6 лютого 2021 року у Військовому авіаційному музеї поблизу Вірджинія-Біч запрацював імпульсний реактивний двигун від літаючої бомби V1.

Носій ретранслятора – дрон “Павук Допхіна” – це синергія інженерів Третьої штурмової бригади та компанії OMNITECH

Brave1 Components — подія, де українські виробники презентували свої комплектуючі для безпілотних систем і сучасних оборонних технологій.

Українська компанія Global Mark щойно представила свій перший в історії надвеликий безпілотний підводний апарат (XLUUV) на оборонній виставці Eurosatory 2026 у Парижі: Sea Trident ST-1000.

PM-1 (Portable Medium-power reactor) — це експериментальний портативний ядерний мікрореактор, встановлений у 1962 році на авіабазі Sundance Air Force Station у штаті Вайомінг, США. Він став частиною програми США зі створення автономних ядерних джерел енергії для віддалених військових об’єктів під час Холодної війни. PM-1 був одним із небагатьох наземних реакторів серії PM і працював як демонстраційна електростанція для військових потреб.

SONGBOW — це перспективна американська система лазерної зброї високої потужності, що розробляється для Військово-морських сил США як засіб боротьби з безпілотниками, ракетами та іншими повітряними загрозами. Вона належить до класу так званої зброї спрямованої енергії (Directed Energy Weapons, DEW) і використовує потужний лазерний промінь замість традиційних боєприпасів.

Все про те, як росіяни розвинули іранський ударний дрон та перетворили його на універсальний засіб повітряного нападу.

Берлін, аеропорт Темпельгоф. Альянс дефенс компаній New Age Defence зібрав понад 800 учасників. Головна тема – український досвід, співпраця та інновації.

Як розвивається дронова компонента ВМСУ? ⁠ ⁠Не тільки напад, а й оборона. ⁠Який запит до виробників? ⁠Що готує ворог.

LOCUST X-3 (Laser Optical Counter-Unmanned Systems Technology X-3) — американський мобільний бойовий лазерний комплекс спрямованої енергії (Directed Energy Weapon), розроблений компанією AeroVironment для боротьби з безпілотними літальними апаратами, безекіпажними надводними апаратами та іншими асиметричними загрозами.

Говоримо про: ⁠ ⁠співпрацю з компанією Palantir; ⁠ ⁠Що дає Brave1 DataRoom? ⁠Яка зброя потребує впровадження AI? ⁠ ⁠Чи може AI самостійно ухвалювати рішення про ураження?

Фотонний двигун — це теоретичний тип космічного рушія, який створює тягу за рахунок випромінювання фотонів, тобто світла або іншого електромагнітного випромінювання. Його принцип ґрунтується на тому, що фотони мають імпульс, і при їх спрямованому випромінюванні система зазнає реактивної віддачі. Фотонні двигуни розглядаються як гранично ефективні з точки зору використання енергії, але мають надзвичайно малу тягу.

Ізотопне вітрило — це гіпотетична концепція космічного рушія, в якій тяга створюється за рахунок енергії радіоактивного розпаду або випромінювання нестабільних ізотопів, нанесених на поверхню легкого вітрила або інтегрованих у його структуру. На відміну від сонячних або лазерних вітрил, ізотопне вітрило не залежить від зовнішнього джерела світла, а використовує внутрішнє джерело енергії, подібне до радіоізотопних генераторів.

Сонячне вітрило — це космічна рушійна система, яка використовує тиск сонячного випромінювання або спрямованого лазерного світла для створення тяги без використання палива. Принцип дії базується на передачі імпульсу фотонів великій тонкій відбивній поверхні. Такі вітрила розглядаються як одна з найбільш перспективних технологій для тривалих міжпланетних і потенційно міжзоряних місій.

Магнітогідродинамічні двигуни (МГД-двигуни) — це перспективний клас електричних або плазмових ракетних рушіїв, у яких робоче тіло у вигляді іонізованого газу (плазми) прискорюється безпосередньо за допомогою взаємодії електричних струмів і магнітних полів. На відміну від класичних іонних або електротермічних двигунів, МГД-системи використовують явища магнітної гідродинаміки для прямого перетворення електромагнітної енергії в реактивну тягу.

Іонні двигуни — це тип електричних ракетних двигунів, у яких тяга створюється за рахунок прискорення іонів у електричному полі до дуже високих швидкостей. Вони мають надзвичайно високий питомий імпульс і є одними з найефективніших типів космічних рушіїв, але водночас забезпечують дуже малу тягу. Іонні двигуни широко застосовуються в космічних місіях для тривалих маневрів і корекції орбіт.

Електротермічні ракетні двигуни — це клас реактивних двигунів, у яких робоче тіло нагрівається за допомогою електричної енергії, після чого розширюється і створює реактивну тягу. На відміну від хімічних двигунів, енергія для нагріву не береться з горіння палива, а надходить від зовнішнього джерела (сонячні батареї, ядерні генератори або інші енергосистеми). Такі двигуни займають проміжне місце між хімічними та електричними (плазмовими) рушіями і широко розглядаються для космічних місій середньої та великої тривалості.

Лазерний двигун — це загальна назва для класу реактивних або фотонних рушійних систем, у яких тяга створюється завдяки енергії лазерного випромінювання. Лазер може надходити з борту апарата або з зовнішнього джерела (наприклад, із Землі чи орбітальної станції) і нагрівати робоче тіло або безпосередньо створювати імпульс за рахунок світлового тиску. Лазерні двигуни розглядаються як перспективна технологія для космічних апаратів, особливо для мікросупутників та міжпланетних місій.

Ядерні ракетні двигуни на радіоактивному розпаді — це теоретичний клас космічних двигунів, у яких енергія для створення тяги отримується безпосередньо від природного радіоактивного розпаду ізотопів або від тепла, яке він генерує. На відміну від ядерних реакторів поділу, де відбувається керована ланцюгова реакція, тут використовується пасивне виділення енергії нестабільними ядрами. Такі системи розглядаються як простіші, але значно менш потужні варіанти ядерних ракетних двигунів, придатні переважно для малопотужних космічних місій.

Ядерні ракетні двигуни на термоядерному синтезі (термоядерні ракетні двигуни) — це гіпотетичний клас ракетних двигунів, у яких джерелом енергії є реакції термоядерного синтезу легких ядер (наприклад, дейтерію та тритію або інших ізотопів водню). На відміну від ядерних двигунів поділу, вони не використовують розщеплення важких ядер, а відтворюють процеси, подібні до тих, що відбуваються в зорях. Теоретично такі двигуни можуть забезпечити найвищу ефективність серед усіх відомих ракетних систем і відкрити шлях до швидких міжпланетних і навіть міжзоряних польотів.

Пульсуючі ядерні ракетні двигуни (пульсуючі ЯРД) — це концептуальний клас ядерних ракетних двигунів, у яких тяга створюється не безперервним потоком реактивного струменя, а серією коротких імпульсів енерговиділення. Кожен імпульс відповідає окремому «вибуху» або контрольованому ядерному мікро- або макроенергетичному процесу, що передає імпульс робочому тілу або конструкції двигуна. Такі системи розглядаються як один із потенційних шляхів до дуже високих швидкостей у космосі, але залишаються переважно теоретичними через складність керування та безпекові обмеження.

Ядерний ракетний двигун з газофазним реактором — це концептуальний тип ядерного теплового ракетного двигуна, у якому ядерне паливо перебуває у газоподібному або плазмовому стані всередині активної зони реактора. Така система теоретично дозволяє досягати надзвичайно високих температур і, відповідно, дуже високого питомого імпульсу, що робить її однією з найперспективніших і водночас найскладніших концепцій ядерної космічної тяги.

Ядерний ракетний двигун з твердофазним реактором — це різновид ядерного теплового ракетного двигуна, у якому ядерний реактор перебуває у твердому агрегатному стані (як правило, на основі урану або інших ядерних матеріалів у вигляді паливних елементів). У такій системі тепло, що утворюється внаслідок поділу ядер, передається робочому тілу (зазвичай водню), яке нагрівається і викидається через сопло, створюючи реактивну тягу. Це найреалістичніший і найбільш досліджений тип ядерних ракетних двигунів.

Ядерні ракетні двигуни (ЯРД) — це клас ракетних двигунів, у яких джерелом енергії для створення реактивної тяги є ядерні реакції або тепло, отримане від ядерного реактора. На відміну від хімічних двигунів, ЯРД використовують енергію ядерного поділу (а в перспективі — термоядерного синтезу) для нагрівання робочого тіла, яке потім розширюється та створює тягу. Такі двигуни розглядаються як ключова технологія для швидких міжпланетних польотів.

Твердопаливний ракетний двигун (ТРД, також РДТП — ракетний двигун твердого палива) — це тип ракетного двигуна, в якому паливо і окислювач перебувають у твердому агрегатному стані у вигляді єдиної суміші (заряду). Після запалювання такий двигун працює без можливості регулювання або зупинки до повного вигоряння заряду, створюючи реактивну тягу. ТРД широко застосовуються у військових ракетах, ракетах-носіях як прискорювачі (бустери), а також у деяких космічних системах аварійного порятунку.

• https://ft.systems/

FT Systems — український виробник електроніки та комплектуючих для безпілотних систем, який спеціалізується на розробці та виробництві компонентів для FPV-дронів та інших БПЛА. Компанія має власний R&D-відділ і контролює повний цикл створення продукції — від проєктування та тестування до серійного виробництва.

Збиття ворожих дронів українською зброєю. Застосовується БпЛА “Чаклун”. Бойова робота підрозділів Сил безпілотних систем ЗСУ