Університет виробляє знання у значних кількостях. Частину з них передають студентам, частину — державі, а решту, мабуть, зберігають на випадок, якщо реальність раптом почне поводитися неналежно.
Особливо цінується дисципліна мислення. Студента навчають ставити запитання, аналізувати факти й доходити самостійних висновків — за умови, звичайно, що висновок уже відомий наперед.
Це надзвичайно зручна система. Вона дозволяє уникнути небезпечного хаосу думок і водночас зберегти видимість академічної дискусії. Професор висловлює тезу, студент її доводить, а істина тим часом стоїть у коридорі й чекає дозволу увійти.
