Саркофаг Шепсіпуміна — пам’ятка давньоєгипетського поховального мистецтва часів Першого перехідного періоду (близько 2170–2020 рр. до н. е.). Він походить із некрополя Ель-Хававіш поблизу міста Ахмім у Верхньому Єгипті та належав високопоставленому чиновнику Шепсіпуміну, який обіймав важливі державні й військові посади. Збережені фрагменти саркофага містять цінні тексти, що розкривають соціальний статус власника, його зв’язок із царською владою та давньоєгипетські уявлення про загробне життя.
Походження та датування
Саркофаг було створено в Ахмімі приблизно між 2170 і 2020 роками до н. е., у добу Першого перехідного періоду — часу політичної роздробленості після занепаду Давнього царства. Незважаючи на складну політичну ситуацію, місцева знать продовжувала підтримувати високий рівень поховальної культури, що яскраво засвідчує саркофаг Шепсіпуміна.
Пам’ятка походить із некрополя Ель-Хававіш — великого поховального комплексу ахмімської еліти.
Матеріали та виготовлення
Саркофаг був виготовлений із деревини сикомори, яка в Стародавньому Єгипті широко використовувалася для створення поховального інвентарю. Зовнішню поверхню облицювали цінним ліванським кедром, що свідчить про високий соціальний статус власника та доступ до імпортних матеріалів. Поверхню вкривали ґрунтом і розписували фарбами.
До нашого часу збереглися окремі частини саркофага, зокрема кришка, бокові стінки та торцевий фрагмент з написами.
Власник саркофага
З написів відомо, що власником був Шепсіпумін — впливовий представник місцевої знаті Ахміма. Його ім’я в деяких текстах скорочується до форми «Шепсі».
Написи перелічують низку його титулів:
- князь;
- скарбник царя Нижнього Єгипту;
- єдиний друг царя;
- воєначальник;
- управитель двору.
Поєднання цих посад свідчить, що Шепсіпумін належав до найвищого прошарку адміністративної та військової еліти свого часу. Особливо значущим є титул «єдиний друг царя», який надавався особам, що входили до найближчого оточення правителя.
У текстах також наголошується, що він був «улюбленим своїм батьком, улюбленим своєю матір’ю і прославленим своїм містом», що підкреслювало його високий авторитет і суспільне становище.
Поховальні тексти
Написи на саркофазі належать до традиційних поховальних формул, покликаних забезпечити померлому благополучне існування після смерті.
У текстах неодноразово згадується формула «жертва, яку дає цар», що була однією з найпоширеніших у давньоєгипетських поховальних написах. Вона символізувала участь царя як посередника між людьми та богами і гарантувала покійному отримання необхідних жертвопринесень у загробному світі.
Особливе місце займають звернення до бога Анубіса — покровителя муміфікації та некрополів. Анубіс називається «володарем священної землі», «тим, хто перебуває на своїй горі» та «володарем Сепа». Саме він мав забезпечити Шепсіпуміну «прекрасне поховання на прекрасному Заході» — традиційній назві царства мертвих.
У текстах також висловлюється побажання, щоб покійний був «шанованим у Великого Бога, володаря неба», під яким зазвичай розуміли Осіріса — головного бога загробного світу.
Культ Осіріса
На лівих бокових стінках саркофага містяться звернення до Осіріса, якого названо володарем Бусіріса та Абідоса — двох найважливіших центрів його культу.
Осіріса просять дарувати Шепсіпуміну право брати участь у священних релігійних святах навіть після смерті. Зокрема згадуються:
- свято Уаг — одне з головних поминальних свят Стародавнього Єгипту;
- свято Тота;
- «прекрасне свято бога», пов’язане з ритуальними процесіями та вшануванням божеств.
Участь у цих святах символізувала продовження існування покійного у світі богів і предків.
Художні особливості
Хоча до нашого часу дійшли лише окремі частини саркофага, вони дозволяють уявити його первісний вигляд. Для ахмімських саркофагів цього часу були характерні яскраві розписи, великі ієрогліфічні тексти та декоративне оформлення дерев’яних поверхонь.
Використання ліванського кедра як облицювального матеріалу свідчить про значні ресурси, вкладені у виготовлення поховання, а також про високий рівень ремісничої майстерності місцевих майстрів.