Кора завжди була наймовчазнішою частиною дерева. Листя сперечалося з вітром, гілки вчилися танцювати під дощем, коріння вело нескінченні розмови з темрявою, а кора просто стояла між двома світами — приймаючи удари одного і зберігаючи життя іншого. Вона ніколи не скаржилася, хоча саме на ній час залишав свої найдовші підписи.
