К‑27 — радянський експериментальний атомний підводний човен (торпедний), єдиний представник проєкту 645 «ЖМТ», оснащений двома рідкометалевими ядерними реакторами типу VT‑1 з теплоносієм на основі свинцево-вісмутового сплаву. Побудований на базі корпусу підводного човна проєкту 627А («Кит», за класифікацією НАТО — November‑class),

К‑27 призначався для випробувань нових енергетичних установок і вивчення можливостей застосування рідкометалевих реакторів у підводному флоті. Незважаючи на перспективність задуму, експлуатація човна супроводжувалась низкою аварій, зокрема важкою радіаційною аварією в 1968 році, після чого К‑27 було виведено з експлуатації та згодом затоплено.

Історія створення та служби

Розробка проєкту 645 була ініційована у 1955 році, з метою створення підводного човна нового покоління з покращеними енергетичними характеристиками. Конструктивно К‑27 повторював корпус човнів проєкту 627А, але мав суттєво відмінну енергетичну установку.

  • Закладка кіля: 15 червня 1958 року (завод № 402, Сєверодвінськ)
  • Спуск на воду: 1 квітня 1962 року
  • Прийняття на озброєння: 30 жовтня 1963 року
  • Базування: Греміха, Північний флот, 17-й дивізіон підводних човнів

Протягом служби човен використовувався переважно в експериментальних цілях, однак у 1968 році зазнав важкої аварії.

Аварія 1968 року

24 травня 1968 року на човні сталася серйозна аварія в одному з реакторів (правий борт). Через забруднення теплоносія та порушення теплообміну стався перегрів активної зони реактора, внаслідок чого радіоактивні гази проникли до машинного відділення. Рівень радіації сягнув приблизно 1,5 Грей на годину.

  • Більшість екіпажу зазнала радіаційного опромінення
  • 9 членів екіпажу померли протягом кількох тижнів
  • Човен був виведений з бойового складу і поставлений у резерв

Ремонт реактора було визнано недоцільним через надзвичайно високу складність та ризики.

Виведення з експлуатації та затоплення

  • Виведення з бойового складу: 1 лютого 1979 року
  • Герметизація реакторного відділення: 1981 року, за допомогою фурфурилового спирту й бітуму
  • Затоплення: 6 вересня 1982 року, у спеціально визначеній зоні в Карському морі біля узбережжя Нової Землі, на глибині близько 33 метрів

Технічні характеристики

  • Проєкт / клас: 645 «ЖМТ», експериментальний на базі проєкту 627А
  • Водотоннажність:
    • Надводна: ≈ 3 414 тонн
    • Підводна: ≈ 4 370 тонн
  • Довжина: ≈ 109,8 м
  • Ширина: ≈ 8,3 м
  • Осадка: ≈ 5,85 м
  • Глибина занурення:
    • Робоча: ≈ 240–270 м
    • Максимальна: до ≈ 300 м
  • Швидкість:
    • На поверхні: ≈ 14,9 вузлів
    • Під водою: ≈ 30,2 вузлів
  • Автономність: до 50 діб (обмежена ресурсами екіпажу)
  • Екіпаж: ≈ 89 осіб

Енергетична установка

  • 2 ядерні реактори VT‑1 (рідкометалевий теплоносій — свинець-вісмут)
  • Потужність кожного реактора: ≈ 73 МВт
  • Парогенераторні турбіни: GTZA‑601
  • Допоміжне обладнання: турбогенератори, електродвигуни

Озброєння та обладнання

  • Озброєння:
    • 8 × 533 мм носових торпедних апаратів
    • Торпеди типу SET‑65 та інші
  • Сонари та системи:
    • Гідроакустичні станції: MG‑200 «Арктика-М», MG‑10 «Кола», MG‑13
    • Радар надводного пошуку, системи навігації, ЕSM
    • Система швидкої зарядки торпед
    • Корпус із низькомагнітної сталі для зниження вразливості до магнітних мін

Значення та проблеми

К‑27 став першим радянським підводним човном з рідкометалевими реакторами, що дозволило на практиці перевірити перспективи такого типу енергетичних установок. Досвід, здобутий на К‑27, був використаний у створенні атомних підводних човнів класу «Альфа» (проєкт 705).

Проте експлуатація виявила суттєві недоліки:

  • Складність обслуговування та ремонту рідкометалевого реактора
  • Високі ризики забруднення теплоносія
  • Потенційна небезпека для екіпажу в разі відмов систем
  • Складність безпечної утилізації

Екологічна ситуація

Незважаючи на заходи герметизації перед затопленням, К‑27 із двома реакторами та активною зоною залишається потенційним джерелом радіаційного забруднення в Арктиці. Зона затоплення (бухта Степового, Карське море) і дотепер вважається об’єктом екологічного моніторингу.

К‑27 був сміливим інженерним експериментом радянського флоту, що поєднав новітні енергетичні технології з реальними бойовими платформами. Попри технічну прогресивність, аварія 1968 року та складність безпечної експлуатації рідкометалевих реакторів продемонстрували межі застосування таких систем на практиці. Історія К‑27 стала важливим уроком у галузі підводного флоту, ядерної безпеки та екологічної відповідальності.

Дещо інше: