Чеченська Республіка є одним із найсвоєрідніших економічних регіонів Північного Кавказу. Її господарство сформувалося під впливом гірського рельєфу, степових рівнин, нафтових родовищ, транспортного положення між Каспійським і Чорноморським басейнами та складної політичної історії. На відміну від багатьох індустріальних регіонів, економічний розвиток Чечні визначається не лише природними ресурсами, а й масштабною післявоєнною реконструкцією, високою часткою державних інвестицій, швидким розвитком будівництва та демографічними особливостями. Значну частку валового регіонального продукту формують будівництво, торгівля та сільське господарство, тоді як промисловість поступово відновлюється після тривалого занепаду.

Північна Осетія—Аланія є одним із найбільш індустріалізованих регіонів Північного Кавказу. На відміну від багатьох сусідніх республік, її економіка історично спиралася не лише на сільське господарство, а й на металургію, кольорову промисловість, машинобудування, енергетику та вигідне транзитне положення. Гірські перевали Великого Кавказу, насамперед Дар’яльська ущелина, зробили регіон природним мостом між Північним Кавказом і Закавказзям, а місто Владикавказ — одним із головних економічних вузлів Кавказу. З позицій нової економічної географії Північна Осетія демонструє, як транспортна доступність, концентрація виробництва та людський капітал можуть формувати регіональний центр економічного тяжіння навіть за обмеженої території.

Економічна географія Адигеї є прикладом регіону, де невелика територія поєднує декілька різних економічних моделей: інтенсивне сільське господарство рівнинної зони, переробну промисловість міст, рекреаційний комплекс передгір’їв і природно-ресурсну економіку Кавказьких гір. Розвиток республіки визначається не масштабом ресурсів, а ефективністю їх використання, транспортною інтеграцією та здатністю створювати локальні економічні кластери.

На східному краю Кавказу, там, де гори спускаються до холодних вод Каспійського моря, лежить Дагестан — край урвищ і ущелин, старих фортець і мов, які народжувалися задовго до появи сучасних держав. Це земля, де один перевал може бути межею між двома народами, одна долина — окремим світом, а невелике гірське село — сховищем тисячолітньої пам’яті.

Дагестан — один із найскладніших економічних просторів Північного Кавказу: територія, де географія майже безпосередньо визначає економіку. Тут гори змушують людей будувати тераси й дороги на схилах, Каспійське море відкриває торговельні можливості, а мозаїка народів і поселень створює особливу структуру ринку праці. Економіка республіки розвивається на перетині природних ресурсів, людського капіталу, транспортних коридорів і складної історичної спадщини.

Економічна географія Кабардино-Балкарії є прикладом того, як природне середовище формує економічну спеціалізацію регіону значно сильніше, ніж адміністративні рішення. Республіка поєднує високогірні райони Великого Кавказу, передгірські території та рівнинні степи, що створює надзвичайно різноманітні умови для господарської діяльності. Саме поєднання природних ресурсів, транспортного положення, аграрного потенціалу та рекреаційних можливостей визначає сучасну структуру її економіки.

Економічна географія Карачаєво-Черкесії демонструє класичний приклад того, як природні умови, транспортна доступність і концентрація економічної активності визначають структуру господарства гірського регіону. Тут поєднуються високогірні райони Великого Кавказу, лісисті передгір’я та рівнинні степи, що створює різноманітну спеціалізацію — від гідроенергетики й туризму до інтенсивного тваринництва та промисловості.

Інгушетія — найменша за площею республіка Північного Кавказу, але її економічна географія є однією з найцікавіших у регіоні. Вона поєднує родючі рівнини Передкавказзя, гірські райони Великого Кавказу, поклади нафти й будівельної сировини та вигідне положення на транспортному перехресті між Центральним Передкавказзям і Закавказзям. Водночас це один із найменших за масштабами господарства регіонів Росії, економіка якого значною мірою спирається на сільське господарство, будівництво, державний сектор і трансферти з федерального бюджету. З позицій нової економічної географії Інгушетія демонструє, наскільки важливими для розвитку є не лише природні ресурси, а й агломераційні ефекти, транспортна доступність, якість інституцій та людський капітал.

Аеродром Моздок — це військовий аеродром та авіабаза Повітряно-космічних сил Росії, розташований поблизу міста Моздок у Республіці Північна Осетія–Аланія (РФ) на Північному Кавказі. Він має велике стратегічне та оперативне значення для російських військових, зокрема в контексті повітряних операцій та ракетних ударів.

Абази (абазин) — північнокавказький народ, який проживає переважно в Карачаєво-Черкесії , Адигеї та Абхазії. Абхази , що живуть в Абхазії , є найближчим до абази за мовою народом. Сьогодні більшість абазин проживає в Туреччині, Єгипті та деяких арабських країнах.

Агули — один із корінних народів Дагестан, що належить до нахсько-дагестанської гілки північно-кавказької мовної сім’ї. Вони традиційно проживають у гірських районах південно-східного Дагестану, зберігаючи самобутню мову, культуру та соціальні традиції, що сформувалися в умовах високогірного середовища.

У серпні 1942 року, в умовах війни між Німеччиною та Радянським Союзом, група німецьких офіцерів опинилася на схилах величної гори Ельбрус, найвищої точки Європи, яка піднімалася на висоту 18 510 футів (5 642 метри).

Аба́зини — корінний народ (етнічна група) Північного Кавказу , близькоспоріднений із черкесами. Мешкають на північних схилах Кавказу, переважно в Карачаєво-Черкесії (близько 27,5 тис. осіб), а також невеликими групами в Адигеї поблизу Кисловодська.