-105-5 (центральний маршовий)
- Тяга на старті: близько 369 802 lbf (≈1 645 кН) сумарно
- Питома імпульс: приблизно 256 с (двигуни підсилювачів) та 316 с (маршовий)
Летні характеристики
Atlas-E мав значну максимальну дальність польоту, достатню для досягнення цілей у межах міжконтинентальних відстаней (понад 11 000 миль / ≈ 18 000 км за деякими оцінками), завдяки покращеній тяговій установці та системі навігації.
Бойове озброєння
Як МБР, Atlas-E був оснащений ядерною бойовою частиною (типові W-38 або W-49 на обраних конфігураціях), що давало йому потужність у мегатонному діапазоні для ураження стратегічних об’єктів супротивника.
Розгортання та служба
Після введення в експлуатацію у 1961 році, ракети Atlas-E були розгорнуті на кількох базах США, включно з Fairchild AFB (Вашингтон), Forbes AFB (Канзас) та F.E. Warren AFB (Вайомінг).
Ці ракети зберігалися у кофінних сховищах, де вони знаходилися горизонтально, а перед запуском піднімалися у вертикальне положення й заправлялися рідким киснем і паливом.
Atlas-E перебували на бойовому чергуванні приблизно до квітня 1966 року, після чого були виведені з активної служби в рамках модернізації стратегічних сил США.
Використання у цивільній сфері
Після зняття з бойового чергування частина ракет Atlas-E була перетворена на носії для космічних запусків у проєкті Atlas E/F, де ракети служили як перша ступінь для виведення супутників і інших космічних корисних навантажень.
Значення та спадщина
Atlas-E стала важливою ланкою в історії стратегічних ракет США, впровадивши інерціальну навігацію та нові двигуни, що значно підвищило автономність і точність МБР. Її розгортання дозволило подолати багато обмежень ранніх ракетних систем і заклало технологічну основу для подальших космічних та військових застосувань сімейства Atlas.