Термоядерна бойова частина W66 була розроблена для використання в системі протиракетної оборони Sprint, яка призначалася для перехоплення і знищення ворожих міжконтинентальних балістичних ракет (МБР) на коротких дистанціях. Ось детальний опис цієї бойової частини:
- Вибухова потужність: W66 мала потужність 2 кілотонни тротилу, що еквівалентно 8,4 тероджоулям (ТДж) енергії. Це означає, що вибух цієї бойової частини виділяв би значну кількість енергії, хоча вона була розрахована на менший розмір у порівнянні з іншими стратегічними ядерними боєприпасами через її специфічне використання в системах протиракетної оборони.
- Конструкція та розміри:
- W66 мала двоступеневу конструкцію, що зазвичай означає наявність ядерної первинної (фісійної) та вторинної (термоядерної) частин, які разом забезпечують загальну потужність вибуху.
- Її діаметр становив 18 дюймів (46 см), а довжина — 35 дюймів (89 см).
- Вага складала приблизно 150 фунтів (68 кг), що робить її відносно компактною для ядерної боєголовки, що було важливо для інтеграції в ракету Sprint.
- Тип боєприпасу: W66 була класифікована як боєголовка підвищеної радіації, яку часто називають “нейтронною бомбою”. Ці боєприпаси призначені для вивільнення значної кількості радіації (зокрема нейтронів) із відносно зменшеними вибуховими ефектами порівняно з традиційними ядерними боєприпасами. Метою нейтронної радіації було виведення з ладу або знищення живих організмів (наприклад, членів екіпажу ворожих ракет), при цьому зберігаючи меншою мірою фізичні пошкодження інфраструктури.
- Історія та розробка:
- W66 була розроблена на основі конструкції боєголовки Arrow.
- До грудня 1966 року W66 пройшла шість ядерних випробувань, що підтвердили її конструкцію та функціональність для використання в системі протиракетної оборони Sprint.
Сама система Sprint була швидкісним перехоплювачем на короткій дистанції, призначеним для знищення ворожих боєголовок на завершальній фазі їхнього польоту. Боєголовка W66, завдяки своїм характеристикам підвищеної радіації, була ключовим елементом цієї оборонної системи, орієнтуючись на виведення з ладу ворожих боєголовок з мінімальними руйнуваннями навколишньої інфраструктури.