Зоря за горами блідніє,
Снуються долом мрачні смуги,
Надходить ніч — кругом темніє
І линуть сни на крилах туги…

Василь Вишиваний — псевдонім, під яким у історії України відомий австрійський архікнязь (ерцгерцог) Вільгельм Франц Йозеф Карл фон Габсбург‑Лотрінґен (10 лютого 1895 — 18 серпня 1948). Він був представником впливової династії Габсбургів, але відомий не як європейський аристократ, а як український військовий діяч, політик, дипломат, поет і палкий прихильник української незалежності.

Минають дні розкішного кохання,Минають дні журби,Минають дні великого страждання,Важкої боротьби…Одна по них у нас луна останеІз тих минулих днів,Що в серце наше мов весна загляне,Мов привид майських снів.Минають дні розкішного кохання,Минають дні журби,Минають дні великого страждання,Важкої боротьби…

(Посвята Гуцулам)

О хмари, що в сторони рідні йдете,
Гуцулів від мене вітайте —
О птиці, що в гори на південь пливете
З вітанням од їх повертайте.

(собі)

Розплилися мріяні мрії;
Спустошене серце моє.
Розплились найкращі надії,
Минулося з ними життє…

Щаслива, щаслива дитино!
Ти хату, батькíвщину маєш.
У тебе є рідна родина
І ти ще сирітства не знаєш…

(Присвячую Василеві Сливчукові)

Страждання все життя та сльози,
Терпіння й безконечна мýка…
На майський квіт падуть морози
І глумиться над дрýгами розлука.
Побачу я колись тебе, мій друже?
Побачу я вас ще, кохані гори?
Чи чуєте, як я баную дуже,
Як серце томить невимовне горе

Мої гадки блукають
Стежками давніх літ
І з тугою збирають
Любови звялий квіт.

Гуде Гуцульщина, співає
Природа вся цвіте,
А Черемош аж грає…
Маржина вся пасе.

Похмурий день, холодний вітер віє,
Потíк невільником — під льодом плаче.
По гóрах сніг кругóм біліє,
В селі ворона сумно краче.

Осінній вітер в просторах сіє
І жаль по горах ростилає.
Буковий ліс заржавів, червоніє,
І журиться, зітхає і конає…

Осінній вітер жалісно скиглить.
Журливу вістку він несе
З риданням вітру вістка мчить:
Природа мре! Природа мре!

В житті є дивні хвилі…
Колишуть нас, мов филі,
на морі…
І радість в серце гляне,
Всміхнеться, та зів’яне

Над морем місяць сріблом сяє,
І чути легкий хвилі шум…
І ніч задумана скриває
У сяйві срібла сум.

Далеко ген дрімають шпилі.
Над ними срібні зорі…
І дивний чар нічної хвилі
Розносить сум в простóрі..

Зіронька рання вже мліє,
Збудились берези, тремтять;
Вітер в листках шевелíє
І хмари кудись-то летять.

Покинув я село, дівчата,
Пішов до рідних верховин.
Зі мною вівці і ягнята
І воля полонин.

Високо ген лежить поляна.
Кругом суворий, темний бір;
Лежить забута і незнáна,
Куток тихенький серед гір.

Ліси шумлять, немов колишуть нас,
Думки летять кудись далеко, ген…
А соловейко тьохка раз-у-раз —
Прощає гарний теплий день.

З далека чую згуки тихі.
Несуться тужно і поволі.
Звучать вони, як рідна пісня,
Якої ще не чув ніколи…

Сріблом сяє сніг в Карпатах,
А під захід червоніє…
У долині хліб на нивах
Перед жнивом золотіє.

Не можу, не можу заснути,
Являється вічно мій син;
В кайдани залізні закутий
І мертві товариші з ним…
За волю країни ти згинув.
І де ти спочив! — озовись!
Мене сиротою ти кинув,
А клявся, що вернеш колись

Заздрю я тим, котрі в землі вже сплять,
Яких ніхто не знає;
Які на віки вже мовчать,
Й ніхто їх не кохає…
Голубить тих забутих без імен
Земля, мов рідна мати;
Цілує їх в ночі і в день,
Щоб їм любов віддати…

(Присвячую У.С.С.ам)

До збруї! До збруї стрільці!
Зірвіться, ламайте кайдани!
З’єднаються з вами покійні брати,
І згояться народні рани…До збруї! До збруї стрільці!
Товаришів рідних згадайте,
Що мріють про волю в холодній землі
Всі сили до бою з’єднайте!До збруї! До збруї стрільці!
Велика Вкраїна повстане
І в купелі крови воскреснуть мерці
І радість до краю загляне.До збруї! До збруї стрільці!
І рідну країну спасайте!
Повстаньте як вірні козацькі сини,
Героями в хату вертайте!

Василь Вишиваний — літературний псевдонім Вільгельма Франца фон Габсбурга-Лотрінгена, австрійського архикнязя з династії Габсбургів, військового діяча, дипломата, поета й активного прихильника української незалежності. Він став однією з найяскравіших постатей українського національного руху початку XX століття, поєднавши європейське аристократичне походження з глибокою відданістю українській справі.