П-800 «Онікс» (індекс ракети — 3М55, експортна назва — «Яхонт», за класифікацією НАТО та США — SS-N-26 Strobile) — радянська, а згодом російська надзвукова крилата протикорабельна ракета, розроблена НВО машинобудування.
Вона призначена передусім для ураження надводних кораблів і корабельних угруповань, але завдяки особливостям системи наведення може застосовуватися також проти наземних цілей. Ракета створювалася як універсальна система, придатна для розміщення на кораблях, підводних човнах і берегових ракетних комплексах. Найвідомішим наземним носієм П-800 є береговий комплекс «Бастіон».
П-800 стала однією з найважливіших радянських розробок у галузі надзвукових протикорабельних ракет. Її конструкція передбачає твердопаливний стартовий прискорювач та маршовий прямоточний повітряно-реактивний двигун. За відкритими даними, ракета здатна розвивати швидкість понад 2 Маха, а на маршовій ділянці польоту може набирати значну висоту перед переходом на маловисотний профіль.
У XXI столітті «Онікс» отримав особливе значення через його інтеграцію з мобільним береговим комплексом «Бастіон», а під час російсько-української війни ракета застосовувалася Росією не лише проти морських, а й проти наземних цілей в Україні.
Історія розробки
Розробка нового покоління радянської протикорабельної ракети розпочалася наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років у НВО машинобудування, яке на той час було одним із провідних радянських підприємств у галузі крилатих ракет.
Проєкт передбачав створення ракети нового покоління, яка мала замінити або доповнити низку попередніх протикорабельних систем і, на відміну від багатьох попередників, від початку проєктувалася як універсальна. Передбачалося використання ракети з різних платформ — кораблів, підводних човнів, берегових пускових установок, а в перспективі також інших носіїв.
Головним конструктором проєкту був Герберт Єфремов, один із провідних радянських спеціалістів у галузі крилатих ракет.
У конструкції П-800 використовувалися напрацювання попередніх радянських надзвукових протикорабельних ракет, але вона отримала іншу архітектуру силової установки та систему управління, орієнтовану на широку універсальність.
Перші випробування відбувалися наприкінці 1980-х років. Для корабельного варіанта ракети використовувалися спеціальні дослідні носії, зокрема малий ракетний корабель проєкту 1234.7.
За відкритими довідковими даними, серійне введення П-800 у російські ВМС відбулося 2002 року.
Призначення
Початковим основним призначенням П-800 було ураження:
- великих надводних кораблів;
- ракетних і артилерійських кораблів;
- десантних кораблів;
- транспортів та інших великих надводних суден;
- корабельних угруповань;
- наземних радіоконтрастних цілей у відповідних варіантах застосування.
Ракета розраховувалася на використання в умовах активної протидії противника, включаючи застосування засобів радіоелектронної боротьби.
Особливістю концепції було прагнення поєднати високу швидкість із можливістю польоту на малій висоті на кінцевій ділянці. Це мало скоротити час реакції корабельної протиповітряної оборони.
Конструкція
П-800 має циліндричний корпус із центральним повітрозабірником у носовій частині. Попереду повітрозабірника розташований центральний конус, у якому розміщуються елементи системи наведення та антени.
Ракета оснащена складними трапецієподібними крилами та стабілізаторами. У транспортно-пусковому контейнері основні аеродинамічні поверхні перебувають у складеному положенні.
Конструкція ракети значною мірою інтегрована із силовою установкою: значний внутрішній об’єм корпусу займають паливна система та повітряний тракт прямоточного двигуна.
Силова установка
П-800 використовує комбіновану силову установку.
На стартовій ділянці працює твердопаливний стартовий прискорювач. Він забезпечує розгін ракети до швидкості, за якої може стабільно працювати прямоточний повітряно-реактивний двигун.
Після завершення роботи стартового прискорювача він відділяється, а маршову тягу забезпечує надзвуковий прямоточний повітряно-реактивний двигун — СПВРД.
Як паливо маршовий двигун використовує авіаційний гас. За відкритими даними, тяга прямоточного двигуна та аеродинамічні характеристики забезпечують політ зі швидкістю до приблизно 750 м/с у відповідному профілі польоту.
Використання прямоточного двигуна є однією з головних відмінностей П-800 від дозвукових крилатих ракет.
Аеродинамічна схема
П-800 належить до ракет із нормальною аеродинамічною схемою та переднім повітрозабірником.
Основні аеродинамічні поверхні:
- складні крила;
- хвостове оперення;
- кермові поверхні;
- центральний повітрозабірний конус.
Після виходу з транспортно-пускового контейнера крила розкладаються.
Конструкція дозволяє ракеті здійснювати політ як на значній висоті на маршовій ділянці, так і на дуже малій висоті під час наближення до цілі.
Система наведення
П-800 використовує комбіновану систему управління.
На маршовій ділянці застосовується інерціальна навігаційна система, яка забезпечує політ за запрограмованою траєкторією.
На кінцевій ділянці використовується активна радіолокаційна головка самонаведення.
У джерелах також згадується пасивний режим роботи системи наведення та можливість використання додаткових каналів виявлення цілі. У ході модернізацій головка самонаведення була вдосконалена та отримала активний радіолокаційний канал і додаткові можливості виявлення цілей.
До запуску ракета повинна отримати початкові дані про ціль від зовнішньої системи цілевказування. Для морського застосування це можуть бути корабельні або берегові радіолокаційні системи та інші засоби розвідки.
Профіль польоту
П-800 може використовувати різні профілі польоту залежно від поставленого завдання.
На маршовій ділянці ракета може підніматися приблизно до 14 км, а під час наближення до цілі переходити на висоту близько 10–15 м. Для маловисотного профілю наводиться менша дальність, ніж для польоту з використанням високої маршової траєкторії.
Використання маловисотного профілю має зменшувати дальність виявлення ракети корабельними радарами через обмеження радіогоризонту.
Саме поєднання високої швидкості та маловисотного кінцевого польоту є однією з характерних рис П-800.
Швидкість
П-800 є надзвуковою ракетою.
Відкриті джерела наводять дещо різні значення максимальної швидкості. Для відповідної ділянки траєкторії наводиться швидкість до приблизно 750 м/с, або близько М=2,2, та до приблизно 680 м/с, або близько М=2, під час маловисотного кінцевого польоту.
В інших джерелах для російських варіантів наводяться вищі показники — до приблизно М=2,5–2,6, а інколи й близько М=2,9. Такі значення залежать від конкретної модифікації, профілю польоту та методики оцінювання, тому їх не слід ототожнювати з гарантованою швидкістю всіх ракет сімейства.
Дальність
Дальність П-800 є одним із параметрів, щодо якого у відкритих джерелах існують найбільші розбіжності.
Для експортної ракети «Яхонт» наводиться дальність приблизно 300 км при стандартній траєкторії та близько 120 км при маловисотному профілі.
Саме обмеження експортної дальності часто пов’язують із міжнародними режимами контролю за передачею ракетних технологій.
Для російських варіантів П-800 у російських та українських джерелах зустрічаються оцінки до 600 км і більше. Водночас ці значення не є безпосередньо зіставними з експортними характеристиками «Яхонта», оскільки можуть стосуватися інших модифікацій і профілів польоту.
Окремо існує заявлена модернізована версія «Онікс-М», для якої російська сторона заявляла дальність до 800 км. Українські джерела також наводять цю цифру, але її не слід автоматично застосовувати до базової 3М55.
Бойова частина
П-800 оснащується звичайною бойовою частиною.
Для різних варіантів згадуються бойові частини масою приблизно 200–250 кг. Серед них — осколково-фугасний та напівбронебійний типи.
Напівбронебійна бойова частина призначена для ураження кораблів із проникненням усередину корпусу перед детонацією.
Маса та конкретна конструкція бойової частини залежать від варіанта ракети та замовника.
Пускова система
П-800 може використовуватися з різних типів носіїв.
Однією з найважливіших систем є береговий ракетний комплекс К-300П «Бастіон-П».
У цьому комплексі ракета розміщується у герметичному транспортно-пусковому контейнері. Пускова установка перевозить два контейнери з ракетами.
Комплекс включає самохідні пускові установки, машини бойового управління, засоби технічного забезпечення та засоби розвідки й цілевказування.
Існує також стаціонарний варіант «Бастіон-С».
«Бастіон-П»
«Бастіон-П» — мобільний береговий протикорабельний ракетний комплекс, основною ракетою якого є П-800 «Онікс».
Типовий склад комплексу включає:
- самохідні пускові установки К-340П;
- транспортно-пускові контейнери з ракетами;
- машини бойового управління;
- автоматизовану систему бойового управління;
- радіолокаційні засоби розвідки та цілевказування;
- засоби технічного обслуговування;
- машини забезпечення бойового чергування.
Сам комплекс був прийнятий на озброєння Росії у 2010 році.
«Бастіон-С»
«Бастіон-С» — стаціонарний варіант берегового комплексу.
На відміну від «Бастіон-П», він використовує стаціонарну інфраструктуру та може мати шахтне або укріплене розміщення ракет.
Одним із відомих об’єктів такого типу є колишній радянський об’єкт берегової оборони поблизу мису Айя в окупованому Росією Криму.
Корабельні носії
П-800 призначалася також для корабельного застосування.
Ракетний комплекс розроблявся як універсальний, тому ракети могли встановлюватися на відповідних надводних кораблях.
У російському флоті ракети цього сімейства використовуються, зокрема, на окремих малих ракетних кораблях.
Серед носіїв, які згадувалися у відкритих джерелах у Чорноморському флоті, — кораблі проєкту 21631 типу «Буян-М».
Підводні носії
Однією з початкових вимог до проєкту була універсальність щодо носіїв, включно з можливістю застосування з підводних човнів.
Водночас фактична номенклатура підводних носіїв, типи пускових установок та конкретні конфігурації відрізняються залежно від модифікації комплексу.
У відкритих джерелах згадки про підводний варіант П-800 менш однозначні, ніж про корабельні та берегові системи.
«Яхонт»
«Яхонт» — експортний варіант сімейства П-800.
Назва широко використовувалася для експортної версії ракети та пов’язаних із нею комплексів.
Однією з основних відмінностей експортного варіанта була обмежена дальність. Для «Яхонта» наводиться близько 300 км за стандартної траєкторії.
Ракета пропонувалася на міжнародному ринку та була поставлена низці держав.
Сирія
Сирія стала одним із найвідоміших іноземних операторів сімейства «Яхонт».
У 2009 році Сирія придбала російські берегові комплекси «Бастіон» та ракети «Яхонт». У 2013 році частина сирійських систем була знищена внаслідок ізраїльського авіаудару по об’єкту зберігання.
У листопаді 2016 року з території Сирії були здійснені пуски ракет Oniks із берегового комплексу. Це вважається першим відомим випадком застосування Oniks у наземному режимі проти наземних цілей.
В’єтнам
В’єтнам є одним із закордонних користувачів ракетного сімейства «Яхонт».
Придбання таких систем було пов’язане передусім із завданнями берегової оборони та протидії надводним силам противника.
У відкритих довідкових матеріалах В’єтнам разом із Сирією та Індонезією зазначається серед держав, які придбали ракети сімейства Oniks/Yakhont.
Індонезія
Індонезія також фігурує серед іноземних операторів експортного сімейства.
Придбання «Яхонтів» розглядалося в контексті посилення протикорабельної оборони країни, яка має величезну протяжність морських кордонів та велику кількість островів.
Індійський BrahMos
Одним із найважливіших похідних проєктів П-800 став BrahMos — російсько-індійська сім’я надзвукових крилатих ракет.
Індія та Росія створили спільне підприємство BrahMos Aerospace, а конструкція нової ракети базувалася на технологіях і конструктивних рішеннях «Яхонта»/П-800.
Перший запуск BrahMos відбувся 12 червня 2001 року з берегової пускової установки.
BrahMos не є просто перейменованою П-800: індійсько-російська програма передбачала подальший розвиток конструкції, електроніки, систем управління та носіїв.
Oniks-М
«Онікс-М» — заявлена модернізована версія ракети.
Російська сторона повідомляла про збільшення дальності до приблизно 800 км та вдосконалення систем управління й наведення.
Українські та російські джерела пов’язують «Онікс-М» із подальшим розвитком базової конструкції 3М55. Однак доступна публічна інформація про фактичний серійний статус,очатково П-800 була протикорабельною ракетою, але її система наведення та профілі польоту дозволяють використовувати ракету проти певних наземнихала «Онікс» для ударів по наземних цілях. Українські військові джерела повідомляли про використання ракет із комплексів «Бастіоннє розміщення на півострові дає можливість контролювати значну частину акваторії Чорного моря та використовувати ракети проти наземних цілейраження одного з російських «Бастіонів» у Криму; за цими повідомленнями, комплекс є носієм масштаби виробництва та реальні характеристики цієї версії є значно меншою, ніж інформація про базовий «Онікс».
Тому заявлені характеристики «Онікс-М» слід відокремлювати від підтверджених характеристик ранніх варіантів 3М55.
Застосування проти наземних цілей
Початково П-800 була протикорабельною ракетою, але її система наведення та профілі польоту дозволяють використовувати ракету проти певних наземних цілей.
Відоме застосування такого типу відбулося в Сирії у 2016 році.
У російсько-українській війні Росія також застосовувала «Онікс» для ударів по наземних цілях. Українські військові джерела повідомляли про використання ракет із комплексів «Бастіон» для ударів по цілях в Україні.
Застосування протикорабельної ракети по наземних цілях є прикладом розширення ролі системи порівняно з її початковим призначенням.
П-800 у російсько-українській війні
Росія використовувала П-800 проти України ще до повномасштабного вторгнення у 2022 році, однак після 24 лютого 2022 року масштаби її застосування значно зросли.
Ракети запускалися насамперед із берегових комплексів «Бастіон», розміщених у Криму та інших районах.
Українські військові джерела повідомляли про застосування «Оніксів» для ударів по південних регіонах України, зокрема по Одещині.
У 2024 році Сили оборони України повідомляли про наявність у Криму російських комплексів «Бастіон-П», здатних застосовувати «Онікс».
Станом на 2026 рік українські офіційні джерела продовжують повідомляти про використання Росією комплексів «Бастіон» як носіїв «Оніксів» для ударів по Україні.
Застосування в Криму
Окупований Крим має особливе значення для розміщення російських берегових комплексів «Бастіон».
Їхнє розміщення на півострові дає можливість контролювати значну частину акваторії Чорного моря та використовувати ракети проти наземних цілей.
Українські сили регулярно атакують російські позиції «Бастіонів» у Криму. У серпні 2026 року ВМС України повідомляли про ураження стартових позицій та місця дислокації російського комплексу «Бастіон».
У вересні 2026 року повідомлялося про ураження одного з російських «Бастіонів» у Криму; за цими повідомленнями, комплекс є носієм як «Оніксів», так і «Цирконів».
Особливості застосування проти України
Для України «Онікс» становить окрему проблему через поєднання високої швидкості, можливості маловисотного польоту та використання наземних мобільних пускових установок.
Українські Сили оборони у 2024 році наголошували на складності виявлення таких ракет.
Водночас бойове застосування «Онікса» проти наземних цілей має специфічні обмеження, оскільки ракета початково проєктувалася як протикорабельна. Ефективність застосування проти конкретних наземних об’єктів залежить від їхнього типу, контрастності, наявної інформації про ціль та можливостей системи наведення.
Порівняння з іншими російськими ракетами
П-800 належить до іншого класу, ніж низка інших російських крилатих ракет.
«Онікс» — насамперед надзвукова протикорабельна ракета.
3М14 «Калібр» — сімейство крилатих ракет, значна частина яких призначена для ураження наземних цілей на великій дальності.
П-270 «Москіт» — старіша надзвукова протикорабельна ракета.
П-700 «Граніт» — значно важча протикорабельна система попереднього покоління.
«Циркон» — новіша російська протикорабельна ракета, яку Росія позиціонує як гіперзвукову.
За задумом П-800 займає проміжне положення між важкими радянськими протикорабельними ракетами попереднього покоління та новішими високошвидкісними системами.
П-800 і П-270 «Москіт»
«Онікс» часто розглядається як один із наступників П-270 «Москіт».
Обидві системи є надзвуковими протикорабельними ракетами, однак П-800 створювалася з більшим акцентом на універсальність носіїв.
П-800 розглядалася як система, що має замінити частину старих протикорабельних ракет, зокрема «Москіт».
П-800 і П-700 «Граніт»
П-700 «Граніт» є значно більшою та важчою ракетою.
«Онікс» має менші габарити й масу, що полегшує його інтеграцію на різних носіях.
Тому П-800 не є прямим аналогом П-700 за розмірами чи масою, але частково виконує ту саму функцію — ураження великих надводних кораблів та корабельних груп.
П-800 і «Калібр»
«Онікс» та «Калібр» можуть застосовуватися з деяких спільних носіїв, але принципово відрізняються за аеродинамічною схемою, силовою установкою та характерним профілем польоту.
«Калібр» у наземному варіанті орієнтований передусім на далекі удари по наземних цілях і використовує дозвуковий маршовий політ.
«Онікс» є надзвуковою ракетою, початкове призначення якої — боротьба з надводними кораблями.
П-800 і BrahMos
BrahMos безпосередньо походить від технологічної бази «Яхонта»/П-800, але являє собою окреме сімейство ракет.
Спільна основа включає принцип використання прямоточного повітряно-реактивного двигуна та низку конструктивних рішень.
Водночас BrahMos розвивався як самостійний індійсько-російський проєкт і отримав численні власні модифікації.
Основні тактико-технічні характеристики
| Характеристика | П-800 «Онікс» / 3М55 |
|---|---|
| Тип | надзвукова крилата протикорабельна ракета |
| Походження | СРСР / Росія |
| Розробник | НВО машинобудування |
| Індекс | 3М55 |
| Експортне позначення | «Яхонт» |
| Позначення НАТО | SS-N-26 Strobile |
| Силова установка | твердопаливний стартовий прискорювач + прямоточний повітряно-реактивний двигун |
| Паливо маршового двигуна | авіаційний гас |
| Довжина | близько 8,3–8,6 м залежно від варіанта |
| Діаметр | близько 0,67–0,72 м залежно від джерела та виконання |
| Стартова маса | близько 3 т |
| Розмах крила | близько 1,7 м |
| Швидкість | понад М=2; конкретне значення залежить від профілю та модифікації |
| Маршова висота | до приблизно 14 км |
| Кінцева висота | близько 10–15 м за даними відкритих джерел |
| Дальність «Яхонта» | близько 300 км на стандартній траєкторії |
| Дальність при маловисотному профілі | близько 120 км для експортного варіанта |
| Заявлена дальність окремих російських варіантів | до близько 600 км |
| Заявлена дальність «Онікс-М» | до 800 км |
| Бойова частина | осколково-фугасна / напівбронебійна |
| Маса бойової частини | приблизно 200–250 кг за відкритими оцінками |
| Наведення | інерціальне + активне радіолокаційне самонаведення |
| Основний тип цілі | надводні кораблі |
| Додаткове застосування | наземні цілі |
| Основний береговий носій | «Бастіон-П» / «Бастіон-С» |
| Статус | експлуатується |
Характеристики різних варіантів ракети не є ідентичними; зокрема, показники дальності та маси можуть відрізнятися залежно від модифікації та режиму польоту.
Вартість
Точна собівартість П-800 у відкритих російських джерелах не розкривається.
Окремі західні довідники наводять орієнтовну оцінку вартості ракети приблизно на рівні 1–1,3 млн доларів США, але такі цифри слід розглядати лише як приблизні: вони можуть стосуватися контрактної ціни конкретної партії, експортного варіанта або оцінки виробничої вартості, а не універсальної ціни кожної ракети.
Експлуатація
П-800 створювалася як комплексна система озброєння, тому її ефективність залежить не лише від самої ракети.
До складу бойового застосування входять:
- засоби виявлення цілей;
- засоби цілевказування;
- командні пункти;
- пускові установки;
- транспортно-пускові контейнери;
- системи зв’язку;
- технічне забезпечення;
- метеорологічна та навігаційна інформація.
Особливо це стосується берегового «Бастіону», де ракета є лише одним елементом цілого ракетного комплексу.
Переваги
До конструктивних особливостей, які визначають бойові можливості П-800, належать:
- надзвукова швидкість;
- можливість польоту на малій висоті;
- комбінована система наведення;
- активна радіолокаційна головка самонаведення;
- можливість застосування з різних носіїв;
- відносно велика для протикорабельної ракети дальність;
- можливість застосування як протикорабельної зброї та проти окремих наземних цілей;
- мобільне берегове базування у складі «Бастіону».
Поєднання цих характеристик стало головною причиною того, що П-800 протягом десятиліть залишається одним із ключових російських протикорабельних ракетних комплексів.
Обмеження
Попри високі заявлені характеристики, П-800 має низку обмежень.
По-перше, її ефективність значною мірою залежить від якості зовнішнього цілевказування. Ракета не є повністю автономною системою розвідки та визначення цілі на всій дальності.
По-друге, значна частина її конструктивних переваг оптимізована саме для боротьби з надводними кораблями.
По-третє, при використанні проти наземних цілей виникають відмінні від морського бою вимоги до навігації та вибору цілі.
По-четверте, мобільні берегові комплекси «Бастіон» хоча й можуть змінювати позиції, самі є великими та складними системами, що потребують радіолокаційних, командних і логістичних компонентів.
Засоби протидії
Протидія П-800 є складним завданням через поєднання високої швидкості та маловисотного польоту.
Основними категоріями захисту від таких ракет є:
- далекодійне радіолокаційне виявлення;
- винищувальна авіація;
- корабельні зенітні ракетні комплекси;
- наземні системи ППО;
- засоби радіоелектронної боротьби;
- пасивні засоби маскування;
- хибні цілі;
- розосередження та укриття важливих об’єктів.
Ефективність конкретної системи протидії залежить від модифікації ракети, висоти її польоту, напрямку атаки, можливостей системи ППО та умов застосування.
Розвиток сімейства
П-800 стала основою для кількох споріднених програм.
До найвідоміших належать:
- 3М55 «Онікс» — основний російський варіант;
- «Яхонт» — експортний варіант;
- «Яхонт-М» — запропонований авіаційний варіант;
- «Онікс-М» — заявлена модернізація з більшою дальністю;
- BrahMos — індійсько-російське сімейство ракет, створене на основі технологій «Яхонта».
Також згадується авіаційний варіант Yakhont-M та можливість підводного варіанта в рамках розвитку сімейства.
Вплив на розвиток ракетної техніки
П-800 мала значний вплив на розвиток надз радянської та російської школи протикорабельних систем тенденцію до використання високої швидкості яквукових крилатих ракет.
Найвідомішим результатом міжнародного розвитку цієї технологічної бази став BrahMos.
Концепція ракети також демонструє характерну для радянської та російської школи протикорабельних систем тенденцію до використання високої швидкості як одного із засобів подолання корабельної протиракетної оборони.
На відміну від багатьох західних протикорабельних ракет, орієнтованих на дозвукову швидкість, П-800 зберігає надзвуковий режим протягом значної частини польоту.
Оператори
Серед держав, які в різні періоди експлуатували або придбавали ракети сімейства Oniks/Yakhont, у відкритих довідниках згадуються:
- Росія;
- В’єтнам;
- Індонезія;
- Сирія.
Окремі варіанти та похідні системи експлуатуються також іншими державами, а BrahMos утворює окреме сімейство індійських систем.
Статус
П-800 «Онікс» залишається на озброєнні Росії.
Ракети використовуються як корабельне озброєння та як основне озброєння берегового ракетного комплексу «Бастіон».
Станом на 2026 рік російські «Бастіони» продовжують розгортатися в Криму та інших районах, а українські офіційні джерела регулярно повідомляють про їхнє бойове застосування та ураження окремих пускових засобів.
Значення для Чорноморського регіону
Після окупації Криму Росією у 2014 році П-800 стала важливою складовою російської системи берегової оборони Чорноморського флоту.
Розміщення «Бастіонів» у Криму дозволило Росії створити зону дії берегових протикорабельних ракет, що охоплює значну частину прилеглої морської акваторії.
У подальшому ракети почали використовуватися і проти наземних цілей в Україні, що змінило фактичну роль комплексу з класичної берегової протикорабельної системи на багатофункціональний засіб далекого вогневого ураження. Українські джерела повідомляли про застосування «Оніксів» для ударів по українських містах.
Узагальнена оцінка
П-800 «Онікс» є однією з найбільш характерних представниць радянської школи надзвукових протикорабельних ракет. Її основна концепція полягає в поєднанні високої швидкості, маловисотного кінцевого польоту, активного радіолокаційного самонаведення та можливості використання різ типу корабля або пускової установки, а як універсальна платформа. Саме це сприяло появі корабельних, берегових та експортнихемонструвала здатність використовуватися далеко за межами початкової протикорабельної ролі. Росія застосовує її з берегових комплексів «Бастіон» для ударів по наземних цілях, зокрема в Україні. Водночас українські сили систематично виявляють та уражають» являє собою не просто окрему протикорабельну ракету, а ціле сімейство споріднених систем, яке поєднує радянські технології кінця XX століття з модернізаціями XXI століття. Її похідні та технологічна спадщина продовжують використовуватися у військово-морських і берегових ракетних системах, а сама ракета залишається важливим компонентом російського ракетного озброєння.них носіїв.
Особливістю «Онікса» є те, що ракета створювалася не як вузькоспеціалізована система для одного типу корабля або пускової установки, а як універсальна платформа. Саме це сприяло появі корабельних, берегових та експортних варіантів.
Її технологічним наступником у міжнародному аспекті став BrahMos, тоді як у Росії розвиток сімейства продовжився у вигляді модернізованих варіантів, включно із заявленим «Онікс-М».
Під час російсько-української війни П-800 продемонструвала здатність використовуватися далеко за межами початкової протикорабельної ролі. Росія застосовує її з берегових комплексів «Бастіон» для ударів по наземних цілях, зокрема в Україні. Водночас українські сили систематично виявляють та уражають елементи цих комплексів у Криму, що впливає на їхню спроможність застосовувати ракети.
Таким чином, П-800 «Онікс» являє собою не просто окрему протикорабельну ракету, а ціле сімейство споріднених систем, яке поєднує радянські технології кінця XX століття з модернізаціями XXI століття. Її похідні та технологічна спадщина продовжують використовуватися у військово-морських і берегових ракетних системах, а сама ракета залишається важливим компонентом російського ракетного озброєння.